Головуючий у 1 інстанції - Бєльченко Л.А.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
05 квітня 2011 року справа №2а-55/11/0535
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-55/11/0535 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки, задоволено. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2009 та 2010 роки на загальну суму 7295,00 грн.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на дату виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, а тому дії відповідача не можливо вважати такими, що суперечать законодавству.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням, знаходиться на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки відповідача, позивач отримав щорічну грошову допомогу на оздоровлення у вересні 2009 року у розмірі 100 грн. та у січні 2010 року у розмірі 100 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач, як учасник ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до вимог частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись з наступних підстав.
Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796). Розділом 8 цього Закону встановлені пенсії і компенсації, які виплачуються особам, віднесеним до 1,2,3,4 категоріям.
Так, ч. 4 ст. 48 Закону № 796 визначає, що учасникам ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Враховуючи те, що вихідним критерієм для визначення розміру допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими-актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по - різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 визначено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.
Аналізуючи зміст вищенаведених норм колегія суддів дійшла до висновку, оскільки вихідним критерієм для визначення розміру допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата, а тому положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Таким чином, відповідач виплачуючи позивачу допомогу на оздоровлення у 2009 та 2010 роках в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області - задовольнити.
Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-55/11/0535 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова