ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
15 квітня 2011 року № 2а-3298/11/2670
Об 11 годині 07 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Білову М.В.
за участю:
представника позивача: Палюх З.А.
представника відповідача: Диба Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування рішення № 65032/10/28-611 від 24 листопада 2010 року про неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, про скасування рішення № 68886/10/28511 від 15 грудня 2010 року про неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2010 року та про визнання податкових декларацій за липень та листопад 2010 року такими, що подані згідно вимог чинного законодавства України з моменту їх подачі до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідно з 11 листопада 2010 року та 14 грудня 2010 року).
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкові декларації, проте відповідачем відмовлено в їх прийнятті, посилаючись на невідповідність у заповненні декларацій чинному законодавству, проте декларації за липень 2010 року та за листопад 2010 року заповнені у відповідності до норм чинного законодавства.
Представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог з огляду на закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийняті рішення про невизнання звітних документів в зв'язку з тим, що податкові декларації заповнені всупереч правил, які зазначені у затвердженому порядку її заповнення, а саме: додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року не відповідає нормам та змісту відповідного податку, відсутнє поле для внесення даних в розділ ІІІ, а в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року відсутній підпис посадової особи,
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»08 листопада 2010 року направлено поштою декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, яку Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва отримала 23 листопада 2010 року.
Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24 листопада 2010 року № 65032/10/28-611 «Про невизнання звітних документів»встановлено, що податкова декларація за липень 2010 року заповнена всупереч правил, зазначених у затвердженому порядку її заповнення в зв'язку з тим, що декларація не підписана відповідними посадовими особами. Товариству з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином.
14 грудня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року.
Рішенням від 15 грудня 2010 року № 68886/10/28-511 «Про невизнання звітних документів»встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»надана податкова декларація з податку на додану вартість з відповідними додатками за листопад 2010 року, в якій додаток 5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»не відповідає нормам та змісту відповідного податку, а саме: відсутнє поле для внесення даних в розділі ІІІ «Операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту», в зв'язку з чим податковим органом не прийнята податкова декларація та запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином.
Відповідно до підпункту 4.1.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181-ІІІ, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження (абзац 5 підпункту 4.1.2. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказані рішення оскаржував до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Згідно підпункту 5.2.2 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»21 лютого 2011 року залишені без розгляду, в зв'язку з тим, що позивачем не дотримано процедури оскарження рішень податкових органів, яка полягає в неподанні первинної скарги на дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та в пропущенні строку звернення до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення.
Як вбачається з наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, податкова декларація підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс», проте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва надано суду оригінал податкової декларації за липень 2010 року, яку позивач надіслав поштою до податкових органів. Як встановлено судом в оригіналі податкової декларації за липень 2010 року відсутній підпис посадових осіб товариства.
Підпунктом 3.4 п. 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі -наказ № 166, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, в зв'язку з відсутністю у податковій декларації підпису керівника товариства та головного бухгалтера, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва правомірно винесене рішення від 24 листопада 2010 року № 65032/10/28-611 «Про невизнання звітних документів», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача з приводу декларації за листопад 2010 року суд зазначає наступне.
Згідно наказу № 166, яким встановлено форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення обов'язкових її реквізитів, додаток 5 податкової декларації з податку на додану вартість повинен містити заповнені платником податку два розділи: розділ І «Податкові зобов'язання»та розділ ІІ «Податковий кредит», який складається із підрозділу «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»та підрозділу «Операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту».
Судом встановлено, що наказ № 166 не передбачає наявність розділу ІІІ «Операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту»у Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»декларації.
Таким чином, рішення від 15 грудня 2010 року № 68886/10/28-511 «Про невизнання звітних документів»винесене неправомірно, оскільки в податковій декларації за листопад 2010 року зазначено обов'язкові реквізити, її підписано відповідними посадовими особами та скріплено печаткою платника податків.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення № 68886/10/28-511 від 15 грудня 2010 року, а тому декларація за листопад 2010 року визнається судом такою, що подана згідно вимог чинного законодавства в момент її подачі до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 14 грудня 2010 року, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс»задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15 грудня 2010 року № 68886/10/28-511 про невизнання звітних документів.
3. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з відповідними додатками такою, що подана згідно вимог чинного законодавства України з моменту її подачі до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.
3. Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім Сервіс».
4. В решті позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Постанову складено у повному обсязі 19 квітня 2011 року.