донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №9/40д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
суддівЗапорощенка М.Д.
Новікової Р.Г.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача -не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи- підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
На рішення господарського судуЗапорізької області
Від01.02.2011р. (підписано 07.02.2011р.)
у справі№ 9/40д/10 (суддя Боєва О.С.)
за позовомФізичної особи- підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
до
проПублічного акціонерного товариства «МетаБанк», м. Запоріжжя
визнання кредитного договору № 32-14-07/0079-К від 04.09.2007р. недійсним
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «МетаБанк», м. Запоріжжя (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "МетаБанк") про визнання кредитного договору № 32-14-07/0079-К від 04.09.2007р., укладеного між Акціонерним банком «Металург»в особі виконуючого обов'язки начальника територіального відокремленого безбалансового відділення Бульвар Центральний АБ “Металург»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, недійсним.
В обґрунтування позовних вимог фізична особа - підприємець ОСОБА_4 наполягав, що укладений сторонами кредитний договір №32-14-07/0079-К від 04.09.2007р. не містить в собі всіх істотних умов, передбачених чинним законодавством України. В оспорюваному договорі не визначений строк дії договору, як того вимагає ст. 252 Цивільного кодексу України; договір не містить умови щодо предмету договору, умов та порядку повернення кредиту, не містить умови збереження банківської таємниці та відповідальності сторін за її розголошення, відповідальності Відповідача за неналежне виконання своїх обов'язків у частині повного та своєчасного надання грошових коштів позивачеві. Позивач стверджує, що договір з боку банку укладений неуповноваженою особою та скріплений печаткою безбалансового відділення Бульвар Центральний АТ "Металург", яке не має статусу юридичної особи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2011р. (підписано 07.02.2011р.) у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення господарського суду Запорізької області мотивоване тим, що позивачем не наведено доказів недійсності оспорюваного правочину, умови кредитного договору № 32-14-07/0079-К погоджені сторонами та відповідають вимогам чинного законодавства.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 року по справі № 9/40д/10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається, що оспорюване рішення не ґрунтується на нормах права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача. Укладений сторонами кредитний договір №32-14-07/0079-К від 04.09.2007р. не містить в собі всіх істотних умов, передбачених чинним законодавством України. Апелянт стверджує, що договір укладений неуповноваженою особою та скріплений печаткою безбалансованого відділення Банку, яке не має статусу юридичної особи.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «МетаБанк», м. Запоріжжя, у відзиві б/н на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду законним.
Сторони не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами суду сторони не зобов"язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Клопотанням від 23.03.2011 р. позивач просив відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв"язку з хворобою, яке судом було задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.04.2011р.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.
04.09.2007р. між Акціонерним банком “Металург”, правонаступником якого відповідно п. 1.1. чинного Статуту є Публічне акціонерне товариство “МетаБанк”, в особі виконуючого обов"язки начальника територіально відокремленого безбалансового відділення Бульвар Центральний АБ "Металург" (Банк) та приватним підприємцем ОСОБА_4 ( згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія ВОО № НОМЕР_1 -фізична особа-підприємець ОСОБА_4) (Позичальник) укладено кредитний договір № 32-14-07/0079-К.
Згідно з п.1.1. кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі до 140000,00 грн. на термін до 03.03.2009р. включно , у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п 1.2. договору кредит надається Позичальнику на цілі: ведення поточної підприємницької діяльності.
Банк зобов'язаний здійснювати кредитування Позичальника в межах ліміту кредитування, передбаченого в п. 1.1. договору, в повному обсязі або частинами, після набуття чинності договору, який зазначений у п. 1.3. договору ( п. 2.1.1. договору).
Пунктом 3.1.договору, Позичальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити виконання своїх зобов"язань за цим договором( п. 3.1.1.); повністю погасити Банку кредит, отриманий за цим договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1. договору(п. 3.1.2.); сплатити банку відсотки та комісії за кредитним договором в розмірі та порядку, визначеному у п.п.4.2., 4.6. цього договору(п. 3.1.3.).
Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 20,7% річних. Відсотки сплачуються Позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений у п. 1.1.цього договору. Позичальник сплачує Банку комісію за невикористаний ліміт за кредитом у розмірі 2,5% річних(п. 4.2.договору).
Відповідно до п. 5.2. договору, сторони несуть відповідальність за розголошення банківської таємниці та конфіденційної інформації згідно з законодавством України.
В разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного у п. 3.1.2. або у письмовому повідомленні Банку згідно п.п. 2.2.1. та 3.1.6. цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 5.3. договору).
Приписами п. 5.4. оскаржуваного договору сторони обумовили, що в разі порушення Позичальником строку сплати відсотків, передбачених п. 4.2. цього договору, строків сплати комісій, передбачених п.п. 4.2., 4.3., 4.4. та 4.5. цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення. У разі порушення Позичальником строку надання Банку податкової звітності, визначеного у п. 3.1.4. договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кредитом на день порушення строку надання звітності за кожний день прострочення надання звітності. Пунктом 5.5. сторони узгодили, що розмір пені за кредитним договором (п.п. 5.3.-5.5.) не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України (п. 5.5. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов"язань по погашнню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки(штрафу,пені), а також відшкодування збитків, заподіяних банку (п. 6.3.договору).
У подальшому сторонами внесено зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод № 1 від 08.08.2008р., № 2 від 13.11.2008р., № 3 від 04.03.2009р., № 4 від 17.03.2009р., № 5 від 20.03.2009р.
Додатковими угодами №1,№2 сторонами змінювався розмір процентів за користування кредитом.
Додатковою угодою № 3, зокрема внесено зміни до п.1.1.договору, стосовно кінцевого терміну користування кредитом -"по 30 червня 2009року включно".
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Згідно частин 2,3 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою стороною. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Позивач не представив доказів, що кредитний договір погоджувався сторонами шляхом підписання протоколу суперечностей; та/або що після укладення кредитного договору позивач звертався до банку з пропонуванням внесення змін до кредитного договору стосовно доповнення будь-яких непогоджених сторонами умов.
Як встановлено в ч.8 ст.181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Отже, в разі відсутності погодження сторонами істотних умов договору не можна вимагати визнання договору недійсним.
Судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що сторонами кредитного договору № 32-14-07/0079-К від 04.09.2007р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.
З боку Кредитора (Банку) Договір підписаний Харцій А.І., компетенція якої на укладення кредитних договорів визначена згідно норм статей 244-246 Цивільного кодексу України, належним чином оформленою довіреністю № 10/007-1 від 12.01.2007 р., копія якої додана до справи , якою АБ "Металург" в особі голови правління уповноважило Харцій А.І., на здійснення дій від імені АБ "Металург", зокрема укладання кредитних договорів з надання всіх видів кредитів, з юридичними особами та фізичними особами, фізичними особами-підприємцями в національній валюті України та в іноземній валюті України.
Отже, на момент укладення оспорюваного кредитного договору особа, яка підписала договір зі сторони відповідача, була наділена достатнім обсягом повноважень для представництва Банку у цивільно-правових відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, у тому числі, мала право підпису кредитних договорів від імені Банку.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відповідність кредитного договору № 32-14-07/0079- К від 04.09.2007 р. вимогам чинного законодавства, та відсутність підстав за законом для визнання договору недійсним.
За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011р. у справі №9/40д/10 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4
Результати апеляційного провадження у справі № 9/40д/10 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011р. (підписано 07.02.2011р.) у справі № 9/40д/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011р. (підписано 07.02.2011р) у справі № 9/40д/10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО