01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2011 № 50/16-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів:
розглянувши апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 04.02.2011
у справі № 50/16-б
за позовом Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
до ТОВ "Будівельна торгівельна корпорація "Інтер сервіс"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про банкрутство
Постановою господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. у справі №50/16-б визнано банкрутом ТОВ „БТК „Інтер сервіс”, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі УМГ „Харківтрансгаз” кредитором до банкрута з майновими вимогами на суму 151618 грн., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Крупенка С.Ю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. у справі №50/16-б і припинити провадження у справі.
Подана скаржником апеляційна скарга не може бути розглянута Київським апеляційним господарським судом з наступних підстав.
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Закону про банкрутство), стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів). Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пункт 1 статті 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.
Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначений положеннями ч. 5 вказаної статті.
ДПІ у Печерському районі м. Києва в апеляційній скарзі зазначає, що неплатоспроможність боржника заявником ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз в особі УМГ „Харківтрансгаз” доведена не була, а подані боржником до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкові декларації за 2007-2008р.р. свідчать про ведення товариством фінаново-господарської діяльності.
Між тим, заявник в апеляційній скарзі жодним чином не посилається на наявність у ТОВ „БТК „Інтер сервіс” заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника не висуває, розмір таких претензій (суму вимог) і характер вимог (майнові або грошові) не зазначає. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Визначенні ж заявником в апеляційній скарзі обставини про звітування боржником про ведення ним своєї діяльності не є по суті пред'явленням кредиторських вимог державної податкової служби до боржника.
До викладеного також слід додати, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство право пред'явити кредиторські вимоги до відсутнього боржника (а відповідно і право набути статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство) виникає після визнання боржника банкрутом та прийняття відповідної постанови.
Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону про банкрутство, ДПІ у Печерському районі м. Києва не є кредитором ТОВ „БТК „Інтер сервіс”, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до Товариства, у зв'язку з чим державна податкова інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство боржника, а оскаржувана постанова не стосується її прав та обов'язків, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва не має права апеляційного оскарження судових рішень у даній справі відповідно до положень ст. 91 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слід відмовити в прийнятті апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. у справі №50/16-б.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 91 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду міста Києва 04.02.2011р. у справі №50/16-б.
2. Справу №50/16-б повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді
15.04.11 (відправлено)