11:05год. 14 квітня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/592/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
секретаря судового засідання Колесник В.Ю.
за участю :
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до начальника Державної податкової інспекції у Кельменецькому районі Чернівецької області Юзви Ю.М. про визнання протиправними дій та скасування рішень, суд -
Приватний підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулась з адміністративним позовом до начальника Державної податкової інспекції у Кельменецькому районі Чернівецької області Юзви Ю.М. (відповідач) про визнання протиправними дій щодо видання наказу №46 від 03.03.10р. та направлення №00037 від 03.03.10р. про проведення позапланової перевірки, а також скасування наказу №46 від 03.03.10р. та направлення №00037 від 03.03.10р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 03 березня 2010 року представниками відповідача позивачу було вручено наказ №46 від 03.03.10р., виданий начальником ДПІ у Кельменцькому районі Юзва Ю.М. про проведення позапланової виїзної перевірки ПП ОСОБА_2 протягом 03.03.-05.03.10р. (далі-Наказ) та виписане на підставі Наказу направлення №00037 від 03.03.10р. (далі-Направлення) на проведення такої перевірки працівниками відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Однак позивач вважає, що Наказ та Направлення є протиправними з огляду на таке.
В Наказі та Направленні як підстава для проведення перевірки зазначено ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі-Закон №509), в редакції чинній на момент проведення перевірки, якою встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Станом на 03.03.10р. кримінальної справи відносно позивача порушено не було.
В Направлені зроблено посилання на постанову СУ УМВС України в Чернівецькій області від 24.02.10р. про проведення позапланової перевірки. Однак вказана постанова винесена в рамках розслідування кримінальної справи, однак кримінальна справа не стосується позивача, а отже в даному випадку ч.13 ст.11 Закону №509 не може бути правовою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача.
Виходячи з наведеного при видані Наказу та Направлення відповідач діяв в супереч вимог ч.13 ст.11-1 Закону №509 та у спосіб, що нею не передбачений, чим порушив положення ч. 2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує посадових осіб відповідача керуватися у своїй діяльності Конституцією та законами України, на підставі та у спосіб, що ними передбачені, а тому позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволені.
Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, однак надав заперечення на позов, в якому зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та вважає його безпідставним, оскільки відповідач при прийнятті рішення про позапланову виїзну перевірку позивача діяв на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства. А тому просить суд у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 лютого 2010 року начальником відділення СУ УМВС України в Чернівецькій області при розгляді матеріалів кримінальної справи №Л-099038 винесено постанову про проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в період з 28.10.08р. по 31.12.09р. (а.с.77).
03 березня 2010 року начальником ДПІ у Кельменецькому районі наказом №46, на підставі постанови слідчого, призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП ОСОБА_2 в період з 03.03.10р. по 05.03.10р. з питань дотримання вимог податкового законодавства (а.с.63).
На підставі Наказу відповідачем 03 березня 2010 року видано направлення №00037 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ОСОБА_2 працівниками ДПІ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.64).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби в України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно ч.4 ст.4 Закону №509 органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.
Частиною 1 п.9 ст.10 Закону №509 передбачено, що однією з функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є проведення перевірок за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до ч.13 ст.11-1 Закону №509, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Частина 5 ст.114 КПК України передбачає, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно та обґрунтовано видав оскаржувані Наказ та направлення на проведення позапланової перевірки господарської діяльності позивача, оскільки постанова слідчого від 24.02.2010р. набрала законної сили та не скасована, що сторонами не заперечувалось, а отже вона є обов"язковою до виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. Крім того, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення позапланової перевірки, про що складений відповідний акт, а відтак позов не підлягає до задоволення.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - у задоволені позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 19 квітня 2011 р.
Суддя В.О. Ковтюк