01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.04.2011 № 34/552
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
в судове засідання з'явились представники:
від позивача: Острянко М.М. -довіреність б/н від 07.09.2010 року,
від відповідача: Пац В.О.- довіреність №14-57 від 17.03.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд»,
на рішення господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року,
у справі № 34/552 (суддя Сташків Р.Б.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд», м. Вишгород, Київська область,
до національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
про визнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті,
ТОВ «Трест «Південатоменергобуд» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до НАК «Нафтогаз України» про визнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті (а.с. 4-9).
Рішенням господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року по справі № 34/552 у позові відмовлено (а.с. 91-96).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17 лютого 2011 року за № 01/23, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що
- місцевим господарським судом не мотивовано відхилення фактів, встановлених в постанові Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року по справі № 50/170-34/191;
- Головою правління позивача перевищено повноваження при видачі оспорюваного векселя;
- господарським судом міста Києва невірно застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин.
В судовому засіданні 4 квітня 2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 11 квітня 2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 11 квітня 2011 року підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31 січня 2011 року, а позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 11 квітня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
10 березня 2000 року між позивачем та ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» було укладено Договір купівлі-продажу № 12, за умовами якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивачу (покупець), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити згідно умов договору прості векселі, емітовані ТОВ «Технокомфортбуд», вказані у реєстрах додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (а.с. 16).
Відповідно до п.п. 2.1 та 3.2 Договору передача векселів здійснюється відповідачем протягом трьох днів з дати підписання сторонами кожного із реєстрів. Передача векселів оформлюється актами приймання-передачі, підписаними сторонами. Оплата за векселі здійснюється позивачем протягом п'ятнадцяти днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі векселів, шляхом оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» ста відсотків від номінальної вартості переданих за договором векселів або здійснює видачу простих векселів ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» загальною номінальною вартістю, що відповідає номіналу отриманих векселів.
Згідно з умовами Договору сторонами було укладено чотири додаткові угоди до нього, а саме: № 1 від 30 березня 2000 року, № 2 від 24 квітня 2000 року, № 3 від 11 травня 2000 року, та № 4 від 18 травня 2000 року (а.с. 17, 19,21, 23).
На виконання умов Договору позивач за актами приймання-передачі векселів передав, а відповідач прийняв 48 простих векселів загальною номінальною вартістю 65 671 692 грн., емітованих ТОВ «Технокомфортбуд» (а.с. 18, 20, 22, 24).
В тому числі позивачем передано простий вексель з наступними реквізитами: вид векселя: простий, місце складання: м. Вишгород, номер векселя: №3190923981, виданий: АТВТ «Трест «Південатоменергобуд»(м. Вишневе, проспект Мазепи 8), за підписом голови правління Костирко О.І. та головного бухгалтера Гончаренко Г.С., номінальна вартість: 784 000 грн., Строк оплати: 30.03.2009, Дата складання: 30.03.2000, Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж: ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» (а.с. 12).
Статтею 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року передбачено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
На даний час держателем простого векселя №3190923981 є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (відповідач), право якого базується на непереривнному ряді індосаментів.
01 квітня 2009 року державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Фоя Л.А. було вчинено протест векселя в неоплаті (а.с. 13).
02 квітня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача 784 000 грн. за опротестованим векселем та 2 500 грн. витрат на вчинення виконавчого напису (а.с. 14).
13 квітня 2009 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Мовчун Т.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача 784 000 грн. за простим векселем №3190923981 та 2 500 грн. за вчинення виконавчого напису. На момент розгляду справи грошові кошти за виконавчим написом не стягнуті, простий вексель є неоплаченим, що підтверджується сторонами.
Позовна заява ґрунтується на тому що позивач вважає, що він не має платити за вказаним векселем, оскільки останній було підписано від імені позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень, а тому просить визнати вексель таким, що не підлягає оплаті.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (в редакції, яка була чинною на час видання спірних векселів) векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до норм ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі -Конвенція) визначено, що простий вексель має містити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Згідно з п. 76 Конвенції документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у попередній статті, не має сили простого векселя.
Вексельний бланк, на якому було вчинено спірний вексель, та зміст спірного векселя містить всі обов'язкові реквізити, визначені законодавством.
Статтею 77 Уніфікованого закону встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); позовної давності (статті 70 і 71).
До простого векселя також застосовуються такі положення: застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6). А також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.
З тексту спірного векселя вбачається, що від імені векселедавця (позивача по справі), вексель було підписано Головою правління ВАТ «Трест «Південатоменергобуд» Костирко О.І. та головним бухгалтером Гончаренко Г.С., а також скріплено печаткою позивача.
Підпунктом 7 пункту 12.3.13 статуту позивача (що діяв на час емісії векселя) передбачено що голова правління приймає рішення, за погодженням Правління, з питань дій, які мають намір розпоряджатися майном товариства на суму, яка не перевищує 20% вартості активів товариства по балансу.
Як вбачається з балансу підприємства позивача, складеного на 01 січня 2000 року, загальна вартість активів підприємства позивача складала 25 341 900 грн. Відповідно 20% від вказаної суми становить 5 068 380 грн. (а.с. 41).
Згідно підпункту «п» пункту 12.2.5 статуту прийняття рішень щодо дій товариства, які мають намір розпоряджатися майном Товариства на суму від 20% до 80% відсотків вартості активів товариства по балансу віднесено до повноважень Спостережної ради товариства.
Спостережна рада позивача також за поданням голови правління погоджує укладення господарських договорів, пов'язаних із основною діяльністю товариства, на суму, що перевищує 50% статутного фонду Товариства (підпункт «р» пункту 12.2.5 статуту Товариства).
Підпунктом «к» пункту 12.1.2 статуту передбачено, що прийняття рішень щодо дій, які мають намір розпоряджатися майном Товариства на суму більше 80% вартості активів Товариства по балансу віднесено до повноважень загальних зборів акціонерів.
Відповідно до ст. 29 ЦК Української РСР (що діяв на час укладення договору купівлі-продажу №12 від 10.03.2000 року та емісії спірного векселя) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Статтею 63 ЦК РСР регламентовано, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
У березні 2009 року АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» про визнання недійсними Договору купівлі-продажу №12 від 10.03.2000 року та додаткових угод до нього -№ 1 від 30.03.2000 року, № 2 від 24.04.2000 року, № 3 від 11.04.2000 року, № 4 від 18.05.2000 року, що є його невід'ємними частинами, з моменту їх укладення, посилаючись на те, що вони укладені з порушенням норм чинного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 червня 2010 року по справі №50/170-34/191, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними Договору купівлі-продажу №12 від 10.03.2000 року та додаткових угод до нього. Отже, Договір купівлі-продажу №12 від 10 березня 2000 року, на виконання якого було видано спірний вексель є чинним.
Слід наголосити, що у відповідності до ст. 8 Конвенції кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення (постанова Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»).
В той же час, у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ст. 63 ЦК УРСР та ч. 2 ст. 241 ЦК несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.
З огляду на викладене, посилання позивача на встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року № 50/170-34/191 факт перевищення повноважень главою правління при підписанні договору купівлі-продажу № 12 від 10 березня 2000 року не приймаються колегією суддів, оскільки договір на виконання якого видано спірний вексель не визнано недійсним, а факт перевищення повноважень не тягне за собою автоматичного визнання векселя, за допомогою якого здійснено оплату за вказаним договором таким, що не підлягає оплаті.
Спірний вексель було видано 30 березня 2000 року на загальну суму 784 000 грн., тобто на суму, яка менша ніж 20% вартості активів позивача по балансу.
Дії щодо здійснення емісії векселя розглядаються судом як безпосередній намір створити певні права та обов'язки, а саме зобов'язання позивача сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Разом з тим, законодавством не передбачається можливості втрати векселем вексельної сили у випадку перевищення повноважень особи, яка підписала цей вексель.
Отже, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Також, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільного права або інтересу, при цьому в ч. 2 названої статті зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Оскільки вексельне законодавство не передбачає можливості визнання простих векселів такими, що не підлягають оплаті, то обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором. Відповідно вимога позивача про визнання спірних векселів такими, що не підлягають оплаті, є також необґрунтованими. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 21 вересня 2010 року по справі № 31/149-45/401
Щодо строку позовної давності слід відзначити наступне.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки строк пред'явлення простого векселя № 3190923981 до 30 березня 2009 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що строк позовної давності до спірних правовідносин слід застосовувати саме за Цивільним кодексом України, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки відповідачем не заявлено про застосування строку позовної давності, а лише зазначено у відзиві на позовну заяву, що позивачем порушений строк позовної давності, судова колегія не вбачає підстав розглядати питання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Водночас, наведена помилка в застосуванні норм матеріального права щодо застосування строку позовної давності не потягла прийняття неправильного рішення, а тому не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду м. Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року по справі № 34/552 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» на рішення господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» на рішення господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року у справі № 34/552 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 31 січня 2011 року по справі № 34/552 залишити без змін.
3. Справу № 34/552 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді