донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.04.2011 р. справа №1/262
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Приходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:
Вечерня Н.Н.-довіреність № 04/01/11 від 04.01.2011 р.
від відповідача:
Лосєва І.М. -довіреність № 1-3/3д-16 від 24.12.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області
на рішення господарського суду
Луганської області
від
27.12.2010 р.
у справі
№ 1/262 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» м.Єнакієве, Донецької області
до
Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області,
про
стягнення 530 483,39 грн.,
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.12.2010 р. по справі №1/262 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія»м.Єнакієве, Донецької області (далі -позивач) до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки Луганської області (далі - відповідач) та стягнуто суму основного боргу у розмірі 435 055,47 грн., 3 % річних у розмірі 22 062,78 грн., інфляційні нарахування у розмірі 73 365,14грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю вимог, вірним розрахунком суми інфляційних нарахувань та 3 % річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано заяву №1089 від 23.06.2010р. про залік зустрічних однорідних вимог на суму 746 040,14грн. (а.с.39 том 1)
Повідомив, що при наборі заяви про залік однорідних вимог було помилково вказано «договір № 19-126 гп від 23.02.2009 р.»замість «договір № 29-126 гп від 23.02.2009 р.»
Пояснив, що договір поставки № 19-126 гп від 23.02.2009 р. ніколи між сторонами не укладався.
В подальшому відповідач доповнив доводи апеляційної скарги та вважає неправомірним розподіл позивачем грошових коштів сплачених за платіжними дорученнями № 87, 88 від 10.03.2010 р.
Представник позивача надав до суду відзив №23/03-11від 23.03.2011р., письмові пояснення №04/04-11/1 від 04.04.2011 р., в яких заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
16.07.2008р. між позивачем (генпідрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду № 18-1668 гп (дали Договір №18-1668 гп, а.с.8-10 том 1).
За умовами вказаного договору позивач зобов'язувався виконати роботи на ВП ГЗФ «Вахрущівська», а відповідач сплатити виконані роботі протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п.п.1.2., 5.1.5.2.).
Протягом липня - грудня 2008 р., лютого, березня 2009 р. позивач здійснював підрядні роботи з вивозу технологічної породи, розробки та транспортування породи на ВП ГЗФ «Вахрущівська», про що сторонами складено Акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 799 092 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на часткову сплату відповідачем суму боргу у розмірі 572 369,86 грн. та просив стягнути суму боргу за Договором № 18-1668 гп у розмірі 226 722,14 грн. (799 092 грн. - 572 369,86 грн.), а також 3 % річних та індекс інфляції на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (а.с.2-4, 31-32 том 1).
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги в частині суми основного боргу до 435 055,47 грн., оскільки вважає, що відповідач фактично за Договором №18-1668 гп сплатив 364 036,54 грн. (799 092грн.- 364 036,54грн.).
Повідомив, що збільшення позовних вимог відбулось у зв'язку з тим, що сума у розмірі 208 333,33 грн. була помилково ним зарахована на виконання умов Договору № 18-1668 гп, замість договору № 18-1669 гп від 16.07.2008 р.
Представник відповідача в апеляційній скарзі не спростовував факту виконаних робіт 799 092 грн., часткової оплати на підставі платіжних доручень № 341/1 від 25.09.2009 р.,
Його заперечення стосувались лише неврахування судом першої інстанції на підставі статті 601 Цивільного кодексу України заяви про залік зустрічних однорідних вимог, а також неврахування грошових коштів сплачених за Договором № 18-1668 гп за платіжними дорученнями № 87, 88 від 10.03.2010 р. (а.с .39 том 1).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як убачається з умов Договору № 18-1668 гп, позивач зобов'язувався здійснювати підряді роботи на відособленому об'єкт відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на акти виконаних робіт за період з липня по грудень 2008р., за лютий, березень 2009 р.
З урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу відповідно до платіжних доручень № 87 від 10.03.2010 р., № 341/1 від 25.09.2009 р., , судова колегія приходить до висновку, що несплачена сума боргу обліковується за акти виконаних робіт за жовтень -грудень 2008 р., лютий, березень 2009 р. та складає 435 055,47 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу підлягають задоволенню, судова колегія вважає правомірним заявлені позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Але перевірив розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, судова колегія встановила, що позивачем невірно визначений період нарахування, оскільки не враховані положення 5.2. Договору щодо оплати проведених робіт протягом 30 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.
Так по Акту виконаних робіт за листопад 2008 р. (підписаний 30.11.2008 р.) настає зобов'язання щодо сплати 30.12.2008 р., в той же час в розрахунку позивача значиться період з 01.12.2008 р.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню у розмірі 72 439,88 грн., 3 % річних у розмірі 21 910,450 грн.,
В решті позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 925,26 грн.., 3 % річних у розмірі 152,38 грн. - суд відмовляє.
Що стосується вимог відповідача про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог, які він виклав у заяві №1089 від 23.06.2010р. (а.с.39 том 1), то судова колегія вважає їх юридично неспроможними, а висновок суду першої інстанції в цій частині правомірним виходячи з наступного.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не настав або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Дослідив заяву № 1089 від 23.06.2010р., судова колегія встановила, що відповідач посилається в ній на наявність заборгованості перед позивачем зокрема за договором № 18-1168 гп, в той час як предметом розгляду спору по цій справі є заборгованість за договором № 18-1668 гп.
Крім того, в цій же заяві відповідач вказує про наявність заборгованості позивача за договором № 19-126 гп від 23.02.2009р., в той час як матеріалами справи доведено, і цей факт підтвердив відповідач в апеляційній скарзі, що між сторонами існують договори поставки № 29-126 гп від 23.02.2009 р. та № 19-1489 гп від 19.08.2009р. (а.с.94-96 том 1, 63064 том 2).
Частина друга статті 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
Таким чином судова колегія встановила, що заява відповідача №1089 від 23.06.2010р. не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України та містить інформацію щодо існування заборгованості за іншими угодами
Доводи відповідача щодо невірного зарахування грошових коштів сплачених за платіжними дорученнями №87, 88 від 10.03.2010р. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Дослідив платіжне доручення №87 від 10.03.2010р. на суму 833 333,33грн. судова колегія встановила, що відповідачем призначення платежу вказано «платіж за виймання, транспорт та відвантаж.шламу, тех.породи і профілактика самозаймання пор.відвалу зг.актів 09.08р., 10.08р., 11.08 р., зг. з ПКМУ № 270 від 07.03.02 р.»
З пояснень позивача убачається, що з 833 333,33 грн. сума у розмірі 322 369,87 грн. була віднесена в рахунок погашення боргу за Договором № 18-1668 гп, решта - за Договором № 18-1669 гп, оскільки за цією угодою за цей же період обліковувалась заборгованість за виконані роботи.
Судова колегія вважає, що позивач правомірно врахував лише частку сплаченої суму в рахунок погашення боргу за Договором № 18-1668 гп, оскільки відповідач не конкретизував за якою угодою здійснює погашення боргу, а також не спростував доводи позивача, що за Договором № 18-1669 гп не має заборгованості.
Що стосується перерахованих грошових коштів за платіжним дорученням №88 від 10.03.2010р., то як убачається з копії банківської виписку від 10.03.2010р. на 166 666,67 грн., призначення платежу зазначено «кошти для розрахунків з бюджетом з ПДВ, зг. ПКМУ №270 від 07.03.2002р.».
З урахуванням вищевикладеного не можливо встановити, що зазначена сума була сплачена відповідачем в рахунок погашення боргу за Договором № 18-1668 гп, тому позивач врахував її за іншою угодою.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судова колегія зазначає, що відповідач у суді першої інстанції та в апеляційній інстанції не надав інших доказів, які б спростовували наявність заборгованості щодо суми основного боргу за договором № 18-1668 гп.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 р. у справі № 1/262 підлягає зміні в частині стягнення розміру 3 % річних та індексу інфляції. за допущення прострочки платежів за договором № 18-1668 гп.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті господарських витрат при зверненні з позовної заявою, витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторін пропорційно.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 104, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 р. у справі № 1/262 задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010р. у справі №1/262 -змінити.
Резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 р. у справі № 1/262 викласти в наступній редакції:
«Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія»м.Єнакієве заявлені до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області про стягнення 435 055,47 грн., 3 % річних у розмірі 22 062,78 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 73 365,14 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія»м.Єнакієве Донецької області суму основного боргу у розмірі 435 055,47 грн. за договором №18-1668 гп, 3 % річних - у розмірі 21 910,40 грн., інфляційні нарахування у розмірі 72 439,88 грн.
Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія»м.Єнакієве Донецької області заявлених до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м.Ровеньки, Луганської області про стягнення 3 % річних у розмірі 152,38 грн., індексу інфляції у розмірі 925,26 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія» м.Єнакієве, Донецької області витрати зі сплати державного мита в сумі 5294,06грн. та витраті зі сплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,52грн.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспорта компанія»м.Єнакієве, Донецької області на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки, Луганської області витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі в сумі 5,39грн.
Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЛО
5-ДАГС