33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" березня 2011 р. Справа № 4/55
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватне підприємство "УБ-Коменсе" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.11 р.
у справі № 4/55 (суддя Войтюк В.Р. )
позивач Дочірнє підприємство "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД"
відповідач Приватне підприємство "УБ-Коменсе"
про стягнення заборгованості в сумі 280 110 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
позивача - Гожик В.М. (довіреність б/н від 01.03.2011 р.);
відповідача - Оспанов Р.О. (довіреність №4 від 30.12.2010 р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.02.2011 р. позов Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "УБ-Коменсе" на користь Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" - 238550,00 грн. боргу, 2385,00 грн державного мита та 198,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ПП "УБ-Коменсе" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з підстав, викладених в ній.
Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права. При цьому, на думку скаржника, під час прийняття рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.
Зокрема, скаржник зазначає, що передача товару за договором купівлі-продажу від 26.10.09 р. та додатку до нього не здійснювалася через постійні уникнення зі сторони позивача від виконання умов договору. Крім того, вказує, що накладні № 39 від 26.10.09 р. та № 5 від 21.04.10 р, на підставі яких, за твердженням позивача, відповідачу був переданий товар, ніяк не пов'язані з договором купівлі-продажу посадкового матеріалу від 26.10.09 р. та додаткою угодою до нього, оскільки в цих накладних не вказані реквізити, що б підтверджували належність даних документів саме до договору купівлі-продажу від 26.10.2009 р. та додаткової угоди до нього від 21.04.2010 р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач - ДП "Голанд Плант Україна" ТзОВ "Смартвей Сістем ЛТД" та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, таким, що прийняте без порушення норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ПП "УБ-Коменсе" безпідставною та необгрунтованою. Просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 жовтня 2010 року між Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" та Приватним підприємством "УБ-КОМЕНСЕ" було укладено договір купівлі-продажу від 26.10.2009р. (далі - договір купівлі-продажу, а.с. 8-9).
Відповідно до п.п.1, 2.1. договору купівлі-продажу, позивач зобов'язувався продати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався прийняти певну кількість якісно вирощеного посадкового матеріалу та оплатити його на умовах договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, передавши відповідачу товар на загальну суму 163550,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №39 від 26.10.2009 року (а.с. 10).
Відповідно до п. 4.1 договору купівлі- продажу, відповідач, як покупець, зобов'язувався до 05.11.2009 р. перерахувати продавцю (позивачу) 50% вартості партії товару в розмірі 81 775,00 грн. Решту 81 775,00 грн. відповідач зобов'язувався перерахувати при повному виконанні умов договору позивачем.
Крім того, цього ж дня, 26 жовтня 2010 року, після прийняття товару відповідачем, між ДП "Голанд Плант Україна" та ПП "УБ-КОМЕНСЕ" було укладено Договір відповідального зберігання (далі - договір зберігання, а.с. 6-7), за умовами якого відповідач передавав позивачу на відповідальне зберігання товар, придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 6.2. строк дії договору зберігання встановлено до 30 квітня 2010 року.
На виконання умов договору зберігання, відповідач передав позивачу на відповідальне зберігання товар, придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу, що, в свою чергу, підтверджується актом приймання-передачі майна на зберігання від 26.10.2009 р.(а.с. 25).
Пізніше, 21 квітня 2010р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу (далі- додаткова угода, а.с. 14), відповідно до якої сторони домовились внести зміни до договору купівлі-продажу наступного змісту:
1.Доповнили п.1 договору в частині продажу саджанців яблунь на суму 75000,00 грн.
2.Пункт 4.1. договору виклали в наступній редакції - покупець (відповідач) зобов'язаний до 26.04.2010 року перерахувати продавцю (позивачу) 49 065,00 грн. Решту - 189 485,00 грн. покупець перераховує до 29.06.2010 року.
Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п.3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, одностороння зміна умов договору, так само як і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач виконав п.1 додаткової угоди в повному обсязі, про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна №5 від 21.04.2010 року (а.с. 11).
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань розрахунки за отриманий товар не здійснив.
Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 238 550,00 грн.(163 550,00 + 75 000,00 = 238 550,00).
На претензію №42 від 30.07.2010 р. з пропозицією в добровільному порядку ліквідувати наявний борг відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с. 21).
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем на подано; відсутні такі докази і в матеріалах.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 238 550,00 грн. обгрунтовані, законні та відповідно підставно задоволені судом першої інстанції.
Поряд з цим позивач вказує, що він впродовж дії договору зберігання, а також після спливу строку його дії продовжує зберігати придбаний відповідачем товар. Під час даного зберігання, з метою недопущення зіпсування товару, він вимушений був висадити саджанці в грунт. Вартість висадки одного саджанця складає 4 гривні, а вартість висадки всіх належних відповідачу саджанців становить - 41 560,00 грн.
Натомість, відповідно до п.1.2 договору зберігання, відповідальне зберігання за договором є безоплатним. При цьому, зберігання після закінчення терміну дії договору сторонами не обумовлювалось.
Крім того, докази звернення відповідача з проханням продовжувати зберігання товару після 30.04.2010 р., та ще й на платних, засадах в матеріалах справи відсутні.
При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, позивачем не направлялись повідомлення про закінчення періоду безоплатного зберігання та установлення повної оплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що видані позивачем накладні №39 від 26.10.2009р. та №5 від 21.04.2010р., відповідно до яких відповідачу був переданий товар, ніяк не пов'язані з договором купівлі-продажу та додатковою угодою, оскільки в зазначених накладних не вказані реквізити, що б підтверджували належність даних документів до договору купівлі-продажу та додаткової угоди, на думку колегії суддів, є безпідставними огляду на таке.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Вказана норма не визначає як обов'язковий реквізит номер і дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, визначення змісту і об'єму господарської операції, під якою, згідно із статтею 1 Закону, розуміється дія або подія, що викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
В свою чергу, цей закон, як вбачається з преамбули, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Правовідносини ж сторін у даній справі пов'язані з виконанням договірних зобов'язань, а не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності.
Таким чином, неправильне відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певних операцій або взагалі їх відсутність не спричиняє за собою припинення господарських зобов'язань в цілому.
З огляду на це, відповідач, намагаючись обґрунтувати необхідність вмісту в тексті накладних посилань на номер і дату договору, безпідставно ототожнив поняття "господарська операція" і "господарський договір".
В пункті 1 договору купівлі-продажу вказано чіткий перелік саджанців, сорту, підщепи, кількості, ціни - яблунь та слив. Цей самий перелік саджанців зазначений в видатковій накладній №39 від 26.10.2009р., в п 1.1. договору зберігання та в актах приймання-передачі на відповідальне зберігання. В пункті 1 додаткової угоди також вказано чіткий перелік саджанців, сорту, підщепи, кількості, ціни - яблунь. Цей самий перелік саджанців яблунь зазначений і в видатковій накладній №5 від 21.04.2010 р.
Всі вищезазначені первинні документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Дані документи відповідають ознакам первинних документів та є підставою для підтвердження виконання зі сторони позивача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу та додаткової угоди.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "УБ-Коменсе" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2011 року у справі №4/55 залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.