01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.02.2011 № 17/378
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Пантелієнко В.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гаркавенко С.В. - довіреність №Д07/2010/06/03-1
від відповідача - Титикало Р.С. - довіреність № 461 від 30.06.2009 року
Рибаченко Н.М. - довіреність № 02-01/687 від 02.11.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна установа "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2010
у справі № 17/378 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Державна установа "Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України"
про стягнення 771414,19 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної установи „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” про стягнення 771 414, 19 грн. (у тому числі 621 356, 98 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 8 786, 94 грн. пені, 48 298, 67 грн. штрафу, 16 140, 66 грн. інфляційних втрат та 8 206, 95 грн. 3% річних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за Договором на постачання електричної енергії № 70783 від 27.06.2006 року зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державної установи „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” 218 762, 71 грн. основного боргу, 16 140, 66 грн. інфляційних збитків, 8 206, 95 грн. 3% річних, 4 638, 39 грн. витрат по оплаті державного мита, 141,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 220 728, 56 грн. припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не взято до уваги та не надано належну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки фінансування ДУ „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” здійснюється за рахунок коштів бюджету, а також інших, не заборонених джерел фінансування. Відповідно до обсягу видатків по загальному фонду Державного бюджету потреба на 2010 рік за розрахунками установи на електроенергію складає - 2 470,2 тис.грн. Кошторисом на 2010 рік передбаченого видатків на оплату електроенергії по загальному та спеціальному фондах 1260,1 тис.грн., а тому це на 500 тис.грн. менше в порівнянні з кошторисом 2009 року, при цьому кожного місяця зростають тарифи на електроенергію.
Апелянт звертає увагу на те, що в період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року відповідачем було здійснено платежів всього на суму 2 724 575, 75 грн. за спожиту активну та реактивну енергію, кошти використовуються за цільовим призначенням з затвердженим кошторисом, відповідно до першочергових платежів таких як заробітна плата, продукти харчування та комунальні послуги. Наявності вини (умислу або необережності) з боку відповідача при виконанні зобов'язання не було, більш того, установа вживає всі можливі заходи щодо сплати за поставлену електричну енергію позивачу. Виконання відповідачем грошового зобов'язання зумовлено наявністю фактичного бюджетного фінансування.
Апелянт зазначає, що станом на 08.12.2010 року заборгованість перед позивачем повністю відсутня, більш того, згідно платіжних доручень № 1608 від 06.12.2010 року та № 287 від 06.12.2010 року у відповідача існує переплата по активній електроенергії в сумі 221 276, 16 грн.
Крім цього, апелянт посилається на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому не зміг подати докази оплати рахунків позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.02.2011 року.
Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні 01.02.2011 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.02.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.02.2011 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2008 року між позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” (Постачальником електричної енергії) та відповідачем - Державною установою „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” (Споживачем) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 70783 (далі-Договір).
Відповідно до п.1 Договору Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Порядок розрахунків сторони погодили п. 2.2 Додатку 2 до Договору, відповідно до якого оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 (п'яти) операційних днів з дня їх отримання.
Додатком 5 до Договору сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.
Відповідно до умов спірного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито за період з січня 2010 року по вересень 2010 року активну електричну енергію в сумі 1 655 358, 81 грн. та за період з січня 2010 року по вересень 2010 року реактивну електричну енергію в сумі 137 222, 54 грн., що підтверджується рахунками -розшифровками, звітами про використану (активну, реактивну) електроенергію та актами надання послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме: за активну енергію - в сумі 1 017 574, 27 грн., за реактивну енергію - в сумі 68 598, 56 грн.
Враховуючи переплату, яка існувала станом на 01.01.2010 року, в сумі 16 427, 56 грн. та часткову оплату поставленої активної електричної енергії, у відповідача виникла заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії в сумі 621 356, 98 грн.
Враховуючи часткову оплату поставленої реактивної електричної енергії, у відповідача виникла заборгованість з оплати спожитої реактивної електричної енергії в сумі 68 623, 98 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що у вересні 2010 року (до подачі позову до суду) відповідач сплатив борг за електричну енергію в сумі 250 489, 69 грн., а саме: 216 559, 79 грн. за активну електричну енергію та 33 929, 90 грн. за реактивну електричну енергію.
Зважаючи на те, що відповідач основний борг за постачання електричної енергії в сумі 250 489 ,69 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 250 489, 69 грн., а саме: 216 559, 79 грн. за активну електричну енергію та 33 929, 90 грн. за реактивну електричну енергію не підлягають задоволенню.
Крім того, 08.10.2010 року відповідач в рахунок сплати боргу за використану активну електричну енергію перерахував кошти в сумі 203 537, 04 грн., а за використану реактивну електричну енергію - в сумі 17 191, 52 грн.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 220 728, 56 грн. (203 537, 04 грн. за використану активну електричну енергію, 17 191, 52 грн. за використану реактивну електричну енергію) в рахунок сплати боргу за використану електричну енергію, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 220 728, 56 грн. за використану електричну енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про електроенергетику” електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 218 762, 71 грн. (201 260, 15 грн. за спожиту активну електричну енергію та 17 502, 56 грн. за спожиту реактивну електричну енергію) належним чином обґрунтований та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 218 762, 71 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2.2 Договору за внесення платежів з порушенням термінів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.
Позивачем відповідно до п. 4.2.2 Договору заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 786, 94 грн. (7 346, 41 грн. за спожиту активну електричну енергію та 1 440, 53 грн. за спожиту реактивну електричну енергію).
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 8 786, 94 грн.
Крім цього, позивачем нараховано 3 % річних за прострочення грошових зобов'язань за Договором в розмірі 8 206, 95 грн. (7 140, 49 грн. за спожиту активну електричну енергію та 1 066, 46 грн. за спожиту реактивну електричну енергію) та збитки від інфляції в сумі 16 140, 66 грн. (13 914, 12 грн. за спожиту активну електричну енергію та 2 226, 54 грн. за спожиту реактивну електричну енергію).
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 206, 95 грн. 3% річних та 16 140, 66 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 48 298, 67 грн., виходячи із розрахунку (621 356, 98 грн. боргу х 7% = 48 298, 67 грн.).
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту наведеної норми слідує, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;
- якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Відмовляючи в позові в частині стягнення штрафу в розмірі 48 298, 67 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що позивач АЕК „Київенерго” не входить до переліку підприємств державного сектору економіки та згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України даний штраф (7%) є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з того, що позивач входить до переліку підприємств державного сектору економіки, однак, за умовами укладеного між сторонами Договору, обов'язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги з постачання електричної енергії, а відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 7%, передбачена ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошових зобов'язань.
Таким чином, у зв'язку з тим, що сторони у договорі не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення штрафу, заявленого позивачем.
Наявність у сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки, не є достатньою підставою для стягнення із боржника штрафу на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 42/562 за позовом АЕК „Київенерго” до ТОВ „Компанія Атол” про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії. Вказана постанова прийнята Верховним Судом України за наслідками розгляду заяви АЕК „Київенерго” про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та у відповідності до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на повне скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 у зв'язку з тим, що останній не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому не зміг подати докази оплати рахунків позивача, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Згідно витягу з ЄДРПОУ від 05.10.2010 року № 21-10/5526-9 (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи) відповідач знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53. Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві і всі процесуальні документи у справі № 17/378 також надсилались судом саме на цю адресу.
Оскільки відповідач в порушення вимог ухвал Господарського суду м. Києва від 30.09.2010 року та від 13.10.2010 року, не надав відзив на позов з документальними запереченнями та не направив свого представника у судові засідання, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал Господарського суду м. Києва від 30.09.2010 року та від 13.10.2010 року) з відміткою про вчасне їх отримання уповноваженою особою відповідача.
Посилання відповідача (апелянта) на те, що станом на 08.12.2010 року заборгованість перед позивачем повністю погашена, не можуть бути враховані колегією суддів апеляційної інстанції під час перегляду рішення в апеляційному порядку, оскільки сплата заборгованості за спірним договором відповідачем була проведена вже після прийняття 27.10.2010 року місцевим господарським судом рішення, яке оскаржується.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що при прийнятті рішення у справі № 17/378 судом не взято до уваги та не надано належну правову оцінку всім доказам в їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального права, є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом в резолютивній частині рішення не зазначено про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 8 786, 94 грн., до висновку про стягнення якої вірно дійшов місцевий господарський суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державної установи „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 726, 26 грн. державного мита та 144, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача у зв'язку із залишенням її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної установи „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року у справі № 17/378 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи „Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, код ЄДРПОУ 04837835, р/р 35219004000477 в ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, р/р 26000306201 у ВАТ „Ощадбанк” у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 218 762 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят два) грн. 71 коп. основного боргу, 16 140 (шістнадцять тисяч сто сорок) грн. 66 коп. інфляційних збитків, 8 206 (вісім тисяч двісті шість) грн. 95 коп. 3% річних, 8 786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 94 коп. пені, 4 726 (чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 26 коп. державного мита, 144 (сто сорок чотири) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 220 728, 56 грн. припинити.
4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 250 489, 69 грн. боргу та 48 298, 67 грн. штрафу відмовити.”
3. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
4. Матеріали справи № 17/378 повернути до Господарського суду м. Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді Пантелієнко В.О.