Справа№1-12/11
01 квітня 2011 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова в складі
головуючого судді: Овсієнко Ю. К.
при секретарях Безкоровайна Н. В., Драшпуль В. В., Римаренко О. О.
з участю прокурора Євсієнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жадове Семенівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, майор юстиції, знаходиться у розпорядженні начальника управління СБУ в Чернігівській області по посаді консультанта-експерта сектору архівного забезпечення, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України, -
встановив:
Органами досудового слідства відповідно до обвинувального висновку від 31 липня 2007 року та прокурором відповідно до постанови про зміну обвинувачення в суді від 25 грудня 2008 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що
Старший слідчий 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області старший лейтенант юстиції ОСОБА_1, являючись військовою службовою особою, діючи умисно, перевищуючи владу та службові повноваження, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, а саме 18 та 21 листопада 2000 року в м. Чернігові в рамках розслідуваних кримінальних справ №№ 595, 599, 601 у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 79, 80, 81 КПК України, §§ 14, 37, 58, 61 „Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами" № 34/15 від 18.10.1989 р., ст. 35 Закону України „Про службу безпеки України" , ст. 114 КПК України та п.п. 1,7, 8 "Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави, і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 p., незаконно виніс постанови від 18.11.2000 p., від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000 р. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів та, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, в резолютивній частині визначив ціни реалізації речових доказів, які зазначені в експертних висновках № ЧК-1037/4 від 16.11.2000 p., № ЧК-1037/8 та № ЧК-1037/10 від 17.11.2000 р. станом на 21-23 жовтня 2000 року, № ЧК-1037/6 станом на 27-29 жовтня 2000 року та № ЧК-1037/12 та № ЧК-1037/13 від 20.11.2000 р. станом на 6-10 жовтня 2000 року, тобто на час перетину державного кордону України, без урахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, що призвело до реалізації нафтопродуктів за заниженими цінами , тобто до тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 15 566 959,45 грн., що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим вчинив перевищення військовою службою особою влади та службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 424 КК України.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині не визнав в повному обсязі та при цьому як на досудовому, так і в судовому слідстві, як на першому так і на новому розгляді справи послідовно стверджував, що будучи слідчим, мав у своєму провадженні кримінальну справу № 595, а також розслідував в складі групи слідчих кримінальні справи № № 599, 601 і за наявності для цього належного процесуального приводу та отримавши на це усну вказівку начальника слідчого відділу виніс постанови про реалізацію речових доказів по цим справам. При цьому, при винесенні постанов про реалізацію нафтопродуктів, він будь-якого умислу на перевищення влади та службових повноважень не мав, дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень не вчиняв та керувався при винесенні постанов про реалізацію нормами КПК України і Постановою KM України № 1340 від 25.08.1998 року.
Підсудний пояснив, що винесення постанов про реалізацію речових доказів здійснював в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує виникненням надзвичайної пожежної чи екологічної ситуації, яка утворилася внаслідок надзвичайно великого скупчення цистерн з нафтопродуктами на залізничних станціях Чернігівської області (Чернігів, Камка, Городня, Конотоп, Бахмач, Щорс), що було встановлено ще під час досудового слідства і це, на його думку, виключає будь-яку кримінальну відповідальність в даному випадку. Що підтверджено також постановою слідчого від 10 травня 2007 року про часткове закриття матеріалів кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, в частині перевищення влади і службових повноважень щодо прийняття рішення про реалізацію речових доказів, на підставі ст.6 п.2 КПК України. Проте 27 червня 2008 року заступник військового прокурора Центрального регіону України, який ще рік тому перевіряв кримінальну справу № 49-1602 та затверджував обвинувальний висновок у справі, як такій, що підлягає направленню до суду, в рамках кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 скасував у повному обсязі копію постанови від 10 травня 2007 року про часткове закриття кримінальної справи, як передчасну, хоча кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 на той час вже близько року знаходилась в провадженні військового місцевого суду Київського гарнізону.
Окрім цього, швидкому вирішенню питання щодо реалізації речових доказів сприяло занепокоєння у владних установах (Кабінету міністрів України, РНБОУ, Мінтрансу, Генеральної Прокуратури, Укрзалізниці), про що зазначалось у листах від державних установ, які надходили на адресу СБ України, УСБУ в Чернігівській області з вимогами терміново звільнити від нафтопродуктів залізничні цистерни та негайно повернути їх власникам,
Всі залізничні цистерни з нафтопродуктами належали іншим державам, тому Укрзалізниця несла збитки за простій вказаних цистерн, які зростали кожний день в геометричній прогресії, а без оплати затрат залізниця відмовлялась віддавати вантаж та проводити з ним які-небудь дії (злив, переадресацію), що в свою чергу було регламентовано статутом Укрзалізниці та правилами Укрзалізниці.
Уточнив, що занепокоєння серед населення небезпечною ситуацією, що склалася, в зв'язку великим скупчення нафтопродуктів біля населених пунктів, що могло призвести до екологічної катастрофи, підтверджується публікаціями у пресі, як місцевій так і загальноукраїнських виданнях та у телевізійних репортажах, зокрема, 28.10.2000 року в газеті «Факты и комментарии», 3.11.2000 року та 15.12.2000 року в газеті «Сіверщина», 1.12.2000 року в газеті «Гарт».
Існування надзвичайної ситуації підтверджується також показаннями начальника МНС в Чернігівській області - ОСОБА_3, який зокрема пояснив, що в зв'язку з тим, що цистерни з пальним були розташовані неподалік від жилих приміщень то виникла реальна загроза для населення і керівництво управління МНС виїжджали безпосередньо на станцію Щорс для організації забезпечення готовності аварійних чергових служб, які могли бути задіяні для ліквідації надзвичайної ситуації.
За вказівкою керівництва оперативними підрозділами Управління вивчалось питання передачі на відповідальне зберігання нафтопродуктів в ДП «Айстра» та ВАТ «Чернігівнафтопродукт». Але ВАТ «Чернігівнафтопродукт» належало структурам, причетним до контрабанди нафтопродуктів, а інші підприємства не мали технічної можливості в стислі строки прийняти та тривалий час зберігати велику кількість нафтопродуктів, або робили це на комерційній основі за умови попередньої оплати і у випадку тривалого зберігання нафтопродуктів його вартість досягла би вартості самих товарів, тобто була економічно невигідною для держави.
В зв'язку з цим про необхідність вирішення питання про реалізацію нафтопродуктів ще до початку самої реалізації, було відомо як керівництву Слідчого управління СБ України так і керівництву управління СБУ в Чернігівський області, де це питання неодноразово обговорювалось на службових нарадах під керівництвом начальника УСБУ в Чернігівській області, начальника та заступників слідчого відділу - безпосередніх керівників ОСОБА_1. Тому керівництвом Управління в області за погодженням з СБУ, Генеральною прокуратурою та прокуратурою Чернігівської області було схвалено рішення про проведення реалізації нафтопродуктів, Він, ОСОБА_1, отримав усну вказівку від безпосередніх своїх керівників на винесення постанов для проведення реалізації і виніс такі постанови у кримінальних справах №№ 595, 599 та 601.
Додатково зазначив, що аналогічні ситуації з речовими доказами у справах про контрабанду неодноразово виникали в слідчих відділах УСБУ в інших регіонах України, про що зазначалось на координаційних нарадах в Генеральній прокуратурі України і в зв'язку з чим 13.05.2004 року була прийнята нова інструкція № 6/2960 «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», згідно п. 35 якої товари, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюється до їх вартості, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації.
Також підсудний ОСОБА_1 заперечує обвинувачення в частині того, що він самостійно, ще до утворення комісії встановив ціну реалізації на підставі цін, які встановили експерти ЧРТПП і які, нібито були встановлені без урахування певної частини платежів, внаслідок чого держава отримала збитки.
На його, ОСОБА_1, переконання, він, не будучи фахівцем з ціноутворення, самостійно ціну визначити не міг, зробив лише посилання на джерело ціноутворення і в разі незгоди з цінами, встановленими експертами Чернігівської торгово-промислової палати, комісія з оцінки, опису та передачі майна, у відповідності до повноважень, якими вона була наділена Постановою KM України № 1340, могла самостійно призначити повторні експертизи без будь-яких обмежень.
ОСОБА_1 також показав, що його постанови про реалізацію речових доказів були лише підставою для створення відповідної комісії по опису і оцінці майна і були обов'язкові для виконання тільки щодо проведення реалізації майна, а щодо визначення ціни реалізації вони не були обов'язковими для виконання, оскільки контроль за дотриманням порядку реалізації, в тому числі і при визначенні ціни реалізації, покладається на державну податкову адміністрацію і нормами КПК України не регулюється.
Трактування обвинуваченням визначення вартості нафтопродуктів без врахування всіх необхідних платежів та зборів не відповідає дійсності, так як в самих експертизах таке питання не ставилось, особисто про це експертів Чернігівської РТПП ні в усній, ні в письмовій формі ніхто не просив.
Для кваліфікації справ про контрабанду в 2000 році застосовувалось поняття ринкової вартості, а не яке-небудь інше, що регламентувалось Постановою Верховної Ради України № 2546-ХII від 7.07.1992 pоку і експертів ніхто ні в письмовому, ні в усному порядку не просив визначити якусь іншу вартість.
Відповідно до Постанови КМ України № 1340 встановлюється ринкова вартість. До 2002 року під час встановлення вартості контрабандних вантажів для кваліфікації цього злочину експерти завжди встановлювали саме ринкову вартість товарів і експертами Чернігівської РТПП встановлена ринкова вартість нафтопродуктів, про що зазначено в самих висновках товарознавчої експертизи.
Тому це твердження слідства базується не на підставі офіційних документів, а лише з суб'єктивних свідчень експертів ЧРТПП, які вони дали під тиском і в подальшому на судовому слідстві відмовились від своїх показань.
Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.424 КК України, його намагаються «призначити» винним через замовний характер даної справи, оскільки до даного часу особи, причетні до вчинення контрабанди у кримінальній справі № 599 (раніше 601) всілякими способами через різні владні структури намагаються повернути собі кошти за вилучені у них контрабандні нафтопродукти.
Суд вважає показання підсудного логічними, послідовними, достовірними та обґрунтованими враховуючи наступне.
1)Щодо обвинувачення в частині незаконного винесення постанов від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000р. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів по справам №№ 595, 599, 601.
Судом встановлено, що в жовтні - листопаді 2000 р. слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області було порушено кримінальні справи № № 595, 599, 601 за фактом вчинення контрабанди нафтопродуктів, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст.70 КК України (у редакції Закону України від 17.05.2001 р. N 2415-III). За дорученням начальника слідчого відділу Павілка П.І. розслідував як старший групи слідчих кримінальну справу № 595 та в складі групи слідчих кримінальні справи № № 599, 601(т.3 а.с. 1-2 ). У цей же період постановою слідчого затримані нафтопродукти були визнані речовими доказами по вказаним кримінальним справам. (т 3 а.с. 99) і передані на відповідальне зберігання (т. 3 а.с. 100)
ОСОБА_1 в межах розслідування вказаних кримінальних справ, керуючись ст.ст.79, 80, 130 КПК України, виніс наступні постанови «про реалізацію речових доказів»: по справі № 599, 18.11.2000 р. (т.5 а.с. 50-51), по справі № 601, 18.11.2000 р. (т.5 а.с. 15-16), по справі № 595, 21.11.2000 (т.5 а.с. 118-119), якими доручив Державній податковій інспекції в м.Чернігові спільно з ТОВ «Альфа-С» реалізацію речових доказів по справі.
Допитаний судом свідок ОСОБА_6, у 2000 році начальник слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, показав, що рішення про реалізацію речових доказів по кримінальним справам було прийнято за погодженням з керівництвом слідчого управління СБУ, за усного розпорядження прокурора області та з відома начальника УСБУ в області, про що він дав усну вказівку слідчому Мринському Ю.В., при цьому слідчі діяли в стані крайньої необхідності і в інтересах держави. Таке рішення слідчий особисто прийняти не міг, і він, ОСОБА_6, теж не міг. Можливостей для зберігання такої кількості нафтопродуктів, понад 36 000 тон, на території області в той час не було.
Допитаний судом свідок ОСОБА_7, у 2000 році заступник начальника слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, показав, що в 2000 році було порушено справи за фактом контрабанди, затримана значна кількість нафтопродуктів, тому на станціях скопичувалась значна кількість цистерн. Оскільки частина цистерн належала іноземним державам, то простій значно збільшував штрафні санкції, Також існувала загроза екологічних проблем, про що слідчий відділ отримував листи від СБУ, ГПУ, КМУ про те, що долю речових доказів необхідно якнайшвидше вирішити. Вивчалось питання щодо можливості зберігання нафтопродуктів. Залізниця відмовляла без оплати надати дозвіл транспортувати цистерни куди-небудь, тому керівництвом УСБУ було прийнято рішення про реалізацію, вказівку щодо винесення постанови про реалізацію слідчий Мринський отримав безпосередньо від начальника слідчого відділу ОСОБА_6.
В кінці 2004 року в СБУ змінилося керівництво і співробітники одного з фігурантів по справі використали корупційні зв'язки, вийшли на керівництво служби і почалися намагання з боку керівництва СБУ закрити цю справу за ст. 6 п.2 КПК України. Після відмови це робити були організовані перевірки з боку слідчого управління СБУ і в кінці-кінців з'явилася ця кримінальна справа.
Допитаний судом свідок ОСОБА_8, в 2000 році начальник відділення слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, показав, що всі важливі рішення по планам розслідування кримінальних справ по контрабанді за №№ 599, 601, 595, приймалися на нарадах за участю співробітників слідчого відділу, прокуратури Чернігівської області, слідчого управління СБ України. Він, ОСОБА_8, особисто направляв постанови слідчих, в тому числі і про реалізацію речових доказів, куратору в Слідче управління СБ України. Управління СБУ в Чернігівській області в той час не мало коштів, для передачі нафтопродуктів на зберігання на комерційних умовах, тому було прийнято рішення про їх реалізацію.
Свідок ОСОБА_9, у 2000 році начальник Управління СБУ в Чернігівській області, допитаний на досудовому слідстві показав, що він давав вказівку підпорядкованим відділам оперативним шляхом з'ясувати можливість передачі речових доказів для зберігання. Однак, оскільки з'ясовано, що такої можливості в Чернігівській області з різних причин не було, а керівництво СБУ, Генеральної прокуратури України, Міністерства транспорту України, Укрзалізниці, Ради національної безпеки та оборони, вимагало вжити термінових заходів для звільнення від вантажів затриманого рухомого складу, то було прийнято рішення про реалізацію речових доказів.
За його вказівкою вивчались різні варіанти вирішення проблеми звільнення цистерн, зокрема злиття нафтопродуктів на спеціальні підприємства.
Він, ОСОБА_9, затверджував п'ять актів опису, оцінки і передачі майна. Питання надходження коштів на депозитний рахунок було під постійним контролем керівництва управління, він давав вказівку на проведення звірок з податківцями. Виконати постанову ОСОБА_10 про скасування постанови про реалізацію було не можливо, тому що на час надходження постанови більша частина нафтопродуктів вже була реалізована.
Постановою від 10 травня 2007 року про часткове закриття матеріалів кримінальної справи щодо службових осіб УСБУ в Чернігівській області, матеріали справи стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за фактом надання вказівок слідчому Мринському Ю.В. на винесення ним постанов про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів, закриті на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст.424 КК України (т. 19 а.с. 211-213).
Постановою від 10 травня 2007 року про часткове закриття матеріалів кримінальної справи щодо службових осіб УСБУ в Чернігівській області, зокрема, стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_6 за фактом перевищення влади і службових повноважень щодо прийняття рішення про реалізацію речових доказів при провадженні досудового слідства по кримінальним справам №№ 595, 596, 599, 601, закриті з мотивів визнання у діях зазначених посадових осіб УСБУ стану крайньої необхідності, на підставі ст.39 ч.1, п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_9, ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст.424 КК України. (т. 19 а.с. 214-218).
Допитаний судом свідок ОСОБА_11, співробітник слідчого управління СБ України, на кінець 2000 року заступник начальника кураторського відділу, показав що за дорученням заступника голови СБУ вивчав кримінальну справу за фактом контрабанди, складав довідку і доповідав, що склад злочину є, але була велика кількість вагонів, які ніде зберігати і зберігання дорого коштує.
Речові докази, які були реалізовані не швидкопсувний продукт, як продукти харчування, проте він теж випаровується. Така ж справа була в м.Рівному, влітку затримали бензин і значна його частина випарилась, тому приймали рішення про його реалізацію. Аналогічна справа була в Київській області, де було затримано 70 вагонів нафтопродуктів і було правомірно прийнято рішення про реалізацію.
Рішення приймає керівництво слідчого відділу і Управління СБУ в Чернігівській області і було погоджене з керівництвом СБ України та прокуратурою Чернігівської області , слідчий сам не міг прийняти такого рішення, він виконував вказівку. Сумнівів в ціні реалізації не було, оскільки був висновок експерта. В ситуації що склалася реалізація була економічно вигідна державі, оскільки витрати на зберігання перевищили суму надходження коштів від реалізації за рішенням суду, оскільки справа розслідується тривалий час.
Враховуючи ціну зберігання, те, що грошей у СБУ для зберігання не було, і те, що бензин випаровується рішення про реалізацію було правильне і прийнято у стані крайньої необхідності. Питання речових доказів не дуже чітко врегульоване в КПК.
Вказівки слідчого в постанові не обов'язкові, він лише доручає реалізацію податковій інспекції, а комісія не зв'язана вказівками слідчого щодо ціни і могла відступити від них, тим більше враховуючи витрати на зберігання і транспортні витрати, які були по справі. Суттєвих порушень в діях працівників слідчого відділу не вбачає.
Допитаний судом свідок ОСОБА_12 показав що з 2000 року проходив службу в слідчому управлінні СБУ протягом 10 років. В слідчому відділі УСБУ в Чернігівській області розслідувалось кілька справ по контрабанді, по яких слідчі Мринський та Литвин прийняли рішення. За заявою гр. ОСОБА_13 було проведене службове розслідування, свідок входив в цю комісію. Свідок був включений до складу комісії для можливої кваліфікації дій слідчих, оскільки є колишнім працівником військової прокуратури. Висновок комісії не є процесуальним документом, не є підставою для звинувачення, а лише підставою для подальших процесуальних дій, які не відносяться до компетенції свідка.
До 2004 року у питаннях речових доказів керувались статтями КПК, інструкцією 1989 року і Постановою КМ № 1340. 13 травня 2004 року була прийнята спільна інструкція ГПУ, СБУ, ДПА, МВС, ДСА, про реалізацію речових доказів, якою керується СБУ, її прийняття було ініційоване СБУ, оскільки багато питань було не врегульовано, зокрема щодо зберігання речових доказів, особливо товарів. По кримінальних справах про контрабанду затримується дуже багато товарів, а СБУ позбавлене можливості їх зберігати, розслідування справ тривале, оскільки пов'язане із закордонними запитами, а товари втрачають свою властивість і дешевіють, тому п. 35 Інструкції 2004 року регулює питання щодо таких товарів.
Процесуальні рішення слідчими про передачу речових доказів на реалізацію приймались по багатьох справах і випадки крайньої необхідності непоодинокі. КПК України врегульоване лише питання щодо швидкопсувних речових доказів. Згідно існуючої практики, якщо зберігати товари не можливо, то слідчі приймають постанови про реалізацію речових доказів підприємствами які включені до переліку, за наявності висновку товарознавчої експертизи. Згідно постанов Пленуму Верховного суду 1998, 2005 р.р. про практику у справах про контрабанду вартість визначається шляхом проведення судових експертиз, тому якщо є висновок судової експертизи, то слідчий не може визначити іншу ціну.
Слідчий звичайно в постанові вказує ціну реалізації, яка визначена експертним висновком і передає торговій організації. Ця ціна може змінитись, товар може дешевіти і далі ціна визначається комісією з реалізації, потім кошти від реалізації перераховуються на депозитний рахунок за відрахуванням винагороди торговій організації.
Визначення митних зборів, платежів, податків входить до компетенції митної служби. Ціна необхідна для кваліфікації не має значення для реалізації, якщо за часом наближені події затримання і реалізації то може бути одночасно одне питання поставлене експерту. Ціна може бути одна і та сама, її визначає експерт. Закон не порушено слідчим щодо того, яке питання поставлене чи не поставлене.
На 2000 рік митна вартість не визначалась у справах про контрабанду. Питання про те чи потрібно у справах про контрабанду визначати митну вартість є дискусійним і законодавством не визначено, також законодавством не врегульовано питання хто має сплачувати митні платежі за контрабандний товар. Обов'язку визначати митні платежі у справах про контрабанду в законі не має.
В разі не сплати митних платежів та зборів, ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) утворює ідеальну сукупність з контрабандою.
Суд визнає показання свідка ОСОБА_12 достовірними, оскільки він була попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав для обмови ОСОБА_1, не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, його показання є ґрунтовними та логічно послідовними, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому суд, з вважає показання правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм довіряє, та кладе в основу вироку.
Аналогічні за своєю суттю показання дали допитані судом ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_52, ОСОБА_53, які були членами комісії СБУ згідно висновку службового розслідування від 17.05.2004 року;. (т. 1 а.с. 50-62)
Оцінюючи правомірність дій слідчого Мринського, суд також враховує, що останні законодавчі зміни в ст.ст. 78, 79 КПК вносились згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. До ст. 81 КПК України від 28 грудня 1960 року зміни не вносились взагалі. Тобто на час винесення підсудним ОСОБА_1 постанов «Про реалізацію речових доказів» існувала певна законодавча неврегульованість що порядку поводження з вилученими речовими доказами у кримінальних справах, зокрема із предметами контрабанди.
На даний час невідповідність положень КПК України та ПКМ України №1340 від 25.08.1998 р. щодо розпорядження майном у тому числі затриманого по справам по контрабанді, усунуто шляхом прийняття Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 року, якою слідчому надано право негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки якості речових доказів органами Державної інспекції по якості товарів, передавати спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, визначеному чинним законодавством вилучені товари і продукцію, а також майно, зберігання якого утруднено, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику. (т. 20 а.с. 197-219)
Допитаний судом свідок ОСОБА_16 показав, що проходив службу на посаді начальника 2-го відділення СВ УСБУ в Чернігівській області. ОСОБА_1 проходив службу у 1-му відділі. Було порушено 4 кримінальні справи за фактом контрабанди. Проводити слідство доручили ОСОБА_1 та іншим слідчим. Після затримання нафтопродуктів, велика кількість цистерн знаходилась на залізничних коліях Укрзалізниці. Стояло питання щодо звільнення залізничних колій від великої кількості цистерн з нафтопродуктами, тому було прийнято рішення щодо реалізації цих речових доказів. Це рішення приймалось на рівні керівництва СБУ і прокуратури і вирішувалось не один день, неодноразово обговорювалось на нарадах. При винесенні цього рішення слідчий діяв в умовах крайньої необхідності. Обговорювалось питання, як поступити з цистернами, здати підприємствам, які могли прийняти на зберігання нафтопродукти, але за це необхідно було платити великі кошти. При проведенні експертизи, експерту завжди ставилось питання щодо ринкової вартості на час перетину кордону, оскільки це кваліфікуючий признак.
Аналогічні за своєю суттю показання дали допитані судом свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4 ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_2, які також проходили службу у слідчому відділ УСБУ в Чернігівській області на посадах слідчих.
Допитаний судом свідок ОСОБА_23, показав, що проходив службу в УСБУ Чернігівській області, був начальником напрямку по боротьбі з контрабандою відділу БКОЗ. На момент порушення кримінальної справи була сформована оперативна група. Щоденно проводились наради. На станції Щорс було затримано понад 300 цистерн нафтопродуктів. Виникла проблема екології, зберігання та оцінки бензину. Поставщики нафтопродуктів були закордонні. Виникли питання що робити з затриманими нафтопродуктами. Особисто він займався питаннями можливості зливу нафтопродуктів на території Чернігівської області. Звертався на підприємство «Астра», але воно не мало можливості зберігати ракетне паливо. Куди б не звертались ніде не було таких ємностей. Залізниця виставила рахунок за простій цистерн та не віддавала нафтопродуктів до оплати боргу. Було вирішено після оцінки та експертизи реалізувати бензин що б оплатити всі затрати та перерахувати всі гроші на рахунок держави. Армянське та єврейське угрупування шукали всі можливі виходи щоб повернути бензин, але в них нічого не вийшло.
Таким чином, в судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_1 отримав надану в межах компетенції вказівку свого безпосереднього керівника - начальника слідчого віддлу УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_6, тобто компетентної особи, про винесення постанов щодо реалізації речових доказів, а саме звернену до нього, ОСОБА_1, вимогу службової особи органу управління, вчинити дії, яка за наведених обставин не містила ознак злочинного наказу та в даному випадку не порушувала конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Такий висновок суду не спростовується і вимогою КПК України щодо письмової форми такої вказівки, при цьому суд виходить з наступного. Положеннями ст. 114-1 КПК України, передбачено, що начальник слідчого відділу має право давати вказівки слідчому на спрямування справи, у тому числі і провадження та заборону вчинення слідчих дій, тощо. Частиною 3 цієї статті передбачено, що вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній даються слідчому в письмовій формі і є обов'язковими для виконання.
У той же час, суд приходить до висновку про обов'язковість для ОСОБА_1 в даному конкретному випадку усної вказівки начальника слідчого про доручення реалізації речових доказів, застосовуючи до досліджуваних правовідносин положення КК України, який є пізніше прийнятим за датою видання по відношенню до КПК України, і відповідно до приписів ч.2 ст.41 якого, наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
При цьому суд враховує, що виконанню підлягає будь-який наказ, за винятком злочинного, оскільки кримінально-правову кваліфікацію буде отримувати виконання лише злочинного за змістом, а не будь-якого формально незаконного наказу, зокрема виданого в усній формі.
Таким чином, оцінюючи все зазначене у своїй сукупності, суд вважає показання підсудного ОСОБА_1 достовірними, оскільки вони не суперечать показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_11, даних ними в суді та дослідженим судом доказам, узгоджуються з ними, а відтак його показання вважає правдивими, такими, що відповідають дійсним встановленим судом обставинам справи, а відповідно їм вірить та кладе в основу вироку.
У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав для обмови ОСОБА_1 не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, а тому суд, з врахуванням всього викладеного, вважає їх пояснення правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.
Крім того, підтвердженням встановлених судом фактичних обставин справи є і вимоги Кримінально-процесуального законодавства, зокрема ст.130 КПК України, у відповідності до яких, про рішення, прийняті слідчим під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також, коли це визнає за необхідне слідчий, складається мотивована постанова.
Саме таким випадком, за наведених обставин, суд вважає ч.1 ст.81 КПК, якою визначено, що питання про речові докази вирішується у тому числі і постановою слідчого, внаслідок чого приходить до висновку, що наявними матеріалами кримінальної справи, доказами дослідженими в судовому засіданні та на яких ґрунтується пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, а також з врахуванням встановленої судом фактичної наявності вказівок керівництва Управління СБУ в Чернігівській області, які отримав підсудний безпосередньо перед винесенням постанови про реалізацію речових доказів, спростовується твердження обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_1 таких дій, які явно ходять за межі наданих йому прав та повноважень.
Приймаючи рішення про невинуватість ОСОБА_1 в цій частині пред'явленого обвинувачення, суд також враховує, що будь-якого умислу на перевищення влади та службових повноважень, вчинення дій, які явно виходять за межі наданих ОСОБА_1 прав та повноважень, органами досудового слідства не наведено, а в судовому засіданні не встановлено. Не містять таких відомостей і матеріали кримінальної справи.
Підтверджує такий висновок і те, що постанова начальника відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_10 від 15 грудня 2000 р. (т.3 а.с. 170-171) про скасування постанови ОСОБА_1 про реалізацію речових доказів, внаслідок порушення останнім при винесенні цієї постанови вимог ст.ст.79, 80, 81 КПК України, винесена вже після фактичного завершення такої реалізації речових доказів, що підтверджується актом звірки надходження коштів від реалізації ПММ на депозитний рахунок УСБУ в Чернігівській області, згідно якого останні кошти на рахунок СБУ надійшли 12 грудня 2000 р. (т.3 а.с. 178-179).
Проте, прокуратура області була поінформована про рішення щодо реалізації нафтопродуктів не пізніше 24 листопада 2000 року, що підтверджується дослідженим судом листом начальника СВ УСБУ в Чернігівській області на лист начальника відділу прокуратури області від 23.11.2000 року. ( т. 1 а.с. 219-220).
У відповідності до даних кримінальної справи щодо підсудного, постанова про скасування реалізації речових доказів винесена прокурором лише по кримінальній справі № 595. Інших відомостей матеріали справи не містять.
Не спростовує такий висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 і досліджений судом лист заступника прокурора Чернігівської області Скрипки Б.М. від 26.12.2000 року (т. 3 а.с. 176). Цей лист, наданий на ім'я начальника слідчого відділу ОСОБА_6 не є документом прокурорського реагування і не є процесуальним рішенням. Як вбачається з матеріалів справи та показань ОСОБА_1, документів прокурорського реагування відносно дій слідчого ОСОБА_1. прокуратурою області не виносилось. Крім того, ОСОБА_6 із запереченнями звертався листом до прокурора області ОСОБА_25, а фактично відповідь йому надав заступник прокурора Скрипка Б.М. Також, зазначена в листі Скрипки Б.М. ст.77 КПК стосується лише прав і обов'язків експерта, а зазначені в листі як порушені слідчім ст.ст. 190-191 КПК України в постанові прокуратури області взагалі не вказувались.
Підставою для скасування постанови слідчого про реалізацію, було те, що, як зазначено в постанові прокуратури області від 15 грудня 2000 р., докази необхідно зберігати до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи; по-друге, те що слідчим не вжито заходи, направлені на передачу на відповідальне зберігання нафтопродуктів підприємству, яке має відповідні термінали та яке зможе забезпечити зберігання ПММ і по-третє, зазначені нафтопродукти є також речовими доказами по інший кримінальній справі, яка знаходиться у провадженні податкової міліції ДПА в Сумській області. (т.3 а.с. 170-171)
Суд відкидає такі докази обвинувачення враховуючи наступні обставини.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10, у 2000 році - начальник відділу прокуратури Чернігівської області, показав що виносив постанови про скасування постанов про реалізацію речових доказів, оскільки на той час не було всіх необхідних доказів скоєння контрабанди. Можливо реалізація була доцільна, оскільки потім надходили листи про загрозу. Реалізація нафтопродуктів можливо була і виправдана, так як потім, надходили листи, що велике скупчення цистерн загрожує станціям, на яких вони знаходились. Дії слідчого узгоджувались з керівництвом УСБУ. Одноособово слідчий Мринський не міг прийняти рішення про реалізацію нафтопродуктів, що вказало керівництво, те він і робив. Злочину в діях слідчого Мринського не вбачає.
Допитаний судом свідок ОСОБА_27, показав, що з 2003 року працює начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ прокуратури Чернігівської області. В 2003 році надійшла заява про вчинений злочин стосовно реалізації речових доказів від адвоката ОСОБА_28 по справах за фактом контрабанди нафтопродуктів порушених у 2000 році. В заяві було зазначено, що відбулася незаконна реалізація і частина грошей була викрадена. Проводилися перевірки, свідок допитував по цій справі слідчих і експертів, а потім виніс постанову про відмову у порушені кримінальної справи за відсутністю складу злочину, враховуючи, що слідчий діяв в стані крайньої необхідності. але постанова була скасована і порушена кримінальна справа.
Із зазначеного суд робить висновок про те, що у продовж реалізації речових доказів, в тому числі по справам № 595, 599, 601, відбувався нагляд прокуратури Чернігівської області за ходом розслідування справ, в тому числі і за процесом реалізації речових доказів.
Показання підсудного щодо існування стану крайньої необхідності щодо неможливості передати на зберігання значну кількість нафтопродуктів підтверджуються відповідями ТОВ «Айстра», ВАТ «Чернігівнафтопродукт», Чернігівської обласної держадміністрації та Державного комітету України з державного матеріального резерву, на адресу органів досудового слідства, які містять відомості щодо неможливості в 2000 р. прийняття на зберігання такої кількості нафтопродуктів на безоплатній умові (т.8 а.с. 18; т.12 а.с. 96; т.18 а.с. 81).
Інших даних органами досудового слідства не встановлено.
Наявна в матеріалах справи відповідь Міністерства оборони України №328/3/16/1776 від 26.10.2006 р. на запит слідчого про можливість прийняття на зберігання кількості нафтопродуктів в обсязі біля 24 000 тонн, не спростовує висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 таких дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, оскільки з даної відповіді вбачається, що прийом нафтопродуктів можливо було здійснити лише на умовах «Положення про надання послуг з прийому, зберіганню та видачі пального стороннім організаціям», яке діяло станом на 2000 рік, тобто комерційних (оплатних) основах. Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства не встановлена будь-яка можливість УСБУ у Чернігівській області злити на зберігання нафтопродукти саме на комерційній (оплатній) основі.
Наявне в матеріалах справи Положення про зберігання нафтопродуктів МО України № 8 від 14.02.1997 року (т. 23 а.с. 159-168) також цього не спростовує, оскільки лише встановлює порядок і не визначає можливість баз Міноборони прийняти велику кількість пального на комерційній основі.
Допитаний судом свідок ОСОБА_29 показав, що з жовтня 1999 по вересень 2004 року проходив службу на базі паливно-мастильних матеріалів, військова частина А 2305 на посаді начальника бази. За погодженням з вищестоящим керівництвом базі дозволялось зберігання ПММ комерційного пального, лише на платній основі. На період 2000 року база могла прийняти 20 тис куб. метрів світлих нафтопродуктів: бензину - 5,6 тис. тонн, керосину - 7 тис. тонн, дизельного палива - 12-13 тис. тонн. Окремо могли зберігати лише три види пального. Некондиційне пальне на зберігання не прийняли би. Для прийняття 500 цистерн потрібно було б 30 днів на підготовку бази.
Допитаний судом свідок ОСОБА_30 показав, що з 10 жовтня 2000 року проходив службу в військовій частині А 2305 на посаді офіцера по мобілізаційній роботі. Ця військова частина призначена для зберігання та видачі пального, мала резервуарний парк для зберігання пального загальною ємністю 50,1 тисяч кубічних метрів. Із них 13 штук резервуарів по 3 тисяч кубічних метрів та інші меншої ємності. Пальне зберігалось для військових цілей, так і комерційних.
Показання свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30 не спростовують висновків суду щодо правомірності винесення ОСОБА_1 постанов про реалізацію, оскільки зберігати на комерційній основі затримане паливо УСБУ не могло через відсутність коштів на такі витрати, враховуючи сукупність інших доказів досліджених судом, та через тривалий час, необхідний для передачі пального та неможливість окремого зберігання всіх затриманих партій палива, що випливає з самих показань свідка ОСОБА_29
Небезпечна ситуація, збитки залізниці від простою вагонів та неможливість передати речові докази на зберігання підтверджується дослідженими судом листами начальника станції Чернігів начальнику Управління СБУ ОСОБА_9 проте, що переадресація вагонів можлива лише після оплати всіх належних залізниці платежів. (т.1 а.с. 213), залізниця несе збитки від простою іноземних вагонів (т.1 а.с.214), простій вагонів загрожує безпеці пасажирів та працівників станції (т.1 а.с.215) та листом начальника Київської дирекції залізничних перевезень від 07.11.2000 року, про те що затримка вагонів наносить збитки державі. (т.1 а.с. 216) та листом начальника Південно-Західної залізниці від 16.11. 2000 р., про те, що збитки залізниці від простою цистерн станом на 14.11. 2000 року досягли майже 2 млн. грн. (т.1 а.с. 217) та довідками розрахунку зборів за простій вагонів. (т.5 а.с. 30-31, 32, 33).
Вказане підтверджуються наказом начальника вантажної служби південно-західної залізниці М.Книшука № 1134 від 25.11.2000 року, наказом заступника начальника південно-західної залізниці № 958 від 25.10.2000 року, якими визначено, що подальше розпорядження затриманими нафтопродуктами може бути здійснено виключно після оплати всіх належних залізній дорозі платежів та зборів (т. 6 а.с. 129, т.6 а.с. 146, т.16 а.с. 87).
Крім того, загроза виникнення надзвичайної ситуації підтверджується листом секретаря Ради національної безпеки і оборони Є. Марчука на ім'я голови СБУ Л. ДЕРКАЧА, де вказується на те, що тривале перебування великої кількості паливно-мастильних матеріалів в зоні з близько розташованими населеними пунктами, становить серйозну пожежну та екологічну небезпеку та ставиться питання щодо вжиття оперативних заходів для її врегулювання. Дані обставини підтверджуються також дослідженими судом доповідями начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської ОДА, в яких зазначається про утворення протягом жовтня - грудня 2000 р. небезпечної та складної ситуації, пов'язаної зі скупченням великої кількості цистерн з паливо-мастильними матеріалами (т.17 а.с. 246, 249, 250, 251 ).
Те, що слідчий діяв в умовах крайньої необхідності підтверджується висновками органу досудового слідства, а саме постановою про часткове закриття матеріалів кримінальної справи від 10 травня 2007 року старшого слідчого військової прокуратури ЦР України Збарих С.М. який прийшов до висновку, що хоча діями ОСОБА_1 порушені вимоги ст.ст.78-80 КПК України щодо прийняття рішення про реалізацію речових доказів по кримінальним справам, в яких вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 424 КК України, але приймаючи до уваги те, що з метою усунення загрожуючої небезпеки, а саме заподіяння державі значних збитків та можливості настання непередбачуваних екологічних наслідків, вибухонебезпечної ситуації, яка в вищезазначеній обстановці не могла бути усунута іншими засобами у зв'язку з великим накопиченням вагоно-цистерн з нафтопродуктами на залізничних коліях поблизу населених пунктів, то слід визнати у діях зазначених посадових осіб стан крайньої необхідності, у зв'язку з чим матеріали кримінальної справи в частині перевищення влади і службових повноважень за цим фактом підлягають закриттю на підставі ст. 39 ч. 1 КК України та ст. 6 п. 2 КПК України. (т. 19 а.с. 214-218).
Ця постанова слідчого в порядку здійснення прокурорського нагляду за виконанням законів органами досудового слідства, при розслідуванні іншої кримінальної справи відносно іншої особи, була скасована 27 червня 2008 року, тобто вже після направлення даної справи до суду.
Крім того, доказом правомірності дій слідчого при вирішенні питань щодо речових доказів є:
- постанова президії Чернігівського обласного суду від 09.04.2001 року, якою рішення Новозаводського суду від 22 січня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_13 до ТОВ «Альфа-С» при витребування майна з незаконного володіння скасовано, а справу направлено на новий розгляд. (т. 23 а.с. 31-34);
- ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.05.2003 року, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_13 про скасування постанов СВ УСБУ в Чернігівській області про порушення кримінальної справи, визнання, вилучення і реалізацію речових доказів - закрито. (т. 2 а.с. 108-110 );
- рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.05.2003 року, яким ОСОБА_13 відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з УСБУ в вартості вилучених нафтопродуктів. (т. 2 а.с. 111-113).
Суд відкидає як доказ обвинувачення висновок науково-правової експертизи при інституті ім. Корецького від 11.02.2004 року № 126/21-е (т.1 а.с. 43-49), оскільки він містить висновки щодо юридичних питань, які вправі давати органи досудового слідства та суд, не є висновком судової експертизи, оскільки відповідь на юридичні питання експертиза давати не може і відповідно судова експертиза по справі з таких питань не призначалась. Крім того оскільки він замовлений представником особи, яка є причетною до скоєння контрабанди, і намагалась в судовому порядку добитися відшкодування вартості контрабандних нафтопродуктів.
Також, на вирішення експертизи не можуть ставитись юридичні питання і цей висновок не може бути експертизою в розумінні судової експертизи, оскільки ним вирішуються юридичні питання, а юридична кваліфікація протиправних дій належить до компетенції органів досудового слідства.
З цих же мотивів суд відкидає як доказ порушення ОСОБА_1 норм КПК України лист Міністерства юстиції України від 10.07.2006 р., оскільки він має лише роз'яснювально-інформаційний характер, про що в ньому і зазначено, а правом тлумачення законодавства Мінюст не наділений. (т. 16 а.с. 235-236)
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у своїй сукупності усі докази з приводу пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення в умисному перевищенні влади службових повноважень в частині винесення постанов про реалізацію речових доказів від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000 р. по кримінальним справам №№ 595, 599, 601, суд встановив, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 дійсно були винесені постанови про реалізацію речових доказів, його дії вимогам КПК України не суперечать, оскільки вчинялись за вказівкою і за погодженням з керівництвом слідчого відділу, Управління СБ України в Чернігівській області, Слідчого управління СБ України та прокуратури Чернігівської області в стані крайньої необхідності, який був обумовлений реально існуючою можливістю виникнення надзвичайної ситуації та наявною загрозою заподіяння матеріальних збитків і шкоди навколишньому середовищу, об'єктам господарювання та населення. Тому, підсудним у процесуальний спосіб, в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог ст. 130 КПК України, після отримання вказівки начальника слідчого відділу, в умовах очевидності, без будь-якого утаємничення, було винесено постанови про реалізацію громіздких речових доказів, які неможливо було зберігати в органах дізнання, досудового слідства або передати для зберігання відповідному підприємству, установі, організації, які б могли забезпечити належні умови для зберігання, а також не можливо було повернути володільцям без шкоди для успішного провадження в справі і подальше зберігання цих речових доказів утворювало реальну загрозу заподіяння шкоди.
Досліджені судом матеріали справи та докази, здобуті в судовому засіданні, дозволяють однозначно стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_1 дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а відтак дії підсудного по винесенню постанов про реалізацію речових доказів не містять складу злочину, як про це стверджується в обвинувальному висновку.
2)Щодо обвинувачення в частині визначення ОСОБА_1 в резолютивній частині постанов про реалізацію речових доказів по кримінальним справам №№ 595, 599, 601, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, ціни реалізації речових доказів, що зазначені в експертних висновках ЧРТПП без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг, по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат.
Судовим слідством встановлено наступне.
Дослідженими в судовому засіданні експертними висновками Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №-№ ЧК-1037/4 від 16.11.2000 року, № ЧК-1037/8 від 17.11.2000 року та № ЧК-1037/10 від 17.11.2000 року, № ЧК-1037/6, ЧК-1037/12 та № ЧК-1037/13 від 20.11.2000 року встановлено, що їх складено та підписано дев'ятьма експертами Чернігівської торгово-промислової палати. При цьому експерти, кожен окремо, попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 178-179 КК України в редакції 1960 року. (т.4 а.с. 71-73, а.с. 74-76, а.с. 77-79, т. 5 а.с. 21-22 , а.с. 114-115, т 5 а.с. 116-117).
З тексту цих же експертних висновків видно, що ОСОБА_1 до складу експертів ЧРТПП не входив.
Так, допитаний судом свідок ОСОБА_34, експерт Чернігівської регіональної ТПП в суді показав, що група експертів, в яку він входив, за постановами слідчих УСБУ проводила експертизи по встановленню кількості, марки, якості та ринкової вартості нафтопродуктів.
Експерти ЧРТПП встановили ринкову вартість крупно-оптової партії нафтопродуктів для їх подальшої реалізації в Україні, оскільки відповідно до питань в товарознавчій експертизі вони встановлювали вартість з урахуванням якісного стану, без врахуванням ПДВ та з урахуванням акцизного збору, тому що цього вимагає законодавство України при реалізації майна, що переходить у власність держави. У зв'язку з тим, що експерти встановлювали вартість для реалізації, тому в своїх експертних висновках і посилались на Постанову КМ України № 1340, оскільки вона діє на встановлення вартості товарів для їх подальшої реалізації.
Про реалізацію нафтопродуктів, по встановленим експертами цінам, свідку було відомо ще до проведення цих експертиз оскільки він був присутній на робочій нараді в слідчому відділі УСБУ, де обговорювалось питання, яким чином краще призначити товарознавчу експертизу по визначенню вартості нафтопродуктів саме для реалізації.
Свідок зауважив, що в висновках, щодо вартості нафтопродуктів по кримінальним справам №№ 595, 596, 599 та 601 встановлені саме ринкові оптові ціни в Україні без нарахування ПДВ, але з урахуванням якісного стану, акцизного збору, та всіх необхідних зборів і платежів, вартість митної процедури, мита, роздрібна надбавка, послуги по транспортуванню та зберіганню в Україні, ввізне мито, послуги по сертифікації і так далі, а не їх митна або якась інша вартість.
Ринкову вартість встановили методом віднімання від роздрібної ціни торгових надбавок, експерти не розраховували окремо платежі та сбори, оскільки таке питання не ставилось.
Аналогічні за своєю суттю показання дали допитані судом свідки ОСОБА_28, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, у 2000 році - експерти Чернігівської ТПП.
Постановою про часткове закриття матеріалів кримінальної справи від 28 лютого 2007 p., матеріали справи стосовно експертів Чернігівської торгово-промислової палати, що проводили експертизу нафтопродуктів, тобто за фактом надання завідомо неправдивого висновку експерта під час провадження досудового слідства - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (т.19 а.с. 201-205).
Те що в 2000 році розмір вартості контрабанди визначався за вільними ринковими цінами підтверджує досліджений судом лист Слідчого управління СБУ № 6/7227 від 31.10.2002 року про визначення вартості товарів по справах про контрабанду. (т. 16 а.с. 231-232)
Суд критично оцінує наступні показання свідків - експертів ТПП, які були дані під час досудового слідства: ОСОБА_39, що у вартість контрабандного товару не включені різні платежі та податки (т. 17 а.с. а.с. 81-89, 134-137), ОСОБА_40 ( т. 17 а.с. 26-31, 46-49) про те що вартість визначалась без всіх передбачених платежів та надбавок, ОСОБА_41 ( т. 17 а.с. 76-80), про те що експертами була визначена, начебто, митна вартість без врахування необхідних платежів, які вони дали на досудовому слідстві з наступних підстав.
Свої показання експерти давали будучи допитаними в якості свідків по кримінальній справі, в який вони фактично були фігурантами.
Кримінальна справа яка порушена 29 грудня 2004 року за фактом складання експертами Чернігівської РТПП завідомо неправдивого висновку експерта під час провадження досудового слідства за ч.1 ст. 384 КК України, була закрита стосовно ОСОБА_34, ОСОБА_41 , ОСОБА_39, ОСОБА_35, ОСОБА_38, ОСОБА_28, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_40 лише 28 лютого 2007 p., тобто після дачі ними необхідних слідству показань.
Крім того, поняття митної вартості на які посилається ОСОБА_40, поняття митної вартості в ст. 271, 272 Митного кодексу, на які посилається ОСОБА_41 та глава щодо визначення митної вартості, на яку посилається ОСОБА_39 з'явились значно пізніше складання висновків експертів від 2000 року, а саме з прийняттям нового Митного кодексу України від 11 липня 2002 року, тобто визначати митну вартість в 2000 році експерти не могли.
Крім того це підтверджується Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2546-XII «Про порядок застосування Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України", згідно якої вартість предметів контрабанди визначалась за вільними ринковими цінами.
Крім того це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_42, даними під час досудового слідства та в суді, яка показала, що для реалізації майна членами комісії самостійно, або із залученням експертів встановлюється ринкова ціна.
Так, допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_43, експерт КНДІСЕ, показала, що у той час, коли вона проводила повторні товарознавчі експертизи, їй надавалися висновки експертів Чернігівської торгово-промислової палати. Експертами ЧРТПП у їх висновках була визначена ринкова вартість нафтопродуктів.
Допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_44, експерт КНДІСЕ, показала, під час проведення повторних товарознавчих експертиз, нею з'ясовано, що експертами Чернігівської торгово-промислової палати, виходячи з джерел, на які вони посилаються, визначена ринкова вартість нафтопродуктів без врахування ПДВ. Причинами розбіжності ціни між первинними та повторними експертизами можуть бути, різні джерела цінової інформації, помилки у визначенні нафтопродуктів в літрах та кілограмах, неповна кваліфікація експертів Чернігівської торгово-промислової палати.
Що стосується ціни реалізації, то судом встановлено, що вона вивчена та визначена другою комісією у колегіальний спосіб і при цьому експерти Чернігівської торгово-промислової палати та члени комісії з опису, оцінки та передачі майна діяли самостійно та незалежно друг від друга у спосіб, визначений законодавством України.
Так, з резолютивних частин досліджених судом постанов про реалізацію речових доказів по кримінальним справам, порушеним за фактом контрабанди за ст. 70 КК України (в редакції 1960 року) № 599 (т.5 а.с. 50-51), № 601 (т.5 а.с. 15-16), № 595 (т.5 а.с. 118-119), видно, що ОСОБА_1 лише доручив Державній податковій інспекції у м. Чернігові спільно з ТОВ «Альфа-С» реалізацію речових доказів по цінах, зазначених в експертних висновках по справам: № 595 - ЧК 1037/12, ЧК 1037/13 (т.5 а.с. 114-115, 116-117 ); № 599 - ЧК 1037/4, ЧК 1037/8, ЧК 1037/10 (т.5 а.с. 45-46, 40-41, 34-35) , № 601 - ЧК 1037/6 (т.5 а.с. 21-22).
Пунктом 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 визначено, що його дія поширюється на товари, у тому числі затримані у справах про контрабанду.
Пунктом 7 цього Порядку визначено, що оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, представників міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - місцеві податкові інспекції), органів (організацій), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюватимуть розпорядження цим майном.
У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісії та у випадках, передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка провадиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання.
За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна. Усі примірники акта підписуються членами комісії та затверджуються у термін не пізніше трьох днів після його складення керівником чи заступником керівника органу (організації), що здійснив вилучення або забезпечував зберігання зазначеного в пункті 1 цього Порядку майна.
Місцеві податкові інспекції на основі актів опису, оцінки та передачі майна забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до державного бюджету виручки від реалізації майна, а також відповідних податків.
Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, через торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення.
Згідно з п.9 цього Порядку, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна.
З досліджених в судовому засіданні Акт опису, оцінки та передачі майна 005/00-П від 20.11.2000 (т.5 а.с. 52-55), 006/00-П від 20.11.2000 року (т.5 а.с. 11-14), 007/00-П1 від 28.11.2000 року (т.5 а.с. 67-70), 007/00-П2 від 28.11.2000 року (т.5 а.с. 71-74), видно, що в кожному випадку комісією у складі: представника Державної податкової служби ГВ ПМ ДПІ в м. Чернігові ОСОБА_45, представника фінансового органу - головного економіста фінвідділу міської ради ОСОБА_46, представника (органу, що здійснив вилучення) - старшого слідчого СВ УСБУ в Чернігівський області ОСОБА_1, представника організації, що буде здійснювати розпорядження цим майном) - ОСОБА_47, з врахуванням відомостей, зазначених у висновках експертів ЧРТПП № ЧК-1037/4 від 16.11.2000 року, № ЧК-1037/8 від 17.11.2000 року та № ЧК-1037/10 від 17.11.2000 року, № ЧК-1037/6, ЧК-1037/12 та № ЧК-1037/13 від 20.11.2000 року, на підставі Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого, іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою КМ України № 1340 від 25.08.1998 року, проведено опис і оцінку (після винесення постанов про реалізацію) майна, що належало УСБУ в Чернігівський області (кримінальні справи №№ 599, 601) та передано в реалізацію постановами про реалізацію речових доказів.
Зазначені акти у встановленому порядку, без будь-яких зауважень підписані членами комісії, особою, що прийняла майно для реалізації та затверджені начальником УСБУ в Чернігівський області ОСОБА_9
ТОВ „Альфа-С", яке включено до Єдиного реєстру торгівельних підприємств, які пройшли відбір щодо реалізації конфіскованого та іншого, належного державі майна по Чернігівській області (т.8 а.с. 46-47), виключно у відповідності до вказаних Актів опису, оцінки та передачі майна та на їх виконання здійснило реалізацію нафтопродуктів.
Допитана судом свідок ОСОБА_45 з цього приводу суду показала, що у 2000 році вона працювала на посаді старшого державного податкового інспектора ДПІ у місті Чернігові і за своїми функціональними обов'язками входила до складу комісії по реалізації товарів, затриманих співробітниками СБ України. До складу комісії також входили головний економіст фінвідділу Чернігівської міської Ради ОСОБА_46, представник органу, що здійснив вилучення майна - ОСОБА_1, заступник директора ТОВ «Альфа-С» ОСОБА_47. Комісія вивчила експертні висновки Чернігівської торгово-промислової палати та дійшла висновку про те, що нафтопродукти потрібно реалізувати за вказаними в них цінами і будь-якого сумніву з цього приводу ні в кого, з членів комісії не було. При цьому комісія виходила з того, що експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Ціни на нафтопродукти падали і було економічно невигідно призначати додаткову експертизу. Крім того, в експертних висновках було визначено ринкову ціну крупнооптової партії нафтопродуктів. Вона, ОСОБА_45, особисто склала Актах опису, оцінки і передачі майна, після чого його підписали всі члени комісії, а в подальшому вони були затверджені начальником УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_9 Постанова ОСОБА_1 про реалізацію нафтопродуктів не була обов'язкова для комісії при визначених ціни реалізації. У разі виникнення сумніву щодо цієї ціни, обов'язково було б призначено повторну експертизу. Під час складання Акту не було будь-якого тиску чи вказівок з боку співробітників СБ України, зокрема з боку ОСОБА_1, щодо визначення цін реалізації речових доказів в Актах.
Суд визнає показання свідка ОСОБА_45 достовірними, оскільки вона була попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав для обмови ОСОБА_1, не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, її показання не суперечать показанням інших допитаних судом свідків, зокрема ОСОБА_46, ОСОБА_47 узгоджуються з ними і в цілому з їх показаннями на досудовому слідстві та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому суд, з врахуванням викладеного у своїй сукупності, вважає показання правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.
Допитана судом свідок ОСОБА_46, головний економіст фінвідділу міської Ради, показала, що реалізація речових доказів лише на підставі однієї постанови слідчого не можлива. Необхідні експертні висновки, а сама реалізація може відбутися лише за умови затвердження Акту прийому-передачі майна. Сумнівів у неї, як члена комісії в можливості реалізації за ціною, визначеною експертними висновками не було і при прийнятті цього рішення на неї ніхто не впливав.
Допитаний судом свідок ОСОБА_47, в 2000 році заступник директора ТОВ „Альфа-С", показав, що з ТОВ „Альфа-С" було укладено договір комісії на реалізацію безхазяйного, конфіскованого майна, підприємство було внесено до єдиного реєстру організацій, які займалися реалізацією майна. ТОВ „Альфа-С" проводило реалізацію нафтопродуктів. Він, ОСОБА_47, входив у склад комісії по реалізації. З цінами визначеними експертами він погодився і у противному випадку, не підписав би Акт. Питання щодо невідповідності ціни встановленої експертами реальним не виникало. Ніхто із працівників СБУ на комісію щодо встановлення ціни для реалізації не впливав. Інших підприємств які б могли б зберігати таку кількість пального не було
Нафтопродукти знаходились у цистернах, були передані по актам для зберігання і зберігались в цистернах дві-три неділі, реалізація відбувалась „з коліс".
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 грудня 2006 року в порушенні справи стосовно членів комісії з опису, оцінки та передачі майна, щодо ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 за фактом невиконання вимог п.7 Порядку щодо встановлення комісією цін на майно, яке підлягає реалізації (нафтопродукти) - відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (т.10 а.с. 205-208).
Судом також встановлено, що під час реалізації речових доказів Державна податкова адміністрація Чернігівській області здійснювала контроль та звірку руху коштів, отриманих від реалізації речових доказів, що підтверджується актом звірки надходження коштів від реалізації ПММ на депозитний рахунок УСБУ в Чернігівській області.
Наведені докази суд вважає такими, що дозволяють зробити висновок про те, що обвинувачення ОСОБА_1 в частині визначення особисто ним ціни реалізації не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вартість предметів контрабанди визначав не слідчий, а експерти, з врахуванням також і того, що будь-яких вказівок на конкретну ціну, методику її розрахунку чи механізм її утворення резолютивні частини винесених ОСОБА_1 постанов не містять.
У той же час, показання ОСОБА_1 про некатегоричність його постанов про реалізацію речових доказів в частині визначення вартості нафтопродуктів в судовому засіданні знайшли своє підтвердження.
Про таку некатегоричність постанов в частині посилання на джерело ціноутворення, а також і в частині розподілу коштів від реалізації свідчить подальше винесення додаткових постанов про перерахування акцизного збору в державний бюджет і, як вбачається з тексту постанов, вони виносились на підставі листів прокуратури Чернігівської області та ДПА в Чернігівській області
Крім того, приходячи до висновку про те, що безпосередньо ОСОБА_1 не визначалась ціна реалізації та неможливість реалізації нафтопродуктів виключно на підставі постанови слідчого, суд бере до уваги те, що фактична реалізація нафтопродуктів стала можлива, і як наслідок, відбулась виключно після складання у встановленому порядку створеною відповідно до вимог Порядку комісією Актів опису, оцінки та передачі майна, затвердженими начальником УСБУ в Чернігівській області і будь-яких доказів, що спростовують даний висновок, в судовому засіданні не здобуто.
Таким чином, зазначені вище пояснення підсудного ОСОБА_1, суд вважає такими, що заслуговують довіри, оскільки вони не суперечать показанням допитаних судом свідків ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_28, ОСОБА_38, ОСОБА_35, ОСОБА_37, узгоджуються з ними і в цілому з їх показаннями на досудовому слідстві та доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак такі його показання вважає правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, встановленим судом, а відповідно суд їм вірить та кладе в нову вироку по справі.
У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_28, ОСОБА_40, ОСОБА_38, ОСОБА_35, ОСОБА_37, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав для обмови ОСОБА_1, не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, а тому суд, з врахуванням викладеного у своїй сукупності, вважає їх пояснення правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.
За змістом ч.3 ст.424 КК України, за якою підсудному пред'явлено обвинувачення, відповідальність передбачена за вчинення особою умисних дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли тяжкі наслідки. Тим самим, мають бути встановлені фактичні дані щодо дій, умисно вчинених винною особою явно за межами наданих їй прав чи повноважень і відповідно настання тяжких наслідків має бути зумовлене такими діями саме цієї, а не іншої особи.
За таких обставин, беручи до уваги все зазначене вище у своїй сукупності з приводу пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення в цій частині, суд вважає відсутнім прямий причинно-наслідковий зв'язок посиланням в постановах про реалізацію з боку підсудного на ціну, визначену експертами Чернігівської торгово-промислової палати та визначенням останньої для реалізації речових доказів виключно членами комісії по опису, оцінці та передачі майна у спосіб, визначений Порядком, тобто шляхом складання Акту опису, оцінки та реалізації майна, а відповідно суд приходить до висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в цій частині не підтверджено доказами, є припущенням з боку органів досудового слідства, і можливості встановлення нових доказів, на переконання суду, в даному випадку вичерпані, а тому у відповідності до положень статті 62 Конституції України всі сумніви з цього приводу суд тлумачить на користь підсудного, внаслідок чого приходить до однозначного висновку, що звинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Також на думку суду, таким, що не підтверджується матеріалами кримінальної справи та доказами, дослідженими в судовому засіданні є твердження органів досудового слідства про те, що ОСОБА_1, начебто, визначено ціні для реалізації без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, внаслідок чого нафтопродукти начебто були реалізовані за заниженими цінами, що призвело до тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 15 566 959, 45 грн.
Вважаючи таке твердження припущенням, суд по-перше, виходить з того, що у відповідності до положень ст.6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.90 р. (з наступними змінами), в України діють вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього Закону визначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Стаття 8 цього Закону визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються органами виконавчої влади.
При цьому будь-яких доказів з приводу того, що ціни на нафтопродукти в 2000 р. були державними фіксованими або регульованими, і що могло би свідчити про те, що нафтопродукти по кримінальним справам №№ 595, 599, 601 реалізовано не за ринковими цінами, органами досудового слідства в суді не наведено. Не містять їх і матеріали кримінальної справи.
Матеріали кримінальної справи не містять жодного доказу, зокрема з посиланням на будь-які нормативні документи, з того приводу, що ціна реалізації контрабандних нафтопродуктів мала би визначатись з урахуванням вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню, інших можливих витрат, тощо, в даному випадку саме ОСОБА_1
Вважаючи таке твердження необґрунтованим припущенням органів досудового слідства, суд виходить з того, що в провину ОСОБА_1 ставляться дії по начебто визначенню ціни реалізації без врахування при цьому тих елементів формування імпортної ціни для внутрішнього ринку держави, які має встановлювати виключно держава та мають визначати сторони цивільно-правого договору на поставку нафтопродуктів, виходячи із умов поставки щодо розподілу витрат між сторонами договору, однак поза увагою органів досудового слідства залишилось те, що саме такі дії якраз і не входять в надані підсудному права та повноваження, як слідчого.
При цьому суд вважає недоведеним твердження обвинувачення про те, що при визначені вартості не враховано митні та інші платежі і витрати, оскільки митне оформлення контрабандних товарів у порядку встановленому для імпорту товарів, при якому митними органами нараховуються всі необхідні митні платежі та збори, а також інші витрати. З цих же причин в експертних висновках при визначені вартості товару окремим рядком не визначаються митні платежі та збори, а також інші витрати. Крім того, при визначенні вартості експертами контрабандного товару, жодним нормативним актом не встановлено їх обв'язку окремо виділяти такі платежі.
Крім того, в провину ОСОБА_1 ставиться те, що при, начебто, визначенні ціни реалізації не включені і «...інші можливі витрати», що є порушенням вимог ст.223 КПК України, у відповідності до яких в пред'явленому обвинуваченні мають бути зазначені зокрема мотиви злочину, викладена суть та межі пред'явленого обвинувачення, що в даному випадку суд розцінює як невиконання слідчими органами вимог ст.223 КПК України.
Про не визначення органами досудового слідства меж пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення свідчать також і досліджені судом висновки повторних та додаткових товарознавчих експертиз, на яких побудовано пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в частині визначення ціни: № 10634 (т.10 а.с. 8-25), 1380 (т.10 а.с. 32-40), № 10641 (т.10 а.с. 48-54), № 1377 (т.10 а.с. 61-67), № 1378 (а.с. 72-76), в яких експертами КНДІСЕ визначена лише вірогідна ринкова ціна нафтопродуктів, а тому всі сумніви щодо дійсної ринкової вартості нафтопродуктів та завдання шкоди внаслідок їх реалізації, у відповідності до положень статті 62 Конституції України, суд тлумачить на користь підсудного.
Наведене вище підтверджується також і тим, що органами досудового слідства в жодним чином необґрунтовані підстави обвинувачення ОСОБА_1 в частині невключення в начебто визначену ним ціну реалізації роздрібної торгової надбавки для крупнооптової партії нафтопродуктів.
Приймаючи рішення про недоведеність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, суд, також враховує, що по кримінальній справі № 595, - винесення постанови про реалізацію речових доказів по якій також ставилося у провину підсудному, - Щорським районним судом Чернігівської області 27.06.02 р винесена постанова про її закриття, на підставі ст.7 КПК України, тобто внаслідок зміни обстановки. ( т. 3 а.с. 223-224) З цієї ж постанови вбачається, що підставою для закриття справи № 595 стала зміна обстановки, а також те, що вилучений контрабандний товар реалізовано в установленому законом порядку, а гроші від реалізації звернуто в доход держави. Будь-яких даних про оскарження, скасування або зміну цієї постанови в судовому засіданні не встановлено.
З наведених вище підстав, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 також і порушення §§ 14, 37, 58, 61 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами» № 34/15 від 18.10.1989 р. (т. 20 а.с. 182-196), п.п 7, 8 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», затвердженого ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 р. (т. 8 а.с. 146-150 ) та ст.ст.79, 80, 81 Кримінально-процесуального Кодексу України під час винесення постанов від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000 р. про реалізацію нафтопродуктів по кримінальним справам №№ 595, 599, 601, як про це стверджується в обвинувальному висновку.
Такий висновок суду підтверджується також і положеннями інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 року (т. 20 а.с. 197-219), підпунктами №№ 35, 37 якої, на даний час, врегульовано питання розпорядження майном: Вилучені товари і продукція, а також майно, зберігання якого утруднено, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів, передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, визначеному чинним законодавством (ПКМ України №1340 від 25.08.1998 p.). Дана інструкція 2004 року є останньою за часом видання, а тому при прийнятті рішення за справою, суд приймає її до уваги, застосовуючи до досліджуваних правовідносин ч.1 ст.58 Конституції України, у відповідності з якою, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом'якшують, або скасовують відповідальність особи. Як наслідок, на підставі наведеного та за аналогією Закону, суд також застосовує і п.1 ст.5 КК України, як такий, що в даному випадку поліпшує становище підсудного, відповідно має зворотну дію в часі.
Допитаний судом свідок ОСОБА_48, який в 2003-2005 роках працював першим заступником голови СБУ, показав, що надійшла скарга гр. ОСОБА_13 про те, що по кримінальній справі були незаконно реалізовані нафтопродукти. Зазначив, що ОСОБА_1 характеризувався як хороший слідчий, йому не повезло, це все зробив його керівник ОСОБА_6, який дав слідчому вказівку винести постанови.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_48, щодо порушення слідчими норм КПК України при реалізації речових доказів, щодо можливості зберігання пального на базах Міноборони, що акт комісії з опису і оцінки не передбачений нормативними актами, оскільки, ці його показання не узгоджуються з іншими доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Постановою КМ України № 1340, добутими під час судового розгляду справи.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_49 щодо заниження вартості пального у висновках експертів, порівняно з ринковою ціною, що експерти визначили вартість без урахування митних платежів, щодо можливості зберігання пального на базах Міноборони, оскільки він особисто порушив та розслідував кримінальну справу за фактом складання експертами ЧРТПП завідомо неправдивого висновку за ознаками злочину, передбаченого ст.384 КК України, яка постановою від 28 лютого 2007 року була закрита за відсутністю в діях ОСОБА_34, ОСОБА_28, ОСОБА_36 ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 складу злочину за ст. 6 п. 2 КПК України. (т. 19 а.с. 201-205). Також свідок ОСОБА_49 10 травня 2005 року виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 423 КК України, яка була скасована Генеральною прокуратурою 19 травня 2005 року. (т.1 а.с. 12-13) та Військовою прокуратурою Центрального регіону 29 серпня 2005 року (т.1 а.с. 17-18). Крім того ОСОБА_49 16 листопада 2004 року виносив постанову про закриття кримінальної справи за ст. 70 КК України стосовно ОСОБА_50 у зв'язку з відсутністю достатніх доказів, а 22 березня 2006 року його постанов була скасована Генеральною прокуратурою.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_51, щодо того, що отримувачем 61 цистерни з нафтопродуктами було помилково заявлені інші фірми, ніж ПП «Астат», що цистерни з пальним можливо було зберігати 3-5 років, щодо належної якості пального, як спосіб ухилення від конфіскації предметів контрабанди, оскільки він був зацікавлений у результаті розслідування справи і намагався обернути на користь підконтрольних йому комерційних структур контрабандний товар.
Висновок про те, що реалізація ТОВ "Альфа-С" речових доказів за цінами, відмінними від визначених постановою про реалізацію речового майна та Акту опису, оцінки та реалізації майна не підтверджений матеріалами справи. Він ґрунтується лише на твердженні, яке міститься в Довідці перевірки ТОВ «Альфа-С» ревізором КРУ в Чернігівській області від 10 травня 2006 року про те, що надійшло коштів від реалізації пального більше на 12 877.7 тис грн. Вказане твердження базується на складеній ревізором накопичувальній відомості про надходження коштів на банківський рахунок за довільно обраний період часу. При цьому документи, які підтверджують кількість реалізованих ПММ та договори на їх поставку (реалізацію) ревізором не досліджувались. (т.16 а.с. 28).
Проте загальна сума надходження коштів за період часу не визначає ціни реалізації. Жодними іншими матеріалами відмінність цін не підтверджується. Постановою ОСОБА_1 про реалізацію ціни взагалі не визначались. Вони визначались експертами у висновку.
Відповідно причинний зв'язок між діями ОСОБА_1 та реалізацією ТОВ "Альфа-С" речових доказів за цінами, відмінними від визначених постановою про реалізацію речового майна та Акту опису, оцінки та реалізації майна відсутній з наступних підстав. По-перше, не доведена реалізація за відмінними цінами. Не у всіх включених ревізором у довідку платіжних дорученнях зазначено за який саме товар здійснена оплата та призначення платежу. Зокрема, 3 687 480,86 грн від СТОВ «Ладинськое» за непоставлений товар, 362 606,54 грн. - повернення коштів за бензин.
Органами досудового слідства зроблений хибний висновок про те що реалізація речових доказів продовжувалась до лютого 2001 року, лише на підставі зазначених у довідці відомостей про надходження коштів без зазначення умов оплати вже реалізованого бензину. Так, зокрема, 4 000 000,00 грн сплачено ЗАТ «Агроенергопостач» 04 січня 2001 року згідно рахунку № 25 від 22 листопада 2000 року. Іншими доказами по справі, крім дати надходження коштів, це висновок не підтверджується.
До того ж в довідці КРУ об'єднано надходження коштів по п'ятки актах опису і оцінки, що виключає можливість визначити скільки конкретно надійшло зайвих, на думку ревізора, коштів, саме по справах, в яких постанови виносив ОСОБА_1
По-друге, сама реалізація нафтопродуктів виходить за межі компетенції слідчого і він такої реалізації не здійснював. Хід реалізації виходить за межі контролю слідчого, оскільки реалізація здійснюється не слідчим, а комісією.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 інкримінується те, що він виніс постанови про реалізацію речових доказів та визначив ціни реалізації речових доказів. Проте в дійсності ОСОБА_1 виніс постанови тільки щодо доручення реалізації Державній податковій інспекції в м.Чернігові спільно з ТОВ «Альфа-С» провести реалізацію.
Призначення повторної експертизи під час реалізації виходить за межі посадових обов'язків слідчого. Напрямок використання коштів, отриманих від реалізації речових доказів не відноситься до компетенції слідчого і не залежить від його дій.
Твердження обвинувачення про те, що в разі тривалого зберігання нафтопродуктів вони б буди обернуті на користь держави в рахунок оплати витрат за їх зберігання і таких чином, начебто, держава отримала би прибуток є хибним припущенням, яка ґрунтується на нерозумінні базових економічних понять - витрати та дохід.
Обвинуваченням в обґрунтування тяжких наслідків стверджується, що кошти від реалізації предметів контрабанди надійшли до державного бюджету у меншому розмірі ніж мали і одночасно робиться суперечливий висновок про те, що підстав для реалізації не було оскільки не було доказів, що арештовані нафтопродукти вважалися контрабандою.
Суд відкидає як доказ розміру спричинених державі збитків висновки повторних експертиз КНДІСЕ, оскільки ціни нафтопродуктів на ринку визначались ними через 6 років, застосовувались інші методики дослідження, розбіжності обумовлені переведенням літрів у кілограми, а крім того висновки повторних експертиз встановили лише можливі ціні.
Висновок про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між посиланням в постановах про реалізацію на ціну, визначену експертами Чернігівської торгово-промислової палати, та визначенням останньої для реалізації речових доказів членами комісії по опису, оцінці та передачі майна шляхом складання Акту опису, оцінки та реалізації майна, крім пояснень ОСОБА_1, підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, яки були членами комісії з реалізації нафтопродуктів.
Посилання у винесених ОСОБА_1 постановах на висновки експертиз, якими визначені ціни нафтопродуктів жодним чином не доводить настання внаслідок цього тяжких наслідків у вигляді збитків держави. Отже враховуючи наявні в матеріалах справи та досліджені докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що факт та розмір завданих державі збитків зібраними по. справі та дослідженим судом доказами не доведений.
Крім того, обов'язок слідчого ОСОБА_1. виконувати вказівки начальника слідчого відділу, серед іншого, обумовлений тим, що будучи військовослужбовцем, майор юстиції ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати накази і розпорядження вищестоящих керівників по службі.
На відносин з виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами постанов слідчого, винесених відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні відносини службового підпорядкування не розповсюджуються і відповідно наказів в частині визначення джерела ціни реалізації речових доказів в порядку підпорядкування слідчий видавати не може.
Можливості щодо встановлення нових доказів, на переконання суду вичерпані, тому у відповідності до положень статті 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини Мринського суд тлумачить на користь підсудного, внаслідок чого приходить до висновку, що дане звинувачення в перевищенні ОСОБА_1 влади та службових повноважень, вчиненні дій, які за твердженням обвинувачення явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки в частині незаконного винесення постанов від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000 р. про реалізацію речових доказів нафтопродуктів по кримінальним справам №№ 595, 599, 601 - не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Що стосується твердження в обвинуваченні про те, що підсудним ОСОБА_1 порушено п.1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, то цей пункт не містить імперативних норм, які приписують певну поведінку, а містить лише загальні положення, які у будь-якому випадку не могли бути порушені підсудним.
Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.424 КК України підтверджується і тим, що підсудний, проходячи службу в Управлінні Служби безпеки України Чернігівський області та обіймаючи посаду старшого слідчого, як військовослужбовець є спеціальним суб'єктом.
Рішення щодо речових доказів, на думку обвинувачення має приймати лише суд, крім випадків закриття справи коли постанову виносить слідчий. Таким чином правомірне, з точки зору обвинувачення, рішення щодо реалізації речових доказів приймає особа, яка не є військовою службовою особою.
У той же час, пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення взагалі не містить будь-яких обґрунтувань вчинення ним, як спеціальним суб'єктом саме військового злочину - як військовослужбовцем проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того обвинувачення не конкретне, не визначено які саме владу чи службові повноваження військової службової особи перевищив підсудний.
За місцем служби ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно.
Цивільний позов по справі не заявлено.
В судовому засіданні встановлено на підставі зібраних по справі та досліджених судом доказів, які не суперечать одне одному, є такими , що узгоджуються один з одним, доповнюють один одного та створюють цілісну картину обставин винесення підсудним постанов про реалізацію речових доказів, що слідчий Мринський будучи військовою службовою особою не перевищував влади чи службових повноважень, не вчиняв дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень і його діяння, не спричинили тяжкі наслідки.
Заслухавши показання підсудного, свідків, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, тобто повно і всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що в діях підсудного ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України, а саме того, що він, являючись військовою службовою особою, діючи умисно, перевищуючи владу та службові повноваження, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, а саме 18 та 21 листопада 2000 року в м. Чернігові в рамках розслідуваних кримінальних справ №№ 595, 599, 601 у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 79, 80, 81 КПК України, §§ 14, 37, 58, 61 „Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами" № 34/15 від 18.10.1989 р., ст. 35 Закону України „Про службу безпеки України", ст. 114 КПК України та п.п. 1,7, 8 "Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави, і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 p., незаконно виніс постанови від 18.11.2000 p., від 18.11.2000 р. та від 21.11.2000 р. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів та, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, в резолютивній частині визначив ціни реалізації речових доказів, які зазначені в експертних висновках № ЧК-1037/4 від 16.11.2000 p., № ЧК-1037/8 та № ЧК-1037/10 від 17.11.2000 р. станом на 21-23 жовтня 2000 року, № ЧК-1037/6 станом на 27-29 жовтня 2000 року та № ЧК-1037/12 та № ЧК-1037/13 від 20.11.2000 р. станом на 6-10 жовтня 2000 року, тобто на час перетину державного кордону України, без урахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, що призвело до реалізації нафтопродуктів за заниженими цінами, тобто до тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 15566959,45 грн., що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим вчинив перевищення військовою службою особою влади та службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 424 КК України, при обставинах, про які зазначено в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, обвинувальному висновку та постанові про зміну обвинувачення в суді, а тому підсудний підлягає виправданню по пред'явленому обвинуваченню на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 323, 324, 327, 330, 331 КПК України, -
присудив:
ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, обрану у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.
Речові докази по справі, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, зберігати при справі.
Матеріали кримінальної справи № 595 зберігати в Щорському районному суді Чернігівської області.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_1: шафа, стінка, диван, телевізор «Panasonic», відеомагнітофон «Daewoo», пральна машина «Аристон», холодильник «Стінол», газова плита «Норд»; автомобіль ВАЗ 21101-125-51 д.н. НОМЕР_1 - скасувати.
Судові витрати по справі за проведення судово-товарознавчих (т.9 а.с. 4,10; т. 10 а.с. 7, 31, 47, 60, 71) та судово-почеркознавчої (т. 10 а.с. 186) експертиз віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення.
Суддя Ю.К. Овсієнко