06 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/305/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Терлецькому Євгену Броніславовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1,
відповідача : Білозора Олександра Леонідовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької обласної державної адміністрації
про: визнання бездіяльності, дій вчинених при розгляді письмового звернення незаконними та зобов'язання вчинити дії
28 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації про визнання їх дій під час розгляду його заяви від 29 листопада 2010 року нечинними та незаконними, так як дії порушують Конституцію України, Закони України, обмежують законне право позивача приймати особисту участь в розгляді заяви, обмежують право надати оригінали документів та здійснити особисті пояснення по суті заяви. Відтак, - про зобов'язання відповідача прийняти рішення та вчинити дії стосовно поновлення розгляду звернення від 29 листопада 2010 року з урахуванням вимог 2 резолютивної частини заяви, при цьому зобов'язавши відповідача провести розгляд заяви за особистої участі самого ОСОБА_1
Зазначив, що 29 листопада 2010 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про розкрадання коштів працівниками бюджетних установ за період ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - ВАТ «Жмеринський завод «Сектор». З метою дізнатися про результати розгляду цієї заяви він неодноразово звертався до відповідача, однак офіційної письмової відповіді у встановлений законом термін не отримав. Як зазначив позивач, лише 28 січня 2011 року від управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (УМВС України у Вінницької області) на його адресу надійшов лист відповідь. Ознайомившись із змістом він встановив, що Вінницькою обласною державною адміністрацією в процесі розгляду заяви порушено вимоги статті 18 Закону України «Про звернення громадян» в частині, що стосується особистої присутності ОСОБА_1 під час розгляду звернення.
Таким чином, посилаючись на те, що у заві до відповідача від 29 листопада 2010 року він звертав увагу на наявність бажання бути присутнім під час розгляду заяви, а Вінницька обласна державна адміністрація в порушення вимог статті 18 Закону України «Про звернення громадян» розглянула заяву без особистої участі ОСОБА_1, чим позбавила останнього права дати пояснення й документи стосовно інформації, яка міститься у заяві, - ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача під час розгляду його заяви незаконними та зобов'язати відповідача повторно розглянути його звернення.
Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язанні суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення фізичної особи, судом в порядку статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при розгляді даної справи застосовано скорочене провадження.
Так, ухвалою суду від 31 січня 2011 року відповідачу встановлено 10-денний строк для подачі заперечень проти позову з дня одержання даної ухвали.
09 лютого 2011 року за вхідним №3361 від Вінницької обласної державної адміністрації на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, згідно з якими повідомлено, що 02 грудня 2010 року до канцелярії облдержадміністрації надійшла заява позивача про розкрадання коштів працівниками бюджетних установ за період ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - ВАТ «Жмеринський завод «Сектор». Оскільки, на думку відповідача, вказане звернення містило ознаки повідомлення про злочин, розгляд яких здійснюється за правилами кримінально-процесуального законодавства і не належить до повноважень місцевих державний адміністрацій, воно було направлено за належністю до компетентного органу - УМВС України у Вінницькій області з вимогою розглянути по суті та за результатами повідомити заявника і обласну адміністрацію. Відтак, враховуючи, що направлення заяви ОСОБА_1 за належністю здійснено в межах чинного законодавства, а розгляд звернення по суті здійснено в УМВС України у Вінницькій області, Вінницька обласна державна адміністрація просила в позові відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року адміністративну справу вирішено розглянути за загальними правилами КАС України.
06 квітня 2011 року ОСОБА_1 подано письмове клопотання про уточнення позивних вимог, а саме, висловлено прохання:
1. Визнати бездіяльність відповідача по справі протиправною, а дії відповідача під час розгляду заяви від 29 листопада 2010 року нечинними та незаконними. Протиправна бездіяльність та незаконні дії відповідача порушують Конституцію України; Закони України та обмежують законне право позивача отримати відповідь на своє звернення у визначені Законом терміни; право позивача приймати особисту участь в розгляді заяви до відповідача; обмежують право позивача надати відповідачу оригінали документів та здійснити особисті пояснення відповідачу по суті заяви від 29 листопада 2010 року.
Зокрема, відповідач по справі: 1) порушення частини другої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» не направив позивачу у п'ятиденний термін письмову відповідь; 2) в порушення норм статі 7 Закону України «Про звернення громадян» направив заяву позивача до органів дії та рішення яких оскаржувалися позивачем; 3) в порушення вимог статті 18 Закону України «Про звернення громадян» розглянув заяву позивача без особистої участі при цьому самого позивача та прийняв рішення без отримання від позивача додаткових документів та пояснень по суті його звернення від 29 листопада 2010 року; 4) в порушення вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» проігнорував прохання позивача запросити його на засідання підрозділу відповідача, який здійснював розгляд звернення позивача та готовив лист до МВС України у Вінницькій області; 5) в порушення вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» не надав письмову відповідь позивачу у визначений законом 30 денний термін; 6) в порушення вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» не надав письмову відповідь позивачу про те, що звернення позивача буде розглянуто більше чим в 30 денний термін від дати надходження звернення позивача до відповідача; 7) в порушення до статей 2, 14, 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не здійснив забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів позивача; 8) в порушення до статей 13 та 15 Закону України «Про звернення громадян» та постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» не оформив письмову відповідь позивачу, не повідомив позивача про наслідки розгляду заяв позивача від 29 листопада 2010 року та від 17 листопада 2011 року (заява про отримання відповіді відповідача на заяву позивача від 29 листопада 2010 року).
2. Зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити дії стосовно поновлення розгляду звернення позивача від 29 листопада 2010 року до відповідача, із урахуванням вимог пункту 2 результативної частини заяви від 29 листопада 2010 року.
3. Зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень провести розгляд заяви позивача від 29 листопада 2010 року, за особистої участі при розгляді даної заяви самого ОСОБА_1 (а.с. 48).
З огляду на права, яким наділені сторони статтею 51 КАС України, подане позивачем уточнення позовних вимог прийнято судом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги з урахуванням змінених підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові й додатково наданому письмовому відзиві на заперечення відповідача (а.с. 41-42).
Представник відповідача - головний спеціаліст - юрисконсульт служби у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації Білозор Олександр Леонідович (довіреність на а.с. 35) із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (вхідний №8723 від 04.04.2011) не погодився зіславшись на правомірність їх дій при розгляді заяви ОСОБА_1
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача у підтвердження та спростування заявлених вимог, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
29 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із письмовою заявою про розкрадання коштів працівниками бюджетних установ за період ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - ВАТ «Жмеринський завод «Сектор». Дану заяву відповідачем отримано 02 грудня 2010 року, про що свідчить відтиск вхідного реєстраційного штаму на ній - №28-Р-6494-2.
У цій заяві ОСОБА_1 просив розглядати її виключно за його особистої участі, посилаючись на необхідність надання додаткових пояснень та документів по суті даного звернення (а.с. 21).
05 грудня 2010 року головою Вінницької обласної державної адміністрації Вінницької області заяву ОСОБА_1 направлено за належністю до УМВС України у Вінницькій області та доручено останньому розглянути дане звернення по суті й за результатами повідомити заявника і облдержадміністрацію. Про отримання УМВС України Вінницької області заяви ОСОБА_1 свідчить відповідний штам на ній «Реєстр. Інд Р-30 від 17.12.2010 р.».
Відповідно, УМВС Вінницької області на адресу позивача направлено лист №5/р-372 від 31 грудня 2010 року про розгляд його звернення від 29 листопада 2010 року (а.с. 27).
Також в матеріалах справи міститься лист першого заступника начальника УМВС України у Вінницькій області С.Б. Григорчука №5/р-372 від 31 грудня 2010 року, адресований голові Вінницької обласної державної адміністрації Джизі М.В. з повідомленням про те, що керівництвом УМВС України у Вінницькій області розглянуто звернення ОСОБА_1, про що його повідомлено.
Не погоджуючись із діями відповідача про розгляду вказаного звернення, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 40 Конституції України вiд 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Спеціальний закон, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян» вiд 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
В силу частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з вимогами статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частина третя статті 15 Закону визначає, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Системний аналіз положень зазначеного вище Закону свідчить про те, що громадяни мають право подавати свої звернення встановленої законом форми, зокрема, до органу державної влади, який у свою чергу має бути компетентним із розгляду порушеного заявником питання. Останній у разі, якщо вирішення порушених у заяві питань не входить до його компетенції, в термін не більше п'яти днів пересилає заяву за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляє заявника. Слід відзначити, що сама відповідь на звернення надається лише тим органом, який отримав цю заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань по суті.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1, вона адресована голові Вінницької обласної державної адміністрації. В свою чергу відповідач, встановивши, що у зверненні порушені питання, які мають ознаки повідомлення про злочини, надіслав заяву за належністю до УМВС України у Вінницькій області для розгляду по суті.
Таким чином, судом встановлено, що питання порушенні у зверненні підлягають розгляду та вирішенню по суті УМВС України у Вінницькій.
Надаючи ж правову оцінку діям відповідача стосовно розгляду заяви позивача від 29 листопада 2010 року, суд враховує слідуюче.
Відповідач отримавши звернення ОСОБА_1 та з'ясувавши, що надання відповіді по суті не належить до його компетенції, цілком на законних підставах у відповідності до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» направив його на розгляд до УМВС України у Вінницькій області. Адже дійсно, судом встановлено, що заява ОСОБА_1 стосувалася активізації та спонукання щодо прискорення проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеної за фактом розкрадання коштів працівниками бюджетних установ за період ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», що аж ніяким чином не входить до повноважень облдержадміністрації.
Разом із тим, відповідач в силу положень частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» в обов'язковому порядку мав повідомити заявника про передачу його заяви за належністю, чого останнім зроблено не було, принаймні доказів протилежного відповідачем не надано, що свідчить про порушення права позивача стосовно обізнаності про рух заяви. Тобто, судом встановлено, що відповідачем порушено гарантоване Законом України «Про звернення громадян» право ОСОБА_1 на обізнаність про передачу його звернення за належністю.
Відтак, суд, з метою захисту права позивача бути обізнаним про рух свого звернення, вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної державної адміністрації щодо неповідомлення ОСОБА_1 про пересилку його заяви від 29 листопада 2010 року за належністю відповідному органу.
Що стосується посилання позивача на необхідність його особистої участі про розгляді звернення, то слід зазначити, що судом в межах розгляду даної справи з метою залучення належного чи іншого відповідача, формування належних вимог до даного відповідача у позивача уточнено, що його вимога про особисту участь при розгляді звернення стосується виключно Вінницької обласної державної адміністрації. Тобто, ОСОБА_1 вважає, що отримавши його заяву, вказаний суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був його викликати, заслухати додаткові пояснення, оглянути письмові докази і із залучення працівників відділу з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату облдержадміністрації лише після цього передати заяву до належного органу.
Судом уточнено, що жодних вимог в частині не виклику на розгляд заяви по суті чи то УМВС України у Вінницькій області, чи то обласною адміністрацією, позивачем не ставиться. Його вимоги стосуються необхідного виклику і застосування вимог Закону України «Про звернення громадян» на стадії прийняття заяви та вирішення питання щодо компетентності її розгляду.
При цьому слід мати на увазі, що в силу частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Тому, оцінюючи дії Вінницької обласної державної адміністрації в контексті забезпечення позивачу права на участь у розгляді свого звернення, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до статті 18 вище зазначеного Закону, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Статтею 19 цього Закону також визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких: - об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Як уже було зазначено, вирішення питань, викладених у зверненні не належить до компетенції відповідача, а тому останнім заяву ОСОБА_1 було передано за належністю до компетентного органу для розгляду її по суті. Тобто, вказане право позивача на особисту участь могло бути реалізовано лише при розгляді звернення. Оскільки Вінницькою обласною державною адміністрацією звернення по суті не розглядалося, то право позивача на участь при розгляді звернення не могло бути порушено відповідачем, так як воно взагалі не могло бути використано в даному випадку. Тому, правових підстав для визнання протиправними дій відповідача, якими порушено право позивача на участь при розгляді його звернення, у суду не має.
Натомість, вказане право мало б бути забезпечено УМВС України у Вінницькій області при розгляді по суті переданої йому заяви від 29 листопада 2010 року, оскільки позивачем в самому зверненні було висвітлено таке бажання. Втім, як встановлено судом, бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду його звернення УМВС України у Вінницькій області не забезпечено, хоча саме звернення розглянуто у термін визначений законом та відповідно до закону надано необхідну відповідь.
Зазначена обставина не належить до предмету судового розгляду, а тому судом не досліджується, а дії УМВС України у Вінницькій області не оцінюються, оскільки воно взагалі не є стороною у справі і до нього непред'явлені жодні позовні вимоги.
Разом із тим, слід відмітити і те, що поставлені позивачем у зверненні питання щодо неналежного розслідування слідчим Жмеринського РВ УМВС Жуковим В.П. кримінальної справи №06060242, порушеної за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України за фактом привласнення майна під час процедури банкрутства ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», окрім того, що були розглянуті УМВС України у Вінницькій області, також розглянуті і прокуратурою Вінницької області, якою вжито заходів щодо порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_6 у зв'язку із неналежним розслідування вказаної вище справи. Про вказаний факт свідчить лист прокуратури Вінницької області вих. номер 04/р-1307-05 від 10 січня 2011 року, адресований ОСОБА_1
Відтак, як пояснив в судовому засіданні сам позивач, необхідності встановлення правомірності чи протиправності дій УМВС України у Вінницькій області щодо порушення права ОСОБА_1 на особисту участь під час розгляду свого звернення для нього не матиме жодного правового наслідку та значення, оскільки вирішення порушених у зверненні питань зумовило досягнення бажаного ним результату в частині прискорення досудового слідства по кримінальній справі №06060242. Тобто, спірні відносини, яки були підставою для звернення позивача до Вінницької обласної державної адміністрації вирішені. В межах розгляду даної справи його цікавить лише питання необхідності надати свої усні пояснення та письмові докази до Вінницької обласної державної адміністрації.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення стосовно поновлення розгляду звернення від 29 листопада 2010 року та зобов'язання провести розгляд заяви від 29 листопада 2010 року за участю самого ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, так як звернення ОСОБА_1 вирішено по суті, при цьому порушеній ситуації компетентними на те органами надана правова оцінка. Більше того, задоволення цих вимог суперечило б частині другій статті 8 Закону України «Про звернення громадян України», відповідно до якої не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Позивачем помилково ототожнюється можливість застосування вимог статті 18 Закону України «Про звернення громадян» на стадії прийняття заяви та вирішення питання щодо компетентності її розгляду.
Не зайшли свого підтвердження також і доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян України» в частині не надання Вінницькою обласною державною адміністрацією відповіді у 30-денний термін, оскільки вказана норма Закону встановлює терміни розгляду звернень саме для осіб, які безпосередньо їх розглядають, в той час, як встановлено судом, обласна адміністрація заяву позивача по суті не розглядала.
Крім того, в судовому засіданні позивач вказав на те, що відповідачем порушено статтю 7 вказаного вище Закону, а саме, заяву направлено до органів дії та рішення, яких оскаржуються. Втім, суд категорично не погоджується із таким твердженням та вважає їх надуманими, оскільки із самої заяви від 29 листопада 2010 року жодним чином не вбачається оскарження дій УМВС України у Вінницькій області.
Такої ж позиції суд займає і при визначенні безпідставності вимог ОСОБА_1 щодо обов'язку відповідача повідомити його про результати розгляду УМВС України його заяви, оскільки по-перше, такі вимоги стосуються лише суб'єкта уповноваженого здійснювати розгляд по суті, а по-друге, власне відповідь на подане звернення від УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 отримав.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не в повній мірі знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України відповідно до задоволених позовним вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної державної адміністрації щодо неповідомлення ОСОБА_1 про пересилку його заяви від 29 листопада 2010 року за належністю відповідному органу.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 60 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна