01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.04.2011 № 20/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Маляренка А.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: Коктиш В.Р. (директор);
від відповідача: Король О.С. (дов. б/н від 17.11.2010 р.);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.01.2011 р.
у справі № 20/9 (суддя Палій В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МУН РЕКОРДС”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика”
про стягнення 38 006,46 грн.
У грудні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „МУН РЕКОРДС” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика” 38 006,46 грн., з яких 34 956,20 грн. основного боргу, 1 793,02 грн. пені, 1 037,53 грн. збитків від інфляції, 219,71 грн. - 3 % річних.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МУН РЕКОРДС” 34 956,20 грн. основного боргу, 1 006,72 грн. пені, 967,62 грн. збитків від інфляції; 193,51 грн. 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, судом першої інстанції не враховано того, що між позивачем та відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за ліцензійним договором на суму 34 956,20 грн. На підтвердження факту здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог свідчать відповідні заяви про зарахування, які були направлені на юридичну та фактичну адресу позивача.
Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши всі докази по справі, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається, 03.12.2009 р. між сторонами по справі було укладено ліцензійний договір № 03/12/09-П. Відповідно до 2.1 договору ліцензіар (позивач) передає ліцензіату (відповідач) права на використання творів, фонограм та кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право на дозвіл і заборону використання творів іншими особами.
Встановлено, 01.01.2010 р. між ТОВ „Чесна музика”, в якості ліцензіата, ПП „Студія „МУН», в якості попередньої компанії, та ТОВ „МУН РЕКОРДС”, в якості нової компанії (позивач) було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р. про заміну сторін в договорі, відповідно до умов якої попередня компанія передає свої права та обов'язки по договору, а нова компанія безвідмовно приймає їх на себе в об'ємі та на умовах, які існували на момент укладення даної Додаткової угоди.
Згідно п. 2 додаткової угоди з дня укладення даної додаткової угоди нова компанія стає новою стороною договору та зобов'язується виконувати всі обов'язки, які покладені на ліцензіара по договору.
Як передбачено п. 4.2 ліцензійного договору відповідач зобов'язаний виплачувати ліцензіару винагороду за отримані по договору права в порядку та строки, визначені даним договором.
Відповідно до п.п. 5.3-5.4 укладеного договору відповідач зобов'язується виплачувати винагороду, яка належить ліцензіару за кожний звітний період, не пізніше 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за відповідним звітним періодом за умови своєчасного отримання від позивача підписаної звітної відомості. За надання позивачем відповідачу прав, відповідач виплачує позивачу винагороду в розмірі 70% від усіх сум, отриманих відповідачем в результаті використання об'єктів, в тому числі за субліцензійними договорами.
Встановлено, що з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. між сторонами були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін звітні відомості по публічним правам на твори, кліпи, відповідно до яких до сплати відповідачем позивачу за вищезазначений період загалом підлягає 34 956,20грн.
Крім того, заборгованість відповідача у розмірі 34 956,20 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000083 від 27.07.2010 р., № ОУ-0000084 від 27.07.2010 р. та актом виконаних робіт від 19.10.2010 р., що підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками. Відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 34 956,20 грн. не виконав.
Позивачем в свою чергу були належним чином виконані зобов'язання за укладеним договором.
Як випливає з матеріалів справи, позивач 25.10.2010 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 90 від 21.10.2010 р., в якій просить сплатити заборгованість по оплаті винагороди позивачу, яка отримана відповідачем 29.10.2010 р., однак відповідач відповіді на претензію не надав.
На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 34 956,20 грн. - заборгованості за укладеним договором.
Відповідач зазначає, що ним було проведено з позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 03/12/09-П від 03.12.2009 р. на суму 34 956,20 грн. Крім того, умовами п. 4.4 вказаного договору передбачено сплату позивачем штрафу в розмірі 1000 грн. (за кожен факт порушення) за порушення позивачем гарантій, зазначених в договорі. У зв'язку з допущенням позивачем порушень гарантій, зазначених у договорі, відповідач направив позивачу претензію № 988/07/10 від 16.06.2010 р., щодо сплати штрафних санкцій загалом у сумі 49 000 грн.
Також, відповідач у претензії зазначив, що у разі незадоволення вимог щодо сплати штрафу в сумі 49 000 грн., відповідач залишає за собою право застосування зарахування зустрічних однорідних вимог, однак, позивач відповіді на претензію не надав, штраф у сумі 49 000 грн. не сплатив. Також, відповідач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 34 956,20 грн. свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором від 03.12.2009 р.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист позивача № 58 від 13.08.2010 р., в якому позивач заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вважає безпідставними та необґрунтованими нарахування відповідачем штрафу в розмірі 49 000 грн., у зв'язку з відсутністю порушення з боку позивача, наданих відповідачу гарантій за договором.
Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку ст. 60 ГПК України.
Відповідно до п. 31 листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», а саме: „згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Вказано, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом”.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між позивачем та відповідачем не було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеним договором на суму 34 956,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає задоволенню стягнення з відповідача 34 956,20 грн. основного боргу по виплаті винагороди за укладеним договором, оскільки позивач належним чином довів в своїй позовній заяві те, що відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно до укладеного договору.
Крім того, позивач просив з відповідача стягнути пеню у розмірі 1 793,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 037,53 грн., 3% річних у розмірі 219,71грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як передбачено п. 4.7 укладеного договору у випадку несвоєчасної оплати винагороди позивачу, відповідач сплачує пеню в розмірі 3% від суми, яка належить позивачу винагороди за кожний день прострочення.
Судом першої інстанції було виявлено помилку у розрахунку позивача стосовно розрахунку пені, збитків від інфляції та 3 % річних, тому суд зробив власний розрахунок.
Колегія суддів погоджується із зробленим розрахунком пені судом першої інстанції, яка складає 1 006,72 грн., оскільки суд врахував, що заборгованість в розмірі 34 956,20 грн. існувала з 01.11.2010 р., а позивачем в своєму розрахунку було розраховано з 01.08.2010 р., тому пеня підлягає стягненню у розмірі 1 006,72 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції було зроблено власний розрахунок збитків від інфляції з урахуванням того, що у листопаді 2010 р. індекс інфляції складав 100,3% та 3 % річних враховуючи те, що заборгованість в розмірі 34 956,20 грн. існувала з 01.11.2010 р.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 967,62 грн. збитків від інфляції та 193,51 грн. - 3 % річних.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МУН РЕКОРДС” 34 956,20 грн. основного боргу, 1 006,72 грн. пені, 967,62 грн. збитків від інфляції; 193,51 грн. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2011 р. у справі № 20/9 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна Музика” без задоволення.
Справу № 20/9 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
14.04.11 (відправлено)