29 березня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-112/09/2470
15:05
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
секретаря судового засідання -Олійник О.В.;
за участю:
представника позивача -не з"явився (заява про розгляд без його участі);
представників відповідача -Костюк М.М. (довіреність №40390/10-12 від 30.11.09р.), Чмоли І.І. (копія довіреності №41630/10-012 від 04.12.08р. );
представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних висмг на предмет спору - Швигар Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернівці; заступника керівника ДПІ у м.Чернівці Гетьмана Віктора Васильовича, заступника керівника ДПІ у м.Чернівці, третьої особи на стороні відповідача - ВАТ КБ "Надра" про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, визнання рішень суб'єкта владних повноважень нечинними,-
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_4 про визнання протиправними дії заступника керівника ДПІ у м.Чернівці Гетьмана В.В. щодо винесення першої податкової вимоги від 26.02.2009р. №1/2923 про сплату ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 896,94 грн.; про визнання нечинною першої податкової вимоги від 26.02.2009р. №1/2923; визнання протиправними дій заступника керівника ДПІ у м.Чернівці Гаврилець В.А. щодо винесення другої податкової вимоги від 10.04.2009р. №2/4441 про сплату ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 8,62 грн. та винання нечинною другої податкової вимоги від 10.04.2009 року №2/4441, а також стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій посадових осіб органу податкової служби, а виставлені та направлені відповідачем податкові вимоги, на його думку, є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси з огляду на таке. 10 лютого 2009 року приватним підприємцем було здійснено сплату єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 900 грн., про що свідчить копія квитанції № 26К від 10.02.2009р. Таким чином станом на 26.02.2009р. (день винесення першої податкової вимоги №1/2923) у приватного підприємця ОСОБА_4 відсутня заборгованість зі сплати податку та будь-якого податкового зобов'язання не виникало, а тому дії заступника керівника ДПІ у м. Чернівці Гетьмана В.В. щодо винесення першої податкової вимоги є протиправні.
5 травня 2009 року позивач отримав другу податкову вимогу від 10.04.2009р. № 2/24441 з вимогою сплатити єдиний податок в сумі 8,62 грн., з яких 2,59 грн. основний платіж, 6,03 грн. пеня. З такими діями відповідача позивач також не погоджується та просить суд визнати неправомірними дії заступника керівника ДПІ у м. Чернівці Гаврилець В.А. та скасувати першу і другу податкову вимогу.
Представники відповідача заперечили проти заявленого позову та в обґрунтування своїх заперечень вказали наступне. Станом на 25 лютого 2009 року згідно облікових даних ДПІ у м. Чернівці за ПП ОСОБА_4 рахується заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 896,94 грн. Грошові кошти на бюджетний рахунок органу державного казначейства не надійшли, а тому зарахування їх в доходну частину місцевого бюджету не відбулося. Керуючись положеннями пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та являвся спеціальним законом з питань оподаткування, податковий орган надіслав платнику податку податкові вимоги в зв'язку з несплатою платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки, а саме: 26 лютого 2009 року було сформовано першу податкову вимогу № 1/2923 на суму 896,94 грн. основного платежу, яку вручено представнику підприємця ОСОБА_4 04.03.2009р., а також другу податкову вимогу від 10.04.2009 року №2/4441 на суму 8,62 грн., з яких 2,59 грн. основний платіж та 6,03 грн. пеня.
Незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у випадку порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Закон № 2181 не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, в свою чергу, зобов'язаний вживати заходів по стягненню такого податкового боргу.
У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх в доходну частину державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг, у такому разі, не можуть вважатися погашеними. Тобто податковий борг платків податку, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню до бюджету.
В зв'язку з викладеним, представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав, зазначених в запереченні, представник третьої особи - ВАТ КБ «Надра» - визнала позовні вимоги позивача та погодилася з тим, що саме з вини банку допущено несвоєчасне зарахування податкового платежу, здійсненого 10.02.2009р. підприємцем ОСОБА_4 в сумі 900,00 грн., до місцевого бюджету.
Заслухавши думку представників сторін спору, дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши діюче законодавство, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Так, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з 2009 року є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування згідно заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 27.11.2008р.
10 лютого 2009 року, згідно з квитанцією № 26К від 10.02.2009р. філії ВАТ КБ «Надра» у м. Чернівці, підприємцем сплачено 900,00 грн. єдиного податку, який складається зі ставки єдиного податку - 200 грн. та 50 % ставки єдиного податку за кожну особу, працю якої використовує позивач. Згідно із заявою позивача від 09.01.2009р. про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чисельність працівників на день складання заяви становить 7 чоловік, з якими укладено трудові угоди, зареєстровані в установленому порядку. Копія та оригінал квитанції, копія заяви ОСОБА_4 від 09.01.2009р. міститься в матеріалах справи (а.с. 7, 18, 70-72).
26.02.2009р. податковим органом винесена перша податкова вимога №1/2923 на суму 896,94 грн. основного платежу, а 10.04.2009р. винесена друга податкова вимога № 2/24441 з вимогою сплатити єдиний податок в сумі 8,62 грн., з яких 2,59 грн. основний платіж, 6,03 грн. пеня.
Як встановлено в судовому засіданні, умислу не сплачувати податковий платіж у позивача не існувало, що підтверджується копіями квитанцій. Незарахування коштів по сплаті єдиного податку в розмірі 900,00 грн. на рахунок органу Державного казначейства, здійсненого позивачем 10 лютого 2009 року, відбулося з вини банку ВАТ КБ «Надра».
Даний факт в судовому засіданні підтвердила і представник банку, а саме вказала на те, що постановою Правління Національного банку України від 10 лютого 2009р. № 59 у ВАТ КБ «Надра» була введена Тимчасова адміністрація та призначений тимчасовий адміністратор строком на 1 рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. Згідно ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про призначення, тобто з 10 лютого 2009 року. З цього дня повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку перейшли до тимчасового адміністратора. Пунктом 4 постанови Правління НБУ № 59 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. до 10.08.2009р.
Згідно п.8.1 постанови Правління НБУ № 369, мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується, зокрема, до схвалення Національним банком програми фінансового оздоровлення банку. Після закінчення дії мораторію суми щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які були на дату введення мораторію.
Згідно з постановою Правління НБУ від 05.08.2009р. № 452 у ВАТ КБ «Надра» дію мораторію на задоволення вимог кредиторів строки виконання яких настали як до, так і після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів продовжено з 11 серпня 2009 лютого до 10 лютого 2010 року.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що сплата ПП ОСОБА_4 суми єдиного податку 900,00 грн. 10 лютого 2009 року, в день призначення в Банку «Надра» Тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відбулося не з вини позивача, оскільки він не знав та не міг знати або передбачити таких заходів, а тому умисел позивача в ухиленні від сплати належної суми податків і зборів (обов'язкових платежів) не вбачається. Незарахування коштів по сплаті єдиного податку ОСОБА_4 на рахунок органу Державного казначейства відбулося з вини банку ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до ст. 1092 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону, а у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.
Згідно з п.п. 16.5.1 ст.16 Закону № 2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ (далі Закон № 2346) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених п.п. 16.4.1 ст.16, та штрафні санкції, встановлені п.п. 17.1.7 ст.17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. За правилами п.32.1 ст.32 цього ж Закону банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Крім цього, у листі ДПАУ від 03.12.2008р. № 1192/6/22-2015 щодо визначення моменту, з якого податкове зобов'язання платника податків вважається виконаним (сплаченим), та щодо того, хто саме (банки чи господарюючі суб'єкти) несе відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету, зазначено, що банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). При цьому обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу).
Отже, як свідчать обставини справи, позивач у встановлений законодавством строк сплатив суму єдиного податку, однак з незалежних від його волі причин зазначений платіж не зарахований на бюджетний рахунок органу Державного казначейства та в доходну частину місцевого бюджету, що, в свою чергу, призвело до винесення податковим органом першої та другої податкових вимог. Однак суд не погоджується з діями відповідача з огляду на наступне.
Пунктом 1.10 ст. 1 Закону № 2181 (чинного на час виникнення спірних відносин) визначено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке містить обов'язок платника податків сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховану на нього, правові наслідки, які вже настали для платника податку.
Оскільки податкове зобов'язання ПП ОСОБА_4 зі сплати єдиного податку 10 лютого 2009 року було сплачено в сумі 900,00 грн., про що свідчить квитанція № 26К від 10.02.2009р., яка міститься в матеріалах справи, то таке податкове зобов'язання за вимогами Закону № 2181 є узгодженим та не можуть бути податковим боргом, а тому у податкового органу відсутні правові підстави для надіслання позивачу податкових вимог, оскільки обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) в день його надходження.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття податкових вимог від 26.02.2009р. №1/2923 та від 10.04.2009р. №2/4441. Посилання відповідача на несплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені законом строки є неправомірним. За таких підстав прийняті податковим органом рішення слід скасувати, а дії посадових осіб ДПІ у м. Чернівці визнати протиправними.
Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Дії заступника керівника ДПІ у м.Чернівці Гетьмана В.В. щодо винесення першої податкової вимоги від 26.02.2009р. №1/2923 про сплату ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 896, (вісімсот дев'яносто шість) 94 грн. визнати пhотиправними;
3. Першу податкову вимогу від 26.02.2009р. №1/2923 про сплату ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 896 (вісімсот дев'яносто шість), 94 грн. визнати нечинною.
4. Дії заступника керівника ДПІ у м.Чернівці Гаврилець В.А. щодо винесення другої податкової вимоги від 10.04.2009р. №2/4441 про сплату ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 8 (вісім), 62 грн. визнати протиправними.
5. Другу податкову вимогу від 10.04.2009 року №2/4441 про спалту ОСОБА_4 єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 8 (вісім),62 грн . визнати нечинною.
6. Присудити всі здійснені документально підтверджені судові витрати в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь позивача.
Постанова в повному обсязі складена 04 квітня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня одержання її копії.
Суддя О.Я.Бойко