Головуючий у 1 інстанції - Крупко О.Г.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
05 квітня 2011 року справа №2а-5560/10/0508
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-5560/10/0508 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 з 01.01.2010 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки в редакції ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє таке поняття, як перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески. Зазначеною статтею передбачено здійснення перерахунку лише із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія, або за періоди стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, залишивши позовні вимоги без розгляду, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії у відповідності зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року,. Вимоги мотивував тим, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, продовжуючи працювати, та отримує заробітну плату, з якої сплачує страхові внески.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 з 01.01.2010 рік не відповідають вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідачем при перерахунку пенсії не був застосовний показник заробітної плати за рік, що передує року звернення із заявою про перерахунок пенсії.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволені позовних невірно вставлені обставини по справі з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у березні 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про порахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру.
З листа відповідача від 20.09.2010 року вбачається, що відповідачем такий перерахунок було здійснено з 01.03.2009 року на підставі підпункту 3 пункту 11 постанови № 530, відповідно до якого перерахунки пенсії проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка, згідно Закону враховується при обчисленні пенсії за 2007 рік, виходячи з суми 1197,91 гривень.
Позивачем вищенаведені обставини в позовній заяві не заперечувались.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ст. 195 ч.1 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 22 листопада 2010 року, то позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2009 року, повинні бути залишені без розгляду, оскільки позивач в позові не просить поновити строк звернення до суду та жодних поважних причин його пропуску не наводить.
З огляду на те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивача за межами строку, встановленого ст. 99 КАС України, що є порушенням норм процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції з залишенням адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька - задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-5560/10/0508 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова