29 березня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/481/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Дембіцького П.Д.,
при секретарі -Граматович М.І.
за участю представників :
позивача - надала клопотання про розгляд справи за її відсутності;
відповідача -Карпюка Ю.М. (за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про виключення майна з акту опису й арешту та визнання незаконними дій Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції,-
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29.03.11 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складання постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167, п.2 ч.2 ст. 186 КАС України.
ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про виключення нежитлових будівель із Акта опису й арешту майна від 25 лютого 2011 року, виключення вантажних автомобілів та причепів із Акта опису й арешту майна від 22 лютого 2011 року, а також визнання незаконним дій Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.
Позов мотивований тим, що дії державного виконавця, які полягають в описі та накладенні арешту на дане майно, а не на його частину, що належить боржнику, суперечить чинному законодавству та порушують право позивача у спільній сумісній власності на дану квартиру та позбавляють права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею, а тому дане майно слід виключити з акту опису й арешту майна та в цій частині визнати неправомірними дії відповідача. Також вважає, що відповідач порушив вимоги ст. 60 СК України (відповідно до якої майно на яке накладено арешт перебуває у спільній сумісній власності позивача і боржника), ст. 73 СК України (відповідно до якої за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частину в праві загальної спільної подружжя, яка виділена йому в натурі).
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у за задоволенні позовних вимог, при цьому надав письмові докази правомірності своєї діяльності.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 3033 від 22.07.2010 року в забезпечення виконання кредитного договору № E/V092915 від 09.06.2009 року, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, та направлено до Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ, для виконання. 21 січня 2011 року державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ на виконання виконавчого напису № 3033 від 22.07.2010 року, про звернення стягнення на нерухоме майно та автомобілі, що належать на праві власності гр. ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження та встановлено строк для добровільного виконання виконавчого напису до 28 січня 2011 року. У звязку з тим, що ОСОБА_4ОСОБА_2 не погасили суму боргу 22 та 25 лютого 2011 року з урахуванням зазначених обставин було складено Акти опису й арешту майна.
З урахуванням зазначених обставин, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, суд, -
09 червня 2009 року між ЗАТ КБ “Приватбанк”та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № E/V092915. На виконання зобовязань позичальника за даним договором забезпечується договором застави автомобілів № E/V092915 від 18.06.2009 року, договором іпотеки № E/V 092915- 1 від 18.06.2009 року, договором іпотеки № E/V092915-2 від 18.06.2009 року, договором іпотеки № E/V092915-3 від 18.06.2009 року, договором поруки № E/V092915 від 09.06.2009 року.
21 липня 2010 року керівник ЦВ ЧФ «ПриватБанк»направив листа № 4308 приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 в забезпечення виконання кредитним договором № E/V092915 від 09.06.2009 року вчинити виконавчий напис на нотаріально посвідчених вищевказаних договорах про звернення стягнення на майно ОСОБА_2, ОСОБА_4, яке є предметом застави /іпотеки, у звязку з невиконанням останніми умов договору.
22 липня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 на виконання листа № 4308 від 21.07.2010 року Центрального відділення Чернівецької Філії “ПриватБанк” в забезпечення виконання кредитного договору № E/V092915 від 09.06.2009 року було вчинено виконавчий напис № 3033 від 22.07.2010 року, яким звернуто стягнення на нерухоме майно та автомобілі, що належать на праві власності гр. ОСОБА_4 21 січня 2011 року державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ на виконання виконавчого напису № 3033 від 22.07.2010 року, про звернення стягнення на нерухоме майно та автомобілі, що належать на праві власності гр. ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса ВП 23966951. Встановлено строк для добровільного виконання виконавчого напису до 28 січня 2011 року.
22 лютого 2011 року державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ -Карпюком Ю.М. складено акт опису й арешту майна в присутності понятих, та у присутності ОСОБА_4 -боржника, представника банку - ОСОБА_5 цього ж дня ОСОБА_4 отримав акт опису й арешту майна під розписку, при цьому зауважень під час опису майна державним виконавцем, від нього не поступило.
25 лютого 2011 року державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ -Карпюком Ю.М. складено акт опису й арешту майна в присутності понятих, та у присутності ОСОБА_4 -боржника, представника банку - ОСОБА_5 цього ж дня ОСОБА_4 отримав акт опису й арешту майна під розписку, при цьому зауважень під час опису майна державним виконавцем, від нього не поступило.
Спірні виконавчі дії проводилися державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 23966951 від 21.01.2011 року відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса № 3033 від 22.07.2010 року, про звернення стягнення на нерухоме майно та автомобілі, що належать на праві власності гр. ОСОБА_4 на користь ЦВ ЧФ «ПриватБанк»за кредитним договором № E/V092915 від 09.06.2009 року.
На момент судового розгляду справи сторонами не надано доказів, що вказане майно відчужене чи щодо нього вчинялись будь-які інші дії.
Крім того, вказані правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року. (далі Закону № 606-XIV) та іншими.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).
Частиною 1 ст. 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
На виконання Закону України "Про виконавче провадження" згідно наказу Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. № 74/5 була розроблена Інструкція про проведення виконавчих дій, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 (далі за текстом -Інструкція), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до даного Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 50 Закону № 606-XIV та п. 5 Інструкції (п. 5.1.1) звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, державний виконавець, накладаючи арешт на нерухоме майно, діяв відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", за якою стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя -ПАТ КБ "Приватбанк".
При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна.
Таким чином державний виконавець, в межах та в порядку вчинення виконавчих дій по виконанню постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 січня 2011 року, на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором в сумі 3344687,65 грн. (329714,61 євро.), склав акт опису та арешту майна, що належить ОСОБА_2 на праві власності, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд вважає, що державний виконавець Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції при складанні акту опису та арешту майна від 22 та 25 лютого 2011 року на виконанню постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 січня 2011 року на користь ПАТ КБ "Приватбанк" дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження".
В зв'язку з цим суд приходить до висновку про те, що дії відповідача вчинені у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстав для визнання їх незаконними немає та акт опису та арешту майна складений відповідно до вимог закону, а отже не може бути скасований.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо складення акту опису та арешту майна, що належить позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності без виділення її частки в натурі, слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду письмових доказів щодо сплати боргу по вказаним договорам на день розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виходячи із викладеного вище діяв правомірно при прийняті спірних ним рішень та вчинених дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучалися та експертизи не проводилися, судові витрати, що підлягають стягненню, відсутні.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 76, 79, 86, 94, 103, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними дій Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої -другої, четвертої статті 186 КАС України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня одержання її копії.
29 березня 2011 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частини постанови. У зв'язку з тим, що дата виготовлення постанови 03.042011 року співпала з вихідним днем (субота, неділя), а тому, постанову виготовлено в повному обсязі у наступний робочий день 04 квітня 2011 року.
Суддя П.Д. Дембіцький