Справа № 2-а-434/11
07 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Соколов О. М. ,
при секретарі - Куліш А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірним та зобов'язання зробити перерахунок основної та додаткової пенсії, а також призначити щорічну допомогу на оздоровлення.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 7 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12 березня 2011 року.
Позивач звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату їй, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва усунути порушення, а саме призначити їй довічно, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основну пенсію, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати щомісячно в подальшому починаючи з 01 лютого 2011 року згідно ч. 1 ст. 28 та ст. 45 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 01 лютого 2010 року; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, сплатити згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 01 січня 2010 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити довічно мені, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати починаючи з 01 лютого 2011 року. Також, позивач просить суд відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 500 грн.00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позиваці, як потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, ІІ групи інвалідності, основної та додаткової пенсій, не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституцією України.
Ухвалою суду від 7 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01 січня 2010 року по 25 серпня 2010 року, було залишено без розгляду в порядку ч.1 ст.100 КАС України.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити.
В судове засідання відповідачі не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії та має ІІ групу інвалідності (а. с. 12, 13), має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.
28 січня 2011 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою (а.с. 14), в якій просила провести перерахунок її державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року).
У відповідь на вищевказану заяву ОСОБА_1 було отримано лист Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 9 лютого 2011 року (а.с. 15, 16), в якому відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії відповідно до розміру встановленого ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року).
З вищевказаного листа та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вбачається, що розрахунок та виплата у 2010 році державної та додаткової пенсії позивачу було здійснено відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 6 якої, встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче, зокрема, по II групі інвалідності - 580 гривен.; та відповідно до п. 4, якої, - особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата основної та додаткової пенсій згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року), в повному обсязі відповідачем не здійснено.
Суд вважає такі дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, неправомірними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року), були змінені п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними.
Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним i не може бути оскаржене.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року неконституційними, слід застосовувати положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити державну та додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.
Суд не може погодитись з доводами Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, що стосуються здійснення розрахунку і виплати державної та додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нового розміру додаткової пенсії даній категорії осіб.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року, при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року) та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_4 у здійсненні такого перерахунку.
Вимоги позивача щодо визнання за позивачем право на отримання в майбутньому основної пенсії згідно положень ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму; щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат; та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з 01 лютого 2011 року призначити позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ грипи інвалідності), основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення в Печерському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, з 01 лютого 2011 року призначити позивачу як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Вказані вимоги стосуються визнання права та спонукання відповідачів вчинити певні дії з нарахування та виплати пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у майбутньому, а за таких обставин у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.
Так, у відповідачів на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно перерахування та виплати пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому. Крім того, головна умова - настання певної дати для отримання права позивачем на чергову виплату пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення ще не наступила.
Слід також зазначити, що позивачу вже призначена та виплачується основна; додаткова пенсія та щорічна допомога на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
Не підлягає задоволенню і вимоги позивача про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Так, положеннями ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Кабінету Міністрів України у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Судом встановлено, що позивачу нарахування і виплата щорічної допомоги на оздоровлення на 2010 рік здійснена Управлінням праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року, тобто з урахуванням обмежень, що встановлювались Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік».
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, здійснюючи позивачу нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в 2010 році у розмірах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», виконали взяті державою зобов'язання та не порушили прав позивача, оскільки їх дії відповідали приписам чинного у зазначений період законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині, також не підлягають задоволенню.
Позивач також просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.00 коп., на що слід зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити у частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки наданий позивачем розрахунок наданої йому правової допомоги не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові, доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню лише в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зробити позивачу перерахунок та виплату недоотриманих ним сум державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірним та зобов'язання зробити перерахунок основної та додаткової пенсії, а також призначити щорічну допомогу на оздоровлення - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну особі віднесеної до 1 (першої) категорії, всупереч вимогам ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, сум державної пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, які інвалідом ІІ групи, сум додаткової пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов'язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов'язань за один місяць. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. М. Соколов