33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" лютого 2011 р. Справа № 13/1590-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Савченко Г.І. ,судді Грязнов В.В.
при секретарі Новак Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_4
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПП ОСОБА_2. на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.10 р. у справі № 13/1590-10
за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1
до Приватний підприємець ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- приватний підприємець ОСОБА_3
про стягнення заборгованості в сумі 14 457 грн. 75 коп.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2010 року у справі № 13/1590-10 (суддя Матущак О.І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10028,00 грн. заборгованості, 424,47 грн. -3% річних, 104,57 грн. витрат на оплату державного мита та 183,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити повністю. Зокрема вказує, що судом невірно оцінено надані позивачем докази, а саме -книгу обліку доходів і витрат підприємця ОСОБА_1. та накладну №12 від 16.02.2009 р. на відпуск товарів і послуг, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує, що представник відповідача під час розгляду спору в першій інстанції визнавав борг в сумі 5700,00 грн., натомість в апеляційній скарзі заборгованість не визнає в повному обсязі. Відзначає, що кошти в сумі 3800,00 грн. від відповідача безпосередньо позивачу не передавались, а тому суд дійшов правильного висновку про стягнення всієї суми основного боргу. Відображення в книзі обліку доходів і витрат отримання суми в розмірі 10028,00 грн. (хоча фактично кошти не надійшли) є необхідним для звітування перед органами ДПІ, оскільки відпуск товарів і послуг відбувся. Просить залишити рішення місцевого суду залишити в силі.
Третя особа письмового відзиві на апеляційну скаргу не подала. В судовому засіданні представник підтримав позицію позивача та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач (апелянт) в засідання не з'являвся, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.
Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2010 р. у справі № 13/1590-10 залишити без змін виходячи з наступного.
Матеріалами справи стверджується, що згідно накладної № 12 від 16.02.2009 р. позивач передав відповідачу дошку сосни та надав послуг на загальну суму 10 028 грн., які відповідач отримав, про що засвідчив своїм підписом на накладній. Також, передача позивачем відповідачу 32,66 м.куб. дошки сосни підтверджується належним чином завіреною копією акту передачі-приймання згідно накладної № 12 від 16.02.2009 р., підписаного позивачем та відповідачем та відповідно скріпленого печатками.
Крім цього, відповідачем на акті прийомки-передачі прописом зазначено, що розрахунок з позивачем у сумі 10 028 грн. зобов'язується повністю провести у строк до 23.02.2009 р.
Відповідач своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриману продукцію та надані йому послуги у встановлений термін не виконав.
Таким чином, станом на дату прийняття рішення у даній справі у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 10 028 грн. Доказів сплати боргу відповідачем не надано.
За умовами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 10028,00 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 424,47 грн. за період з 23.02.2009 р. по 22.07.2010 р.
Поряд з цим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3 005 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків за отриманий товар та надані послуги за період з 23.02.2009 р. по 22.07.2010 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки між сторонами не було укладено письмового договору, передача товару здійснювалась на підставі накладної, тому правових підстав для стягнення пені не має.
Також судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні коштів в сумі 1000,00 грн. пов'язаних з витратами на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи знаходиться лише договір про надання правової допомоги від 18.07.2010 р. та угода від 18.07.2010 р. з адвокатом ОСОБА_4, а докази сплати вказаної суми відсутні (платіжне доручення тощо).
За наведених обставин вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 10028,00 грн. основного боргу та 424,47 грн. - 3% річних, як обгрунтовані та підтверджені належними доказами.
Заперечення відповідача про проведення саме із позивачем часткових розрахунків місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги, оскільки у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із матеріалів справи вбачається те, що відповідач провів часткові розрахунки саме із третьою особою, а не із позивачем. Якщо навіть і припустити, що відповідач мав намір частково розрахуватися із позивачем, то він це зробив неналежним чином, що суперечить названій вище нормі чинного цивільного законодавства і не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання належним чином.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 24.11.2010 року відмовити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2010 року у справі № 13/1590-10 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.