донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №6/2/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:
не з»явився
від відповідача:
Комісарова Н.В. -за ордером від 12.04.11 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області
на рішення господарського суду
Запорізької області
від
25.01.2011 року
у справі
№ 6/2/11 (суддя Місюра Л.С.)
за позовом
Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя
до відповідача
Приватного підприємства "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області
про
стягнення 221195 грн. 52 коп.
У 2010 році Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області про стягнення 221195 грн. 52 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.11 р. позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області про стягнення 221195 грн. 52 коп. було задоволені повністю.
Відповідач, Приватне підприємство "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 21.02.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 16.02.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 16.02.11р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та усно заявив клопотання в порядку вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 6/2/11, та наданих представником відповідача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.09 року між сторонами було укладено договір на виконання робіт з ліквідації аварійної ділянки від с. Новоданілівка до с. Волчанськое № 225/09, згідно умов якого підрядник зобов»язався на свій ризик, своїми силами, з використанням власних засобів та матеріалів виконати, в межах договірної ціни, якісно та у строк роботи з ліквідації аварійної ділянки від с. Новоданилівка до с. Волчанське, а замовник зобов»язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з умовами даного договору.
Позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 221195 грн. 52 коп. в якості попередньої оплати, що підтверджено платіжними дорученнями № 10 від 05.02.09р., № 197 від 13.02.09р., № 285 від 24.02.09р.
20.11.10 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 12/335 від 19.10.10р., якою зазначав, що оскільки відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання за договором, виконання втратило інтерес для позивача, у зв»язку з чим позивач вимагав від відповідача відшкодувати збитки в розмірі 221195 грн. 52 коп. шляхом повернення перерахованих йому грошових коштів. Але відповідач залишив претензію позивача без виконання та відповіді.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
З матеріалів справи вбачається, що сторонами 02.02.09 року було укладено договір на виконання робіт з ліквідації аварійної ділянки водопроводу від с. Новоданілівка до с. Волчанськое № 225/09, згідно умов якого підрядник зобов»язався на свій ризик, своїми силами, з використанням власних засобів та матеріалів виконати, в межах договірної ціни, якісно та у строк роботи з ліквідації аварійної ділянки від с. Новоданилівка до с. Волчанське, а замовник зобов»язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з умовами даного договору.
В тексті договору визначено предмет -проведення ремонтних робіт з ліквідації аварійної ділянки водоводу від с. Новоданилівка до с. Волчанське, ціна договору, що не повинна перевищувати 1415 грн. (п.2.1 договору), строк дії договору (п.8.1 договору). 03.02.09 року сторони підписали проектно-кошторисну документацію, якою узгодили конкретний перелік робіт, необхідних для ліквідації аварії водогону. Таким чином, договір сторонами був укладений відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає, що за своєю правовою природою цей договір є договором на виконання підрядних робіт з ремонту водоводу, в якому предметом договору є саме проведення ремонтних робіт з ліквідації аварійної ділянки водоводу, а не капітальне будівництво, як помилково визначено судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення. Посилання суду на недотримання сторонами в момент укладення договору приписів Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05р. №668 та нібито відсутність в договорі №225/09 від 02.02.09р. істотних умов (предмету, ціни, строку) є помилковим, але таким, що не призвело до прийняття неправильного рішення про стягнення з відповідача збитків, з огляду ще й на те, що розгляд позовних вимог про наявність збитків здійснюється судом тільки при наявності між сторонами договірних правовідносин, в зв»язку з неналежним виконанням яких однією стороною, інша сторона звертається до суду по захист своїх порушених прав і законних інтересів.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 221195 грн. 52 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 10 від 05.02.09р., № 197 від 13.02.09р., № 285 від 24.02.09р. Пунктом 2.9 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень домовились про те, що у випадку порушення строків початку виконання робіт, встановлених графіком, більше, чим на 10 днів, підрядник зобов»язаний повернути замовнику суму отриманої попередньої оплати за договором протягом 7 календарних днів на вимогу замовника. Відповідач обов»язку за укладеним договором не виконав, на вимогу позивача грошові кошти не повернув.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку про понесення позивачем збитків у сумі 221195 грн. 52 коп., що виникли внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором, у зв»язку з чим позивач втратив інтерес до виконання зобов»язання.
Позивачем доведені належними засобами доказування його позовні вимоги про стягнення збитків, об'єктивна та суб'єктивна сторона спричинених збитків. Відповідач не довів суду відсутність його вини у спричиненні позивачу збитків, оскільки не надав оформлені належним чином акти виконаних підрядних ремонтних робіт по формі КБ-2 в період строку дії договору, який був встановлений сторонами в пункті 8.1 договору -до 31 грудня 2009 року.
Враховуючи наведене, господарський суд правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 221195 грн. 52 коп., які були спричинені позивачу неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов»язань.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на те, що позивач додатковими поясненнями до позову змінив підставу позову, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки з пояснень позивача № 12/70 від 17.01.11 р. не вбачається, що вони були надані в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а є тільки поясненнями, наданими позивачем в порядку розгляду справи. Крім того, нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зміна підстави позову можлива лише до початку розгляду справи по суті, що відбулося 11.01.11 р. з урахуванням ухвали про порушення провадження по справі від 16.12.10 р. та ухвали про відкладення справи від 11.01.11 р. Помилкове мотивування суду першої інстанції правової природи договору не призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 р. у справі № 6/2/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автобан", смт. Малокатеринівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 р. у справі № 6/2/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2011 р. у справі № 6/2/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.