08 квітня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/748/11
10:55
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
при секретарі судового засідання -Самокішин М.І.;
з участю:
представника позивача -Миронова С.І.;
представника відповідача -Маковея С.І.;
третьої особи - Бойчук О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про визнання неправомірними дій та скасування рішень,-
У поданому до суду адміністративному позові з урахуванням заяви про зміну предмету позову дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просила суд: визнати неправомірними дії відповідача при проведенні ним 30.03.2011 року виконання виконавчого листа №2а-3310/10/2470, виданого 12.03.2011 року Чернівецьким окружним адміністративним судом, скасувати постанову відповідача від 30.03.2011 року про закінчення виконавчого провадження №25122530, скасувати акт державного виконавця від 30.03.2011 року про передачу державного майна на баланс ПАТ “Чернівцігаз” та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження №25122530; визнати неправомірними дії відповідача при проведенні ним виконання рішення 24.03.2011 року, скасувати постанову відповідача про накладення на позивача штрафу в сумі 680,00 грн. та скасувати акт державного виконавця від 24.03.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови відповідача від 16.03.2011 року відкрито виконавче провадження (ВП №25122530) про примусове виконання виконавчого листа №2а-3310/10/2470 виданого 12.03.2011 року Чернівецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання дочірньої компанії "Газ України" в особі Чернівецької філії ДК "Газ України" повернути на баланс ПАТ "Чернівцігаз" державне майно, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду і використовується для забезпечення розподілу природного газу, відповідно до переліку станом на 31.01.2006 року, в кількості 2174 інвентарних об'єктів, первісною вартістю 87071190,32 грн. та залишковою вартістю 71483385,80 грн.
Строк на добровільне виконання виконавчого документу згідно з постановою та вимогою державного виконавця було надано до 23.03.2011 року.
18.03.2011 року позивачем на ім'я відповідача була подана заява про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідачеві була подана виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.
Однак, відповідач своїм листом від 22.03.2011 року повідомив про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.
24 березня 2011 року державним виконавцем був складений акт про невиконання рішення, винесено постанову про накладення штрафу за невиконання вимог державного виконавця.
31 березня 2011 року позивачем була отримана постанова відповідача від 30.03.2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП №25122530.
Також позивач зазначив, що відповідачем винесено три постанови про накладення на позивача штрафу та про стягнення виконавчого збору. Вказані постанови 30.03.2011 року виділені державним виконавцем в окремі провадження та зупиненні на підставі п. 15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Тобто державний виконавець зупинив три виконавчих провадження, в той час як з тих самих підстав державний виконавець відмовив позивачу у зупиненні виконавчого провадження №25122530 щодо зобов'язання повернення державного майна.
Позивач вважає, що державний виконавець застосував п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” до трьох виконавчих проваджень, а до одного неправомірно відмовив у застосуванні цього ж положення закону, тобто - абсолютно протилежно застосував один і той же закон відносно виконання рішень щодо однієї і тієї ж особи.
Також позивач зазначив, що він заявляв відвід начальнику, заступнику та всім державним виконавцям Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, проте відповідач продовжував виконання та закінчив виконавче провадження.
Відповідачу були повідомлені обставини та надані документи щодо неможливості виконання вимог державного виконавця.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представником відповідача подано до суду заперечення, в якому останній вказує про те, що діяв відповідно до норм чинного законодавства. Просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ЧФ ДК “Газ України” з підстав викладених в запереченні (а.с.71-74).
В ході судового розгляду представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволені посилаючись на обґрунтування викладенні в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обґрунтування викладені в поданих запереченнях.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача заперечувала проти позову, пояснивши при цьому, що державною виконавчою службою не порушено вимог законів, та правомірно вчинено всі виконавчі дії спрямовані на повне виконання виконавчого документа.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
12 березня 2011 року Чернівецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі №2а-3310/10/2470, згідно якого рішенням суду, яке набрало законної сили 17 лютого 2011 року: заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” задоволено повністю. Здійснити поворот виконання судового рішення. Зобов'язано дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(ідентифікаційний код 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, Шолуденка, 1) в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (ідентифікаційний код 37356735, місцезнаходження: 58029, м. Чернівці, Шевченківський р-н, проспект Незалежності, будинок 96) повернути на баланс публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” (ідентифікаційний код 03336166, місцезнаходження: 58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А) державне майно, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду і використовується для забезпечення розподілу природного газу, відповідно до переліку, складеного за результатами інвентаризації державного майна станом на 31.01.2006 року, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 23.06.2006 року № 215 в кількості 2174 інвентарних об'єкти, первісною вартістю 87 071 190, 32 грн. та залишковою вартістю 71 483 385, 80 грн. (а.с. 18).
16 березня 2011 року постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, та зобов'язано ЧФ ДК “Газ України” повернути на баланс ПАТ “Чернівцігаз” державне майно, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду і використовується для забезпечення розподілу природного газу, відповідно до переліку станом на 31.01.2006 року, в кількості 2174 інвентарних об'єкти, первісною вартістю 87071190,32 грн. та залишковою вартістю 71483385,80 грн. (а.с. 15-16).
18 березня 2011 року відповідач надіслав вимогу державного виконавця на адресу ЧФ ДК “Газ України” та зобов'язав у термін до 7 днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження виконати виконавчий документ в добровільному порядку (а.с. 17).
18 березня 2011 року позивачем на ім'я відповідача була подана заява про зупинення виконавчого провадження з підстав передбачених п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 13).
22 березня 2011 року відповідачем на адресу позивача був надісланий лист, яким відмовлено у зупиненні виконавчого провадження №25122530 (а.с. 19).
23 березня 2011 року позивач повторно повідомив Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про неможливість виконання постанови та вимоги державного виконавця по ВП №25122530 з підстав, передбачених законом та згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 15.05.2007 року №32/286(а.с.114).
24 березня 2011 року директор ЧФ ДК “Газ України” Козар І.Т. звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції із заявою в якій заявив відвід заступнику начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Маковею С.І. та просив виконавчий лист передати у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби (а.с. 115).
24 березня 2011 року відповідач направив вимогу позивачу, якою зобов'язав представника ЧФ ДК “Газ України” з'явитись до державного виконавця 30.03.2011 року, з 9 до 12 год. за адресою: м. Чернівці, вул. Переяславська, 7а, кабінет №9 (2 поверх), з наданням підтверджуючих документів про виконання рішення суду (а.с. 9).
24 березня 2011 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Маковеєм С.І. винесено постанову про накладення штрафу на позивача, за не виконання рішення суду в термін наданий йому для самостійного виконання в сумі 680,00 грн. (а.с. 8).
28 березня 2011 року начальником Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції винесено постанову, якою відмовлено у відводі заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Маковея С.І. від ведення виконавчого провадження №25122530 (а.с. 118-120).
29 березня 2011 року директор ЧФ ДК “Газ України” Козар І.Т. звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції із заявою в якій заявив відвід начальнику Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та всім державним виконавцям Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, також просив питання про відвід начальника відділу та всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішити керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня, а виконавчий лист передати у встановленому порядку іншому органу державної виконавчої служби (а.с. 116).
30 березня 2011 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з підстав виконання рішення суду у повному обсязі згідно акта державного виконавця від 30.03.2011 року (а.с. 93).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999року №606-ХІV (далі Закон №606) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Частиною 3 ст.37 Закону №606 визначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 року №2711-ІV (далі Закон №2711) - цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
Згідно п.1.2 ст.1 Закону Закону №2711, погашення заборгованості це - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2711, дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Згідно п.3.7 ст.3 Закону №2711 на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості.
Виходячи із вказаних вище положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача в частині відмови в зупиненні виконавчого провадження є правомірні, оскільки у спірних правовідносинах у відповідача не було правових підстав зупиняти виконавче провадження на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону №606, виходячи із того, що виконавчим листом зобов'язано позивача повернути майно ПАТ «Чернівцігаз». При цьому в зазначених правовідносинах (виконавчому листі) відсутні зобов'язання спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей, тобто стягнення заборгованості.
Щодо обґрунтувань позивача про неправомірність проведених виконавчих дій в той час коли державному виконавцю заявлено відвід, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону № 606 державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності підстав для відводу зазначені особи зобов'язані заявити самовідвід.
З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.
Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову у задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом № 606.
Питання про відвід експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача вирішується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача, перекладача може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів.
Аналізуючи вказані вище норми ст.16 Закону № 606 суд вважає, що посилання позивача про протиправність дій державного виконавця в той час коли йому заявлено відвід є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вимогами цього Закону №606 не передбачено обов'язку відповідача зупиняти виконавче провадження під час заявлення відводу або самоусуватись від виконання виконавчих дій під час розгляду такої заяви.
Також слід зазначити, що за результатами розгляду заяв про відвід позивачу у п'ятиденний було відмовлено у задоволенні відводу, що позивачем у встановлений законом строк не оскаржено, що в черговий раз свідчить про правомірні дії відповідача, і відсутність підстав для передачі виконавчого провадження іншому виконавцю.
Обґрунтування позивача про неоднакове застосування норм законодавства в тих самих правовідносинах, а саме зупинення виконавчих проваджень, які виділені в окреме провадження щодо накладення штрафу та стягнення виконавчого збору за результатами виконання виконавчого листа у справі №2а-3310/10/2470 є хибними і безпідставними, оскільки зазначені провадження передбачають стягнення коштів, а не повернення майна, а тому суд не може вказані дії ототожнювати при розгляді вказаного спору і робити висновки по суті спору, які б ґрунтувались на інших правовідносинах.
Згідно вимог ст.5 Закону №606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи вказані норми та висновки викладені вище по суті спірних правовідносин суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про накладення штрафу в сумі 680 грн. від 24.03.2011 року за наявності факту відмови добровільного виконання рішення суду у строк визначений державним виконавцем.
Щодо посилання позивача про те, що директор філії не має повноважень для виконання рішення суду в частині підписання акту про передачу майна, не може виступати стороною виконавчого провадження, оскільки не є юридичною особою, на майно накладений арешт та заборона передавати майно третім особам згідно ухвали господарського суду м.Київ від 15.05.2007 року, рішення Чернівецького окружного суду оскаржено в касаційному порядку, відсутність майна в кількості та вартості зазначених у виконавчому документі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Вирішуючи даний спір суд вважає, що відповідач здійснюючи виконавче провадження не наділений правом або обов'язком перевіряти ті чи інші обставини і давати свою оцінку спірним правовідносинам, а повинен керуватись виключно нормами Закону з метою повного і своєчасного виконання рішення суду, а тому зазначені позивачем обставини не є такими, що зобов'язували б відповідача діяти або ж приймати рішення на власний розсуд.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних причин, не були виконані вимоги Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції з виконання виконавчого листа №2а-3310/10/2470, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом, а тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, з використанням цих повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, було вчинено дії та прийнято спірні рішення, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак позивач не довів суду того, що відповідачем прийнято протиправні рішення, а тому вони не підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучалися та експертизи не проводилися, судові витрати, що підлягають стягненню, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 13 квітня 2011 року
Суддя О.В. Боднарюк