К-26469/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“04»грудня 2007 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Костенко М.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
секретар судового засідання Каліушко Ф.А.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 04.12.07 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Горлівської ОДПІ на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та постанову господарського суду Донецької області від 28.03.2006
у справі № 26/34а
за позовом ТОВ «Полистар»
до Горлівської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ТОВ «Полистар» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000322342/0 від 14.02.2006.
Постановою господарського суду Донецької області від 28.03.2006, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у справі № 26/34а, позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.03.2004 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полистар" прийняте рішення про прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_1та збільшення розміру статутного фонду до 520 800 грн. (протокол № 1 від 19.03.2004). Також було затверджено статут товариства у новій редакції. Сума внеску ОСОБА_1складає 509 000 грн.
В касу товариства від ОСОБА_1згідно прибуткових касових ордерів було прийнято:
23.03.04 -60 000 грн. (а.с.76)
24.03.04 -257 260 грн. (а.с.71)
25.03.04 - 191 740 грн. (а.с.67) - у загальній сумі 509 000 грн.
Кошти від ОСОБА_1прийняті з позначкою "внесок до статутного фонду".
31.03.2004 на новій редакції статуту ТОВ "Полистар" приватним нотаріусом ОСОБА_2. посвідчено підписи учасників товариства.
Зміни до установчих документів зареєстровано виконкомом Горлівської міської ради 08.04.2004 за № 1512.
Горлівської ОДПІ здійснена планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Полистар" м. Горлівка за період з О1.1О.2ООЗ по 30.09.2005 за наслідками якої складено акт перевірки від 03.02.2006 № 190-23-3/31726833 (а.с.10-38).
В акті перевірки зафіксований факт порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.п 4.1 ст. 4, п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не включення до складу валового доходу 509 000 грн., отриманих в касу підприємства від громадянина ОСОБА_1у 1 кварталі 2004 Дана сума була перерахована на поточний рахунок підприємства та використана на погашення кредиту. В акті зазначено, що згідно п. З ст. 87 Господарського кодексу України рішення товариства про зміну статутного фонду набуває законної сили з дня внесення цих змін до державного реєстру. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративними правами вважається право власності на статутний фонд або його частку, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації. На момент реєстрації підприємством зареєстровано статутний фонд у сумі 11 800грн. та сформований у повному обсязі. Нова редакція статуту позивача зареєстрована Горлівською міською радою 08.04.2004 за № 1 516, сума внесків до статутного фонду дорівнює 520 800грн.(в т.ч.: ОСОБА_1 - 509 000грн.; ОСОБА_3. - 6 136грн.; ОСОБА_4 - 5 664грн.). Рішення підприємства про зміну розміру статутного фонду набрало чинності з 08.04.04 , тобто в 2 кварталі 2004 , а внесок ОСОБА_1на суму 509 000грн. зроблено у 1 кварталі 2004 Таким чином, цей внесок враховується як збільшення статутного фонду тільки після реєстрації змін статутного фонду (в 2 кварталі 2004р). Дане порушення призвело до заниження валового доходу позивача за 1 квартал 2004 на суму 509 000 грн.
На підставі акту перевірки ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 14.02.2006 № 0000322342/0 (а.с.43), яким до позивача згідно з п.п. 4.1.6 п.п 4.1 ст. 4, п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані фінансові санкції у сумі 63 650 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що: у даному випадку фактично відбувся обмін коштів на корпоративні права - частину у статутному фонді; доказів укладання угод між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1. щодо надання фінансової допомоги, у тому числі поворотної фінансової допомоги, а також доказів визначення терміну користування допомогою, суду не надано, тобто зазначена операція не підпадає під ознаки господарської операції з надання поворотної фінансової допомоги. За таких підстав позивач правомірно не відобразив кошти у сумі 509 000грн., які отримані від ОСОБА_1у якості внеску до статутного фонду, у складі валового доходу у 1 кварталі 2004 та у складі валових витрат у 2 кварталі 2004 Оскільки спірним податковим повідомленням - рішенням сума податкового зобов'язання позивачу не нарахована, застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необґрунтованим.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
В своїй касаційній скарзі Горлівська ОДПІ посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, пп.4.1.6. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідач вважає, що грошові кошти, внесені на підприємство засновником у якості внеску у статутний фонд у 1 кв. 2004 є поворотною фінансовою допомогою.
При цьому відповідач посилається на ту обставину, що грошові кошти у сумі 509000грн. внесені засновником у 1 кв. 2004, а зміни до статуту ТОВ "Полистар" зареєстровані у 2кв. 2004 Відповідач зазначає, що "тільки у другому кварталі ці грошові кошти, фактично використані, придбають статус інвестицій в обмін на корпоративні права тобто право власності на частку у статутному фонді".
Зазначені ствердження позивача є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 1.28.2. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Відповідно до пп.1.8. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. За таких підстав, кошти перераховані у якості внеску до статутного фонду вважаються інвестицією та не включаються до складу валового доходу.
Як вбачається з матеріалів справи, в касу товариства від ОСОБА_1згідно прибуткових касових ордерів було прийнято у загальній сумі 509 000 грн.
Кошти від ОСОБА_1прийняті з позначкою "внесок до статутного фонду".
Під час перевірки ДПІ було надано документи, які підтверджують, що кошти внесені у якості внеску до статутного фонду, зміни до установчих документів зареєстровані, тобто у даному випадку фактично відбувся обмін коштів на корпоративні права - частину у статутному фонді.
Пунктом 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено види фінансової допомоги це - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога та визначено їх поняття.
Як вбачається, поворотною фінансовою допомогою вважаються лише кошти: по перше, передані на підставі договору, по друге, з обов'язковим визначенням терміну та умов користування такою допомогою.
Судом першої інстанції також встановлено. що доказів укладання угод між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1. щодо надання фінансової допомоги, у тому числі поворотної фінансової допомоги, а також доказів визначення терміну користування допомогою, не надано. У прибуткових касових ордерах посилання на таки угоди відсутнє.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що, зазначена операція не підпадає під ознаки господарської операції з надання поворотної фінансової допомоги.
Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Тобто підставою для відображення у складі валових витрат сум поворотної фінансової допомоги є повернення допомоги або її частини. Матеріалами справи не підтверджено повернення позивачем ОСОБА_1. коштів у сумі 509 000грн.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач правомірно не відобразив кошти у сумі 509000 грн., які отримані від ОСОБА_1у якості внеску до статутного фонду, у складі валового доходу у 1 кварталі 2004 р. та у складі валових витрат у 2 кварталі 2004 р.
Крім того, спірним податковим повідомленням - рішенням згідно з п.п. 4.1.6 п.п 4.1 ст. 4, п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 63 650 грн.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" фінансові санкції на підставі цього пункту застосовуються лише у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.
При цьому, за результатами перевірки та враховуючи, що сума податку на прибуток визначається наростаючим підсумком з початку календарного року, ДПІ самостійно не донарахувала податкове зобов'язання позивачу з податку на прибуток але застосувала до нього фінансові санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що є необґрунтованим.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Горлівської ОДПІ задоволенню не підлягає, а ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та постанова господарського суду Донецької області від 28.03.2006 у справі № 26/34а - залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Горлівської ОДПІ залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та постанову господарського суду Донецької області від 28.03.2006 у справі № 26/34а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
М.О. Федоров
Судді
М.І. Костенко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Каліушко Ф.А.