01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2011 № 10/085-09/8/11/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.04.2011 року по справі № 10/085-09/8/11/13 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Української міської ради, м. Українка Обухівського району Київської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа», м. Обухів Київської області на рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 31.01.2011 року) по справі № 10/085-09/8/11/13 (суддя - Наріжний С.Ю.)
за позовом Генерального прокурора України, м. Київ в інтересах держави в
особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави
Обухівської районної державної адміністрації, м. Обухів,
Київська область
до 1. Української міської ради, м. Українка, Обухівський район,
Київська область
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа»,
м. Обухів, Київська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, м. Обухів, Київська область
про витребування земельної ділянки, площею 147 га, розташовану
за межами м. Українка та повернення державі в особі
Обухівської районної державної адміністрації
Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації до Української міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» про витребування земельної ділянки площею 147 га, розташованої за межами міста Українка та повернення її державі в особі позивача, заявивши також клопотання про відновлення строку позовної давності.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою від 27.01.2010 року Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі (рішення господарського суду Київської області від 03.07.2009 року (суддя Чорна Л.В.) та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року (колегія суддів у складі: Гаврилюка О.М. - головуючий, суддів - Лобаня О.І., Ільєнок Т.В.)), направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин.
За результатами нового розгляду, Вищий господарський суд України постановою від 09.11.2010 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі Зеленіної Н.І - головуючого, суддів - Остапенка О.М., Мальченко А.О.) від 01.09.2010 року та рішення господарського суду Київської області (суддя Мальована Л.Я.) 28.05.2010 року скасовано, матеріали справи вдруге передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Зокрема Вищим господарським судом України в постанові від 09.11.2010 року зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалися обставини щодо фактичної наявності чи відсутності затвердження у встановлену законом порядку меж м. Українка на момент розгляду даної справи, прийняття повноважними органами відповідних правових актів на виконання вимог глави 29 ЗК України, а також глави 8 ЗК УРСР та постанов Верховної Ради УРСР від 18.12.09 р. № 562-ХІІ і № 563 «Про земельну реформу». Касаційна інстанція зазначає, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано обсягу підпорядкування села Плюти Українській міській раді, зокрема, щодо вирішення питання регулювання земельних відносин.
При новому розгляді, господарський суд Київської області 24.01.2011 року (суддя Наріжний С.Ю.) прийняв рішення, яким позов Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації задовольнив повністю: вирішено витребувати у ТОВ «Конча-Заспа» земельну ділянку площею 147 га, розташовану за межами міста Українка та повернути її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.04.2002 року між Українською міською радою та ТОВ «Конча-Заспа» та зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 02.04.2002 року за № 38 та стягнути судові витрати. Провадження у справі щодо Української міської ради припинено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач 1, Українська міська рада, та відповідач 2, товариство з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа», м. Обухів звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду та просять скасувати рішення господарського суду Київської області та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційні скарги скаржники, Українська міська рада та ТОВ «Конча-Заспа», мотивують тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Так, зокрема, як зазначає скаржник - відповідач 2, судом першої інстанції, задовольняючи позов про витребування майна із незаконного володіння, пред'явлений із посиланням на ст. 387 Цивільного кодексу України, необхідно встановити власника та довести незаконність заволодіння його майном. Крім того, відповідачі, зазначають про неможливість витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння в ситуації, коли є чинними і не оскарженими рішення 22 сесії ХХІІІ скликання Української міської ради про надання земельних ділянок в оренду.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року по справі № 10/085-09/8/11/13 апеляційні скарги Української міської ради та ТОВ «Конча-Заспа» було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 12.04.2011 року.
Розгляд зазначених вище апеляційних скарг відповідача 1 та відповідача 2, ухвалою від 03.03.2011 року об'єднано в одне провадження, оскільки оскаржується один процесуальний документ - рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року.
Відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, однак, колегія суддів апеляційного суду відхиляє зазначене клопотання в зв'язку з відсутністю такої необхідності, оскільки представник другого відповідача в судове засідання з'явився.
Позивач, Обухівська районна державна адміністрація Київської області, проти вимог апеляційних скарг заперечує, з підстав викладених у відзиві на апеляційні скарги, та просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення без змін.
Представник третьої особи на стороні відповідачів Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, знаходиться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року по справі № 10/085-09/8/11/13 - скасуванню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням від 05.02.2002 року 22 сесії ХХІІІ скликання Української міської ради Обухівського району Київської області «Про відведення земельної ділянки ТОВ «Конча-Заспа»» товариству з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» надано в довгострокове користування для сільськогосподарських цілей строком на 49 років земельну ділянку площею 147 га з встановленням орендної плати в розмірі 34 грн. за 1 га на рік (з урахуванням щорічного коефіцієнту інфляції). На підставі цього рішення 02.04.2002 року між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір оренди зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 02.04.2002 року за № 38.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
За правовою позицією Верховного суду України, викладеній в постановах № 11/155/08, 11/198/08, № 35/390, обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду.
Тобто, правомірність надання земельної ділянки в оренду та укладання відповідного договору, визначається наявністю чинного рішення органу, уповноваженого розпоряджатися такою земельною ділянкою.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішення 22 сесії ХХІІІ скликання Української міської ради Обухівського району «Про відведення земельної ділянки ТОВ «Конча-Заспа» від 05.02.2002 року не скасоване, а відтак рішення чинне та законне.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про витребування земельної ділянки площею 147 га, розташованої за межами м. Українка, та повернення її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Такий спосіб захисту передбачений ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції закону на момент виникнення спірних відносин), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.02.2006 року у справі № 30/13-06 за позовом прокурора Обухівського району в інтересах Обухівського районного відділу земельних ресурсів до ТОВ «Конча-Заспа» та Української міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.04.2002 року та повернення земельної ділянки розміром 147га до земель запасу Української міської ради, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2006 року, в задоволенні позову було відмовлено.
В межах господарської справи № 30/13-06 було дослідження факту правомірності надання Українською міською радою товариству з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» в користування на підставі договору оренди земельної ділянки, яка є предметом спору у справі № 10/085-09/8/11/13. Крім того, при вирішенні спору у справі № 30/13-06, суд досліджував договір оренди на наявність всіх істотних умов та надав з цього приводу відповідну правову оцінку, відповідно до чого дійшов висновку про законність укладення договору оренди спірної земельної ділянки та відповідності умов договору чинному законодавству.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений між Українською міською радою та ТОВ «Конча-Заспа» є законним та чинним.
Зазначені вище обставини спростовують твердження та посилання позивача на ч. 1 ст. 212 ЗК України щодо самовільного зайняття земельної ділянки другим відповідачем.
Разом з тим, вказані норми передбачають захист прав власника або землекористувача в разі їх порушення шляхом незаконного заволодіння іншою особою належним йому майном, зокрема земельною ділянкою. А відтак при вирішенні спору за віндикаційним позовом суттєвим є встановлення, зокрема, обставин наявності у позивача відповідного права на спірний об'єкт.
В зв'язку з викладеним вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що прокурором не доведено обставин незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою відповідачем 2, а висновки щодо безпідставного розпорядження цією земельною ділянкою Українською міською радою є завчасними, виходячи з наступного.
Згідно з п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст.ст. 173, 176 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень, визначені у ст. 174 ЗК України.
При цьому в силу п.п. (б), (г) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Як вбачається з постанови Кабінету міністрів України від 24.06.2009 року № 634 «Про реалізацію у м. Українка проекту «Місто-модель місцевого самоврядування» на законодавчому рівні передбачається закріпити межі м. Українка відповідно до визначеної території діяльності Української міської ради, до якої входить с. Плюти, змінивши статус міста районного значення на місто обласного значення.
Разом з цим, відповідного документа згідно ст. 176 Земельного кодексу України, який би посвідчив межі м. Українки Обухівського району не було, що також підтверджується і листом відділу Держкомзему у м. Українка Обухівського району від 21.01.2011 року № 23-02/38, який зазначає про відсутність інформації в архіві про встановлення або зміну меж міста Українка та землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки.
19.05.2009 року Управління земельних ресурсів у Обухівському районі листом № 03-15/1424 повідомило господарському суду Київської області, що земельна ділянка площею 89,3942 га, надана в оренду ТОВ «Конча-Заспа» знаходиться в с. Плюти (адміністративні межі Української міської ради), а земельні ділянки площею 39,8304 га та площею 17,2776 га знаходяться за межами населеного пункту (адміністративні межі Української міської ради) (а.с.30).
Листом Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України від 06.08.2007 року № 08/27-702 було повідомлено, що відповідно до рішення Київського облвиконкому від 28.10.1968 року село Плюти Трипільської сільради Обухівського району передано в підпорядкування Українській селищній раді того ж району. Відповідне повідомлення було опубліковане у 1968 році № 47 Відомостей Верховної ради УРСР (а.с.92).
В силу ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, місцевий господарський суд, в порушення положень Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» тощо за належний доказ встановлення меж визнав лист від 17.05.2005 року № 3902, яким Обухівський районний відділ земельних ресурсів повідомив в.о. прокурора Обухівського району, що земельна ділянка площею 147 га, яка була надана в оренду ТОВ «Конча-Заспа» знаходиться поза межами міста Українка (а.с.10). До того ж, Вищим господарським судом України в постанові від 11.04.2006 року № 30/13-06, яка набрала законної сили, надано оцінку листу № 3902 від 17.05.2005 року, де касаційна інстанція зазначила, що довідка не може бути належним доказом, що підтверджує обставини знаходження земельної ділянки поза межами Української міської ради.
Таким чином, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, колегія апеляційного суду зазначає, що документів, а саме відповідної земельно-кадастрової документації та правових актів, якими затверджено межі відповідних населених пунктів, які встановлюють розташування спірної земельної ділянки поза межами або в межах населеного пункту не подано, а листи, на які посилається прокурор, як на доказ встановлення меж населених пунктів та спірної земельної ділянки до уваги не беруться, оскільки межі, відповідно до ст. 176 ЗК України не встановлюються на підставі листів.
Відсутність інформації про встановлення або зміну меж м. Українка та землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Конча-Заспа», підтверджується також листом Відділу Держкомзему у м. Українка Обухівського району Київської області від 21.01.2011 року № 23-02/38. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що спори з приводу встановлення та зміни меж мають вирішуватися адміністративними судами.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Однак, суд першої інстанції, визнаючи договір оренди земельної ділянки, укладений 02.04.2002 року між Українською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» та зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 02.04.2002 року за № 38, не зазначив, в чому саме договір суперечить законодавству. Водночас, договір оренди є чинним та законним, що встановлено рішенням господарського суду Київської області, як зазначалося вище, яке є обов'язковим до виконання на всій території України.
Також, колегія місцевого суду вважає, що суд першої інстанції неправомірно припинив провадження у справі щодо Української міської ради. Як зазначалося вище, між Українською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» на підставі рішення 22 сесії ХХІІІ скликання Української міської ради від 05.02.2002 року, укладено договір оренди земельної ділянки, тобто контрагентами за договором є відповідач 1 та відповідач 2. Відповідно до умов договору, який місцевий господарський суд визнав недійсним, відповідач 1 за статусом є орендодавцем, тобто стороною договору, яка на умовах договору має певні права та обов'язки, а саме отримує орендну плата та зобов'язується виконувати вимоги, передбачені, зокрема ст. 22, 23, 24 Закону України «Про оренду землі». Місцевий господарський суд, визнаючи договір недійсним, який укладений двома контрагентами і вчинений лише на підставі рішення відповідача 1, щодо нього ж припиняє провадження.
Разом з тим, колегія апеляційного суду звертає увагу позивача, що у разі істотної зміни обставини, як-то затвердження проекту землеустрою, генерального плану, які визначають межі міста Українка, або встановлення меж у судовому порядку, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Української міської ради та ТОВ «Конча-Заспа» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року у справі № 10/085-09/8/11/13 - скасувати з наступним прийняттям нового рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати держаного мита. Оскільки стороною у справі - позивачем є Обухівська районна державна адміністрація Київської області, мито за розгляд апеляційної скарги стягується, відповідно, з позивача.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Української міської ради, м. Українка та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа», м. Обухів на рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року у справі № 10/085-09/8/11/13 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 24.01.2011 року у справі № 10/085-09/8/11/13 скасувати. Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації Київської області на користь Української міської ради 2 036,10 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» 2 036,10 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Матеріали справи № 10/085-09/8/11/13 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
14.04.11 (відправлено)