01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2011 № 9/485
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Шилов К.Р. - представник за довіреністю;
від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього
підприємства „Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства
„Вінніфрут”
на рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 р.
у справі № 9/485
за позовом Дочірнього підприємства „Вінніфрут-Інвест” Відкритого
акціонерного товариства „Вінніфрут”
до Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача
Відкрите акціонерне товариство „Вінніфрут”
про визнання договору недійсним
В грудні 2010 року Дочірнє підприємство „Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства „Вінніфрут” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів №16-д від 18.01.2008 р., який підписаний між позивачем та відповідачем.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір є таким, що укладений всупереч діючого на момент укладення договору законодавства, а саме укладений директором дочірнього підприємства від імені Дочірнього підприємства „Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства „Вінніфрут” без належних повноважень.
У відзиві відповідач проти позову заперечив, просив залишити його без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 р. у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що директор ДП “Вінніфрут-Інвест”ВАТ “Вінніфрут” не мав повноважень на підписання оскаржуваного договору, а укладений між відповідачем, позивачем та ВАТ “Вінніфрут” 18.01.2008 р. (в день укладення оскаржуваного договору) договір поруки № 4-1, згідно якого Поручитель (ВАТ “Вінніфрут”) зобов'язався перед Банком (ПАТ “Альфа - Банк”) солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Емітентом (ДП “Вінніфрут-Інвест”ВАТ “Вінніфрут”) основного зобов'язання (п. 3.1. Договору поруки) не можна вважати погодженням на підписання директором позивача оспорюваного договору.
Крім того, зазначає, що погодження умов випуску облігації Меморандумом, а саме п. 13. підпункт 13.1., підпункт 14 Меморандуму про випуск облігацій та підпис Голови правління ВАТ “Вінніфрут” Гончарука А.І. під вказаним Меморандумом, засвідчений печаткою ВАТ “Вінніфрут”, не теж саме, що погодження умов Договору купівлі-продажу облігацій.
Позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями № 27928500, № 27928518 про вручення позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача поштових відправлень.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якій проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2011 р.- без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством “Альфа-Банк”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк” та ДП “Вінніфрут - Інвест”ВАТ “Вінніфрут” укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 16-д (надалі - Договір купівлі продажу).
За умовами п.1 Договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу іменні облігації (міжнародний ідентифікаційний номер ЦП UA4000001317) бездокументарної форми існування в кількості 19 000,00 (дев'ятнадцять тисяч) штук номінальної вартістю 1 000,00 (одна тисяча) гривень за одну облігацію, дата випуску - 12.12.2006 року, ставкою відсоткового доходу на 1- 4 відсоткові періоди у розмірі 16% (шістнадцять) відсотків річних, Емітентом яких є Позивач.
За змістом пунктів договору п.1.10 та п.1.12 вартість однієї облігації становила - 1 012,86 гривень та загальна вартість 19 000 штук облігацій становила -19 244 340,00 гривень, яку Позивач згідно з п.2.1 Договору купівлі-продажу від “18” січня 2008р. сплатив на рахунок відповідача №26001002111001 у ВАТ КБ “Надра”, МФО 32003, що підтверджується меморіальним ордером № 11992 від 18.01.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Таким чином, відповідач, з моменту передачі йому облігацій позивачем придбав права вимоги виконання зобов'язань Емітентом (Позивачем), які встановлені умовами випуску облігацій, тобто, є власником облігацій, що також підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 001127 на 08.12.2008 р.
Договір зі сторони Дочірнього підприємства “Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” підписано директором Єгоровою Ніною Василівною, яка діяла на підставі Статуту, а зі сторони Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” начальником відділу операцій з цінними паперами Управління по роботі з борговими інструментами Єндржієвським Владиславом Вікторовичем та скріплений печатками сторін.
Як на підставу визнання недійсним вказаного правочину позивач послався на те, що Договір укладений за відсутністю у директора Дочірнього підприємства “Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” повноважень на його підписання.
Зазначені вище посилання позивача, судова колегія вважає безпідставними, що підтверджується наступним.
В п. 2 Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно зі ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до приписів ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вбачається з матеріалів справи, у п.2.3.9 Статуту Дочірнього підприємства “Вінніфрут-Інвест”ВАТ “Вінніфрут” затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут”, протокол № 1 від 07 лютого 2003 року із змінами від 09 квітня 2004 року та від 20 травня 2006 року, зареєстрованого Калінінською районною державною адміністрацією Вінницької області (рішення № 139 від 19.05.2003 року, записи № 11531050001000036 від 10.11.2004 року та № 11531050003000036 від 30.10.2006 року відповідно) (надалі - Статут) для здійснення своєї діяльності підприємство має право здійснювати будь-які угоди, не заборонені чинним законодавством України та цим Статутом.
Відповідно до п. 4.2 Статуту управління Підприємством здійснюється Товариством, як його засновником, через Загальні збори акціонерів Товариства та Правління в питаннях, що не відносяться до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів, а також директором, призначеним у відповідності до діючого законодавства та Статуту.
Згідно п. 4.9 Статуту у підприємстві створюється виконавчий орган - директор.
У п. 4.13 підпункт 5 Статуту зазначено, що Директор Підприємства встановлює та розвиває від імені та в інтересах Підприємства господарські та ділові зв'язки, здійснює необхідні ділові зустрічі та переговори, укладає від імені та без довіреності Підприємства договори (угоди) в межах, визначених даним Статутом.
За змістом п. 4.13 підпункт 11 Статуту Директор підписує всі документи грошового, матеріального, розрахункового та кредитного характеру, звіти та баланси.
Відповідно до п. 2 наказу № 6 від 01 серпня 2006 року Дочірнього підприємства “Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” “Про переведення на іншу посаду” Єгорову Н.В. з 01.08.2006 року переведено на посаду директора Дочірнього підприємства “Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” (а.с. 47).
Таким чином, як свідчать матеріали справи, Єгорова Н.В., як директор позивача мала всі необхідні повноваження на підписання договору № 16-Д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року, оскаржуваного Дочірнім підприємством “Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут”.
Також, у своїх доводах позивач посилається на те, що відповідно до Статуту ДП “Вінніфрут-Інвест” ВАТ “Вінніфрут”, рішення про придбання та реалізацію основних засобів виробництва, рухомого та нерухомого майна вартістю на загальну суму до 10 000 000 $ США по курсу НБУ приймається правлінням Товариства.
Судова колегія дані твердження позивача вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Як зазначено в ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як свідчать матеріали справи, випуск облігацій та розміщення їх у відповідача фактично погоджувались засновником позивача - ВАТ “Вінніфрут”, про що свідчать п. 13. підпункт 13.1., підпункт 14 Меморандуму про випуск облігацій та підпис Голови правління ВАТ “Вінніфрут” Гончарука А.І. під вказаним Меморандумом, засвідчений печаткою ВАТ “Вінніфрут”.
Крім того, між відповідачем, позивачем та ВАТ “Вінніфрут” 18.01.2008р. (в день укладення оскаржуваного договору) було укладено договір поруки № 4-1 (а.с. 70), згідно якого Поручитель (ВАТ “Вінніфрут”) зобов'язався перед Банком (ПАТ “Альфа - Банк”) солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Емітентом (ДП “Вінніфрут-Інвест” ВАТ “Вінніфрут”) основного зобов'язання (п. 3.1. Договору поруки).
За змістом п. 4.4.2. Договору поруки Поручитель (ВАТ “Вінніфрут”) зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання Емітентом (Позивачем) основного зобов'язання всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством України, може бути звернене стягнення.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки облігації -наступні цінні папери: найменування -облігація відсоткова іменна; емітент -ДП “Вінніфрут-Інвест” ВАТ “Вінніфрут”; код ЄДРПОУ Емітента -32456690; форма існування облігацій -без документарна; серія -В; код ISIN ; номінальна вартість облігацій 1000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.); загальна кількість облігацій -19000 шт.; загальна номінальна вартість -19000000,00 грн.; відсотковий період -квартал; дата погашення облігацій -15.12.2011 р. -17.12.2011 р., що придбані Банком за Договором купівлі-продажу цінних паперів з ДП “Вінніфрут-Інвест” ВАТ “Вінніфрут”№ 16-Д від 18.01.2008р. Загальна кількість Облігацій, що знаходяться у власності Банку на дату укладення цього Договору становить 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) шт. загальною номінальною вартістю 19 000 000,00 (дев'ятнадцять мільйонів) гривень.
Із вказаного вище випливає, що укладення спірного договору було погоджено з засновником позивача -ВАТ “Вінніфрут”.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводами апеляційної скарги не спростовано вищевказані обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у позові, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вінніфрут-Інвест” Відкритого акціонерного товариства „Вінніфрут” на рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 р. у справі № 9/485 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 р. у справі № 9/485 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 9/485 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді