донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №17/322/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_4 - особисто
від відповідача:Кущ Н.В. -за дов. № 02/03 від 04.01.11 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від26.01.2011 року
у справі№ 17/322/10 (суддя Корсун В.Л.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
до відповідачаДержавної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області", м. Запоріжжя
простягнення 44565 грн. 00 коп.
У 2010 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області", м. Запоріжжя про стягнення 44565 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.11 р. у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя до Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області", м. Запоріжжя про стягнення 44565 грн. 00 коп. було відмовлено.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.11 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 17/322/10 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 1.1. Статуту Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, затвердженого протоколом від 21.11.05 р. № 7 зборами засновників фонду, Державна організація “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (далі Фонд) створена у відповідності до Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.00 р. № 2063-Ш. Цей Статут визначає порядок утворення, функціонування та припинення діяльності Фонду.
Згідно п. 3.1. Статуту, Фонд є державною організацією за організаційно-правовою формою господарювання з державно-корпоративною формою власності, має самостійних баланс, майно, рахунки, в установах банків, печатку і штампи зі своїм найменуванням, інші атрибути юридичної особи, може виступати в судах в якості позивача, відповідача, третьої особи.
Пунктом 3.8. Статуту, Фонд має право укладати у межах своєї компетенції різні угоди, цивільно-правові договори (в т.ч. виступати заставодателем, поручителем) та контракти з партнерами як на території України, так і за її межами для виконання статутних завдань.
Відповідно до п. 5.2. Статуту, права, обов'язки учасників, права вступу або виходу (виключення зі складу), а також інші положення, що регламентують статус учасників, відповідно до чинного законодавства, визначаються положенням “Про учасників Фонду”.
Рішенням засідання Спостережної ради Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізькій області, яке оформлено протоколом від 04.04.01 р. № 2, було затверджено Положення про учасників Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізькій області.
Згідно п 1.1. Положення, учасниками Фонду можуть бути індивідуальні або колективні члени, тобто фізичні або юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, асоціації, спілки, громадянські товариства, органи місцевого самоврядування та державної виконавчої влади, що визнають Статут Фонду.
20.12.06 року між Державною організацією “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (Фонд) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Підприємець) було укладено договір № 141 про вступ Учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, згідно умов якого сторони даного договору зобов'язались спільно діяти в рамках своєї статутної діяльності з метою виконання задач фонду, координація спільної діяльності покладається на Фонд, що визначається сторонами головною організацією.
Пунктом 5.2. Статуту Фонду зазначено, що у зв'язку з вступом у Фонд, Підприємець здійснює безповоротну фінансову допомогу (внесок) і перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції фонду суму в розмірі 63060 грн. 00 коп. (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 20.05.08 р. № 01).
У відповідності до розділу 4 договору № 141 від 20.12.06 р., безповоротна фінансова допомога вноситься в строки з 20.01.07 р. по 20.12.09 р. із щомісячними сумами внеску по 2400 грн. 00 коп. всього на загальну суму у розмірі 86400 грн. 00 коп.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що даний договір набирає сили з дати його підписання та діє до 20.12.09 р.
Позивач за період з 20.01.07 р. по 25.09.08 р. перерахував на користь відповідача суму коштів у розмірі 44565 грн. 00 коп. в якості безповоротної фінансової допомоги, що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.03.10 р.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманої грошової суми у розмірі 44565 грн. 00 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Відповідно до норми ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вважає, що правовідносини сторін щодо перерахування позивачем на користь Фонду безповоротної фінансової допомоги (внесків) є за своєю суттю договором дарування, а отже, до відносин сторін, у цій частині договору, потрібно застосовувати норми глави 55 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, пов»язані з даруванням.
Розділом 2 договору від 20.12.06 р. № 141 про вступ Учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” зазначено, що у рамках виконання даного договору сторони здійснюють: представництво інтересів один одного в установах, організаціях, підприємствах у реалізації спільних проектів і програм; забезпечення один одного інформацією, необхідної для здійснення діяльності сторін; спільну діяльність по організації і проведенню тематичних семінарів з юридичних, економічних та інших питань стосовно ведення підприємницької діяльності; спільну діяльність з випуску інформаційних матеріалів з питань підприємництва. Фонд зобов'язується: сприяти підприємцеві у виконанні його статутної діяльності; сприяти підприємцеві в проведенні його громадських заходів; забезпечувати підприємця необхідною інформацією, як по запиту, так і самостійно, а Учасник зобов'язується: виконувати положення статуту фонду, сприяти фондові в здійсненні його діяльності.
Отже, господарський суд дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами договір є двостороннім договором спільної діяльності, оскільки містить взаємні права і обов'язки сторін, які направлені на досягнення взаємної мети, а саме сприянню Фондові в здійсненні його діяльності і не містить в собі ознак правочину, що регулюється нормами статті 55 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 717 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Таким чином, договір від 20.12.06 р. № 141 за своєю правовою природою не є договором дарування, оскільки змістом укладеного договору передбачені обов»язки кожної сторони, що не співпадає з умовами договору дарування.
Згідно ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Виходячи з наведеного та предмету договору від 20.12.06 р., який полягає в зобов'язанні сторін спільно діяти в рамках своєї статутної діяльності з метою виконання задач Фонду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про спільну діяльність і Законом не встановлено обов'язковості нотаріального посвідчення договорів даного виду. Таким чином, зазначене спростовує доводи позивача про нікчемність спірного договору.
Частиною 4 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Згідно п. 7.2. Статуту, майно Фонду формується, зокрема, з добровільних внесків та пожертвувань юридичних осіб та фізичних осіб, у тому числі іноземних та міжнародних фінансових організацій.
Пунктом 4.1. Положення про учасників Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізькій області визначено, що при вступі до Фонду в якості учасника, суб'єкти підприємницької діяльності, які приймають участь в розробці спільних з Фондом проектів, регіональних програм, спрямованих на розвиток та підвищення ефективності підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем регіону, у відповідності до Статуту, приймають участь в поповненні майна, фінансових коштів Фонду у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Таким чином, здійснення позивачем часткових платежів протягом періоду дії договору є добровільним здійсненням останнім безповоротної фінансової допомоги.
Враховуючи наведене, господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 44565 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 р. у справі № 17/322/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 р. у справі № 17/322/10 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 р. у справі № 17/322/10 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.