12:42 31 березня 2011 року м.Чернівці Cправа 2а/2470/439/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі -Василику Г.В.,
за участю: представників: позивача - Співака Р.М., відповідача - Хариної М.М., Станчук М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом виконавчої дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової вртати працездатності до Нижньо-Станівецької сільської ради про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Нижньо-Станівецької сільської ради про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальник - Нижньо-Станівецька сільська рада є страхувальником виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 24 жовтня 2001 року. Відповідно до проведеної працівниками Фонду перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового витрачання коштів, встановлено факт порушення вимог ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а саме надання путівки на санаторно-курортне оздоровлення, придбане за кошти Фонду, особі, яка на момент отримання путівки не перебувала з відповідачем у трудових відносинах. У відповідності до вимог зазначеного Закону до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції, які на момент звернення до суду не сплачені ним в повному обсязі. Сума заборгованості перед Фондом становить 5544 грн.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Сторона відповідача позов не визнала й просила відмовити у його задоволенні за безпідставністю заявлених вимог, посилаючись на свої письмові заперечення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи й проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов належним до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.
Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.
За результатами проведеної 22 листопада 2010 року перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового витрачання коштів, встановлено факт порушення вимог ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а саме надання путівки на санаторно-курортне оздоровлення, придбане за кошти Фонду, особі, яка на момент отримання путівки не перебувала з відповідачем у трудових відносинах.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, позашкільне обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків. Стаття 47 Закону передбачає, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Даний порядок визначений п. 4 постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року № 12, який передбачає обов'язкову умову для отримання застрахованою особою путівки на санаторно-курортне лікування, а саме перебування даної особи у трудових відносинах з підприємством, якому дана путівка виділена Фондом.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” позивачем прийнято рішення від 29 листопада 2010 року № 1518 про застосування до відповідача та зарахування до бюджету Фонду, відображення у звіті (Ф4 - ФСС з ТВП), сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дане рішення отримано відповідачем 03.12.2010 року, згідно повідомлення про вручення, проте штрафні (фінансові) санкції на момент звернення Фондом до суду в повному розмірі не сплачені та становлять 5544 грн., в тому числі залишок неприйнятої до зарахування вартості виданої путівки незастрахованій особі в сумі 3234 грн., та накладений за порушення порядку витрачання страхових коштів штраф у розмірі 50% повної вартості путівки в сумі 2310 грн.
Повно, всебічно дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку - позов задовольнити.
Щодо заявлених позовних вимог про звільнення від сплати державного мита, то слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 20, 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Нижньо-Станівецької сільської ради (ідн. код 04417300) на користь виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість у сумі 5544 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Я.Ю. Ковалюк