Головуючий у 1 інстанції - Максименко О.Ю.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
12 квітня 2011 року справа №1205/2а-168/11 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року у справі № 1205/2а-168/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволені, визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком позивачу, як дитині війни, за період з 01.08. 2010 року по 31.01.2011 року та зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни відповідно до ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період 01.08. 2010 року по 31.01.2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись із зазначеним рішення, відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій він посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що згідно із ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідач зазначає, що Державний бюджет України, з якого фінансуються виплати за Законом № 2195-IV, затверджує Верховна Рада України, а бюджет Пенсійного фонду України, затверджує Кабінет Міністрів України, тому вимоги щодо фінансування виплат за Законом № 2195-IV з бюджету пенсійного фонду є, на думку апелянта, неправомірним. Крім того, апелянт посилається на ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи “діти війни”, що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії “дитині війни” у 2010 році у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на застосуванні якого наполягає відповідач,оскільки відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за період з 01.08. 2010 року по 31.01.2011 року, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року по справі № 1205/2а-168/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни - залишити без змін.
Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.В.Ястребова
Судді: Д.В.Ляшенко
С.Ю.Чумак