ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
11.02.2008 р.
Справа 46/441
За позовом
Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС»
до
Приватного підприємства “Дельта-Медікел»
про
стягнення 30 659,63 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
від позивача
Афанасьєв М.О.-представник за довіреністю від 12.10.2007 р.
від відповідача
Гудим О.А.-представник за довіреністю від 11.09.2007 р. № 256
Підприємство, засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» звернулося до Приватного підприємства “Дельта-Медікел» з позовом про стягнення 30 659,63 грн. боргу за поставлену продукцію відповідно до усної домовленості.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 р. № 46/441 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2007 р.
10.12.2007 р. та 14.01.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2008 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 46/441.
В ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити, стягнувши з відповідача 30 659,63 грн. заборгованості, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на невиконання останнім обов'язку з оплати поставленого відповідно до видаткової накладної № 18454 від 21.04.2006 р. товару.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у письмовому відзиві, посилаючись, зокрема, на зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви № 02-273 від 07.05.2007 р.
11.02.2008 р. судом розглядалася заява відповідача про зупинення провадження у справі, що надійшла до суду 14.01.2008 р. Вказаною заявою відповідач просить зупинити провадження у справі № 46/441 до моменту винесення Господарським судом Донецької області рішення по заяві Приватного підприємства “Дельта-Медікел» стосовно визнання конкурсним кредитором позивача в рамках справи про його банкрутство № 42/16Б.
Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі з мотивів, вказаних відповідачем та надав документи, складені Господарським судом Донецької області та ліквідатором Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» за наслідками розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства “Дельта-Медікел» та скарги на бездіяльність ліквідатора.
За наслідками розгляду заяви відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено в її задоволенні, оскільки в силу ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд уповноважений зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Натомість, відповідач не довів суду, що розгляд Господарським судом Донецької області його кредиторських вимог, заявлених в процедурі банкрутства підприємства позивача, може мати значення для правильного вирішення заявленого спору. Так, у відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлені вимоги, адже вважає, що між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та одночасно, вчиняє дії, спрямовані на стягнення 30 659,63 грн., тобто, суми, щодо якої на його думку вже було проведено зарахування.
Крім того, суд зважає на те, що матеріали справи містять документи, складені ліквідатором Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» за наслідками розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства “Дельта-Медікел» на суму 30 659,63 грн., а також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як слідує з матеріалів справи, вимоги відповідача до позивача, що заявлені в процедурі банкрутства та зазначені в заяві № 02-273 від 07.05.2007 р. ґрунтуються на видатковій накладній № 00031084 від 29.12.2005 р., тобто є конкурсними. В такому разі, оскільки вимоги Приватного підприємства “Дельта-Медікел» до Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» в силу Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є конкурсними (ст. 1), наслідки їх розгляду іншим судом не можуть мати значення для правильного вирішення спору у справі № 46/441, що унеможливлює зупинення провадження з мотивів, наведених відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до видаткової накладної № 00031084 від 29.12.2005 р. відповідачем поставлена, а позивачем отримано товар на загальну суму 33 444,04 грн., що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛР № 7637345 від 28.12.2005 р. (копії в матеріалах справи).
Як зазначає відповідач та не заперечує позивач за поставлений товар відповідно до податкової накладеної № 00031084 від 29.12.2005 р. позивачем проведено часткову оплату на суму 2 784,41 грн.
21.04.2006 р. позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 30 659,63 грн., що стверджується видатковою накладною № 18454 від 21.04.2006 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЯ № 009901 від 26.04.2006 р.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Вимогами ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № 00031084 від 29.12.2005 р. відповідач поставив, в позивач отримав конкретний товар на загальну суму 33 444,04 грн., а згідно з видатковою накладною № 18454 від 21.04.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв певний перелік продукції вартістю 30 659,63 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини поставки, оскільки у кожна з них в якості кредитора зобов'язалася передати/поставити одна одній визначений товар на конкретну суму, а інша сторона (в якості боржника) -сплатити грошові кошти (оплатити) його.
29.01.2007 р. ухвалою Господарського суду Донецької області порушено провадження у справі № 42/16Б за заявою Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» до Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» про визнання банкрутом, обґрунтованою неспроможністю останнього своєчасно виконати грошові зобов'язання, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
15.03.2007 р. в газеті “Голос України» № 45 (4045) розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС».
08.05.2007 р. відповідачем направлено на адресу позивача заяву № 02-273 від 07.05.2007 р. про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог (зважаючи на проведення позивачем часткової оплати вартості товару за видатковою накладною № 00031084 від 29.12.2005 р. в сумі 2 784,41 грн., його заборгованість перед повивачем склала 30 659,63 грн. (33 444,04 грн. -2 784,41 грн.).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2007 р. затверджено реєстр вимог кредиторів підприємства боржника (позивача у даній справі).
16.07.2007 р. Підприємство, засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» визнано банкрутом, ліквідатором якого призначено арбітражного керуючого Фурсова В.Г.
14.09.2007 р. позивач, в особі ліквідатора, направив відповідачу претензію про сплату 30 659,63 грн. боргу за товар, поставлений на підставі видаткової накладної № 18454 від 21.04.2006 р.
26.09.2007 р. відповідач повідомив позивача про припинення між сторонами грошових зобов'язань шляхом їх зарахування у відповідності з заявою № 02-273 від 07.05.2007 р. (копія відповіді на претензію в матеріалах справи).
Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин сторін та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав вважати, що між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, як про те зазначає відповідач у відповіді на претензію від 26.09.2007 р., відзиві на позовну заяву та заяві про зупинення провадження у справі, зважаючи на наступне:
Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли двосторонні зобов'язальні правовідносини.
У відповідності з чинним Цивільним кодексом України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі шляхом його виконання, проведеного належним чином, передання відступного, зарахування, прощення боргу тощо (Глава 50).
Згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, зарахування однорідних зустрічних вимог є способом припинення зобов'язання, для проведення якого достатньо заяви однієї з його сторін (ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
З огляду на особливості інституту банкрутства, забезпечення вимог кредиторів є важливою складовою процедури визнання боржника банкрутом.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів дозволяє максимально зберегти ліквідаційну масу боржника, оскільки його суть зводиться до призупинення виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до моменту його введення і призупинення засобів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Тобто, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачає заборону на самостійне погашення боржником заборгованості перед кредиторами.
Отже, заява відповідача про припинення зустрічних з позивачем однорідних зобов'язань на підставі їх зарахування не має юридичної сили, адже на момент її складення позивач перебував у процесі банкрутства і ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. було введено мораторій на задоволення його грошових вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаною видатковою накладною, а відповідачем прийнято товар. Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не здійснив оплату за товар.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довів суду обґрунтованості своїх заперечень.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 659,63 грн. боргу видаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Дельта Медікел» (02021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, поштова адреса: 03151, м. Київ, а/с 22, ідентифікаційний код 30634637) на користь Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю “МИКС» (83011, м. Донецьк, вул. Сергіївська, 13 А, ідентифікаційний код 20334418 ) 30 659 (тридцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 63 коп. боргу, 306 (триста шість) грн. 60 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.В. Шабунін
справа № 46/441
11.02.08
За позовом Підприємство засноване на власності громадянина Ізраілю "МИКС"
до Приватне підприємство "Дельта-Медікел"
про стягнення 30 659,63 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Шабунін С.В.