К-26646/06
20 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,
при секретарі Міненко О.М.,
за участю:
представника позивача - Федоренка І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми
на постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року
у справі № АС4/66-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім»
до Державної податкової інспекції в місті Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -
У січні 2006 року ТОВ «Еко-Ексім» звернулось до суду з позовом до ДПІ в м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001612303/2/32075 від 15 листопада 2005 року.
Постановою господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року позов задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми від 15 листопада 2005 року № 0001612303/2/32075 про донарахування податку на прибуток в сумі 26 997, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 099, 00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь 3, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ в м. Суми провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ТОВ «Еко-Ексім» за період з 01 жовтня 2003 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 92/233/30653728 від 25 липня 2005 року.
На підставі вищевказаного акту ДПІ в м. Суми винесла податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2005 року №0002941707/0/17-2-18/30653728/31849 та від 28 липня 2005 року №0001612303/0/32075.
ТОВ «Еко-Ексім», не погоджуючись із результатами перевірки 04 серпня 2005 року подало до ДПІ в м. Суми скаргу за №168-08/05 від 02 серпня 2005 року на податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2005 року №0001612303/0/32075.
У зв'язку із апеляційним оскарженням вказаного вище податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми провела позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України з питань, викладених в скарзі ТОВ «Еко-Ексім», за період з 01 жовтня 2003 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 165/233/30653728 від 20 жовтня 2005 року.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001612303/2/32075 від 15 листопада 2005 року, яким ТОВ «Еко-Ексім» визначила суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35 096, 10 грн., у тому числі 26 997, 00 грн. - основний платіж та 8 099, 10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до складу валового доходу суму неповернутої станом на 01 січня 2004 року поворотної фінансової допомоги, яка була отримана до 01 січня 2003 року від особи, яка не є платником податку на прибуток, в розмірі 90 640, 00 грн.
В акті перевірки також було встановлено, що в порушення підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач по декларації про прибуток підприємства за 2003 рік валові витрати необґрунтовано збільшив на суму 29 700, 00 грн. без підтверджуючих документів, а також в ІV кварталі 2003 року до складу валових витрат відніс вартість послуг, наданих ЗАТ «Український мобільний зв'язок», без підтверджуючих документів на суму 3 759, 55 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані безпідставністю висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 09 грудня 2002 року ТОВ «Еко-Ексім» уклало з ОСОБА_1 договір безвідсоткової позики, згідно якої отримало поворотну фінансову допомогу на розвиток підприємства в сумі 90 000, 00 грн.
Згідно з умовами договору та додаткових угод до нього позивач зобов'язався повернути позичку в термін до 31 грудня 2006 року.
Станом на 31 березня 2005 року поворотна фінансова допомога, отримана від ОСОБА_1., повернута не була.
Згідно договору безвідсоткової позики від 12 грудня 2002 року № 1 ТОВ «Еко-Ексім» отримало від ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу на розвиток підприємства на суму 190 000, 00 грн.
В листопаді 2003 року ТОВ «Еко-Ексім» повернуло ОСОБА_2 189 360, 00 грн.
Станом на 31 березня 2005 року частина фінансової допомоги в сумі 640, 00 грн. залишилася неповернутою.
На балансовому рахунку ТОВ «Еко-Ексім» 68.51 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредитове сальдо на суму неповернутої фінансової допомоги.
Спростовуючи порушення позивачем підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що положення ч. 2 підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачали обов'язок платника податку збільшити валовий доход на суму поворотної фінансової допомоги, яка була отримана ним у звітному періоді та залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, а тому відсутні підстави для віднесення до складу валового доходу поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем у грудні 2002 року і не повернутої станом на 01 січня 2004 року.
При цьому суди попередніх інстанцій вірно посилались на те, що відповідно до положень п. 1 Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога, надана позивачу в грудні 2002 року, має оподатковуватись за правилами, що діяли на момент її надання, а Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» до внесення до нього змін Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачав порядку обліку операцій, пов'язаних з отриманням та поверненням поворотної фінансової допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням також положень п. 6.1 Податкового роз'яснення щодо порядку відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 26 від 24 січня 2003 року, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.
Встановивши, що збільшення валових витрат позивачем в декларації про прибуток підприємства за 2003 рік відбулось внаслідок того, що позивач скористався правом відкоригувати суму валових витрат у наступних податкових періодах, яке передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з поверненням товару покупцем (ЗАТ «Енмаліт») згідно накладної від 11 лютого 2003 року на суму 91 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 15 166, 66 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із завищенням валових витрат на суму 3 759, 55 грн. з урахуванням визначеної в акті перевірки № 92/233/30653728 від 25 липня 2005 року суми завищеного валового доходу на 16 111, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач згідно положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.І. Бившева
Судді: _______________________ М.І. Костенко
_______________________ Н.Є. Маринчак
_______________________ Є.А. Усенко
_______________________ Т.М. Шипуліна