12.04.2011 року Справа № 5005/360/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі -Ревкова Г.О.
за участю представників сторін
від позивача: Воробйова Ю.В.
від відповідача: Алексєєв О.Є.
треті особи: не з'явилися
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Наше життя", с. Миколаївка Петропавлівського р-ну Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 року у справі № 5005/360/2011
за позовом фермерського господарства "Наше життя", с. Миколаївка Петропавлівського р-ну Дніпропетровської області
до селянського (фермерського) господарства „Рой”, с. Лубянка Синельниківського р-ну Дніпропетровської області )
третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Рамс плюс", с. Куліші Ємільчинський район Житомирської області
третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП "Рамс Агро", м. Дніпропетровськ
про стягнення 235 049,15 грн.,
У січні 2011 року фермерське господарство "Наше життя" (надалі -ФГ „Наше життя”) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з селянського (фермерського) господарства „Рой” (СФГ „Рой”) 235 049,15 грн., що складаються з заборгованості у сумі 211 875,0 грн., право на справляння якої отримано позивачем за договором відступлення права вимоги (цесії) № 07-07/10 від 07.07.10р., 10 077,12 грн. пені, 10 972,48 грн. інфляційних втрат та 2 124,55 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 року у справі № 5005/360/2011 (суддя Кощеєв І.М.) В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що факт продажу товару відповідачу не доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого у відповідача не виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару. При розгляді даної справи судом було враховано судову практику, а саме, висновки постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. у справі № 42/136-09.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування господарським судом обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 20.02.2009р. між ТОВ "Рамс Плюс" (Продавець) та СФГ "Рой" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до якого Продавець зобов'язався поставити відповідачу насіннєвий матеріал в обумовлені договором строки в асортименті та ціною згідно специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.
Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі строки оплати, постачання товару, обумовлений строк дії договору тощо.
Загальна вартість насіннєвого матеріалу за специфікацією до договору становила 423750,0 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата по даному договору здійснюється шляхом здійснення 50% передплати вартості товару та остаточного розрахунку за отриманий товар в термін до 01 жовтня 2009 року; у випадку несплати вартості отриманого товару у встановлений строк Покупець видає продавцю простий вексель підприємства С(Ф)Г „Рой” згідно п. 4.2; у випадку прострочення покупцем строку оплати товару згідно п. 4.1 даного договору, від сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 30% річних на підставі п. 6.4 договору.
Відповідно до п. 4.5 договору покупець зобов'язаний надати продавцю доручення на одержання товару.
На виконання умов договору СФГ "Рой" здійснило передоплату товару в сумі 211 875,0 грн., а ТОВ "Рамс Плюс" відвантажило відповідачу насіння за видатковими накладними №№ РН-030301 від 03.03.2009р., РН-120301 від 12.03.2009р., РН-250302 від 25.03.2009р. на загальну суму, як стверджує позивач, 423 750,0 грн.
Оплата отриманого товару не була здійснена відповідачем у повному обсязі.
07.07.2010 року ТОВ "Рамс Плюс" на підставі договору №07-07/10 відступлення права вимоги (цесії) відступив, а фермерське господарство „Наше життя” набуло право вимоги, належне останньому, та стало кредитором за договором №1 від 20.02.2009р. та іншими договорами, укладеними між ТОВ "Рамс Плюс" та С(Ф)Г „Рой”.
Таким чином, на підставі вказаного договору цесії позивач набув права вимагати від відповідача здійснення розрахунків, оплати заборгованості за спірним договором купівлі-продажу та звернувся до господарського суду за стягненням боргу у сумі 211 875,0 грн. за спірним договором. Господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовив з посиланням на те, що позивачем факт отримання товару відповідачем не доведений, однак, з даним висновком погодитись не можна.
В силу норм Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями, запровадженими п.1 ч. 1 ст. 512, ч.1ст. 513, ст.ст.514, 516, 518 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник не є стороною у даному правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч.2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимог кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).
Матеріали справи містять докази належного повідомлення боржника про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні, відтак вимоги позивача з огляду на договір цесії є правомірними.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт отримання відповідачем - С(Ф)Г „Рой”, насіннєвого матеріалу за накладними № РН-030301 від 03.03.2009р. на суму 137 502,0 грн. та № РН-120301 від 12.03.2009р. на суму 136 248,0 грн. підтверджується безпосередньо видатковими накладними та відповідними довіреностями на отримання товару, оформленими належним чином, посвідченими підписами посадових осіб господарства та скріпленими печаткою С(Ф)Г „Рой”. За вказаних обставин отримання відповідачем товару на суму 273 750,0 грн. за зазначеними накладними колегія суддів вважає доведеним.
Наразі факт отримання товару на суму 150 000,0 грн. за накладною № РН-250302 від 25.03.09р.не можна вважати доведеним, оскільки видаткова накладна не містить підпису особи, яка отримувала спірне насіння соняшнику. Наявність у продавця довіреності покупця на отримання товару не може вважатися належним доказом отримання цього товару, так як надання такої довіреності передбачено пункт 4.5 договору.
Таким чином, вартість отриманого відповідачем товару становить 273 750,0 грн.; в якості попередньої оплати за договором відповідачем перераховано продавцю 211 875,0 грн.; відтак вартість неоплаченого товару становить 61 875,0 грн. ( 273 750,0 -211 875,0). Відповідачем зобов'язання за договором у повному обсязі виконані не були, факт наявності заборгованості в сумі 61 875,0 грн. посвідчується матеріалами справи, доказів погашення зазначеного боргу відповідачем не надано. За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в зазначеній сумі.
В даному випадку посилання господарського суду на певну судову практику (а саме, постанову Вищого господарського суду України від 21.01.10р. №42/136-09) колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана постанова не має преюдиціальної сили щодо спірних правовідносин.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем була нарахована відповідачу пеня в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, у сумі 10 077,12 грн.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в даній частині не можуть бути задоволені в силу наступного:
Відповідно до ч.2 ст. 235 Господарського кодексу України до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання можуть бути застосовані лише ті санкції, застосування яких передбачено договором.
З даною нормою кореспондуються приписи ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до якої пеня за прострочення платежу сплачується в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Наразі договором купівлі-продажу №1 від 20.02.2009р. сплата пені у розмірі, нарахованому позивачем (у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ), не передбачена.
Окрім того, пеня є одним з видів забезпечення виконання господарського зобов'язання, нарахування якого припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 ГК України).
За умовами договору (п.4.1) оплата отриманого товару повинна бути здійснена в термін до 01.10.2009 року, отже, пеня могла бути нарахована лише до 01.04.2010 року. На момент відступлення позивачу права вимоги (07.07.2010р.) минув строк для нарахування пені за відступленим зобов'язанням.
За вказаних обставин підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не убачається.
В силу ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання боржник повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
З урахуванням приписів вказаної норми та факту наявності заборгованості в сумі 61 875,0 грн. втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за період з 01.08.10р. по 30.11.10р. становлять відповідно 3 204,35 грн. (61 875,0 х (1,012х1,029х1,005х1,005)-61875,0) та 620,45 грн. (61 875,0х3%:365Х122) і вданому розмірі підлягають задоволенню.
З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу фермерського господарства "Наше життя" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 року у справі № 5005/360/2011 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Рой” (52560, Дніпропетровська область Синельниковський район с. Лубянка, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 30299854) на користь Фермерського господарства „Наше життя” (52744, Дніпропетровська область Петропавлівський район с. Миколаївка, вул. Артемівська, 21А, код ЄДРПОУ 34245514) 61 875,0 грн. основного боргу, 3 204,35 грн. інфляційних втрат, 620,45 грн. трьох відсотків річних, 628,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 66,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.М.Білецька