донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №8/3/10-16/287/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача:
Барчунінов К.О. дов. №40 від 01.01.2011 року
від відповідача:
Чепуріна Л.В. дов. № 20-605 від 27.12.2010 року
Гаркуша Л.І. дов. № 20-552 від 20.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя
на рішення господарського суду
Запорізької області
від
31.01.2011р.
у справі
№ 8/3/10-16/287/10 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
за позовом
Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ
до
Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя
про
стягнення 24 534 грн. 60 коп.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя збору за попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні у сумі 24 534 грн. 60 коп.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 31.01.2011р. у справі №8/3/10-16/287/10 позовні вимоги визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та задовольнив їх у повному обсязі.
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. у справі №8/3/10-16/287/10 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням приписів ст.21 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 17 Статуту залізниць України, ст.180 ГК України, ч.1 ст.628, ст.654 ЦК України.
На думку заявника скарги господарський суд не дослідив умови договору №ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ 20/2005/1674 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, в якому сторони узгодили, що у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів, розміри платежів, зборів та порядок їх сплати, сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору.
Представник позивача вважає рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2011 року у справі №8/3/10-16/287/10 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що в червні - липні 2009 року відповідачеві надані додаткові послуги, пов'язані із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників - попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні, вартість послуг визначена в накопичувальних картках. За надання послуг відповідачеві нарахований збір в розмірі 38316,00 грн., однак відповідач не прийняв до оплати вартість послуг та підписав картки із застереженням, визнавши обґрунтованою до сплати суму у розмірі 13781,40 грн., виходячи зі ставки 2,23 грн., яка передбачена договором між сторонами.
Позивач, вважаючи збір нарахованим у відповідності до норм Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги звернувся до господарського суду з позовом про стягнення неоплаченого збору у сумі 24 534грн.660коп. в примусовому порядку.
Станцією Запоріжжя-Ліве у червні-липні 2009 року надана додаткова послуга, пов'язана із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників -попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні та нараховано збір у розмірі 38316грн.00коп., збір оплачено частково у сумі 13781грн.40коп.
Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2005 ВАТ "Запоріжсталь" та ДП "Придніпровська залізниця" укладено договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/ДН-3-05/83/251/НІО/20/2005/1674.
Відповідно до п.8.4 договір укладено строком на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
07.08.2008 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої в доповнення № 1 "Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору" внесено зміни.
Згідно з п.3.1 договору розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні № 1 до цього договору.
У відповідності до ч.3 ст.189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукції (послуги) суб'єктів господарювання -природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України законодавчо визначено Законом України "Про ціни та ціноутворення".
Згідно з положеннями ст.4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" здійснення державної політики цін, визначення переліків продукції, товарів і послуг, державні та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
За ст.6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Згідно зі ст.8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
За приписами ст.9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займаються монопольне (домінуюче) становище на ринку.
У статті 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" зазначено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).
Згідно статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлення тарифів на ввезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком міських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
За приписами ст.ст. 57, 58 Статуту залізниць України тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком.
Пунктом 2 додатку до зазначеної постанови КМУ визначено повноваження Міністерства транспорту та зв'язку щодо регулювання цін (тарифів). Так, Міністерство транспорту та зв'язку України за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, а також на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки.
У відповідності до наданих Кабінетом Міністрів України повноважень наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України Тарифне керівництво № 1.
Пунктом 6 вказаного наказу від 26.03.2009 року № 317 встановлено, що наказ набирає чинності з 01.05.2009року, а п.4 наказу визначено що раніше діючий Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований у Мін'юсті України 01.12.1999 за № 828/4121, втратив чинність.
Пунктом 3 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, визначено, що на роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III Тарифного керівництва, встановлюються державні регульовані тарифи.
Пунктом 10 "Збори за інші додаткові операції" розділу III Тарифного керівництва № 1, діючого з 01.05.2009, передбачено надання такої послуги як "заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників", у складі якої є підпослуга "попереднє присвоєння номера відправки у міжнародному сполученні", ставку збору за послуги встановлено у розмірі 6,2 грн.
Виходячи саме з цієї ставки позивачем розраховано суму збору за надані послуги, що є правомірним та обґрунтованим, оскільки ціна на дану послугу є врегульованою державою і вона не підлягає узгодженню контрагентами. Також є законодавчо визначеним момент, з якого підлягають застосуванню тарифи - з дня набрання чинності законодавчого акту, яким ці тарифи введені.
Тобто з 01.05.2009 відповідачу позивачем надається передбачена Тарифним керівництвом № 1 послуга "попереднє присвоєння номера відправки у міжнародному сполученні", яка не відноситься до послуг, що виконуються за вільними тарифами.
У відносинах щодо перевезення вантажів залізничним транспортом на випадок віднесення ціни на послугу до державних регульованих цін застосовуються державні регульовані ціни.
Колегією суддів прийнято до уваги той факт, що до 01.05.2009 року позивачем відповідачеві надавалася послуга в іншому вигляді - додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов'язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів) - попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт), але з 01.05.2005 Тарифним керівництвом № 1 така послуга не передбачена.
У пункті 3.1 договору встановлено, що договором між сторонами можуть бути узгоджені лише розміри плати за ті додаткові послуги, за які відсутні тарифні ставки. В іншому випадку договірного узгодження чи врегулювання не потребується.
Враховуючи те, що наявними у справі документами підтверджено надання вищезазначених послуг, а відповідачем оплата отриманих послуг в сумі 24534грн.60коп. не здійснена, слід визнати правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 23412,50 грн., та визнання позовних вимог в цій сумі підлягаючими задоволенню.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що умовами договору №ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ 20/2005/1674 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги визначений інший розмір збору за вищенаведені послуги спростовується вищенаведеним, а також тим, що обидві сторони мали можливість внесення змін до умов договору, в разі прийняття змін до норм чинного законодавства, регулюючого спірні взаємовідносини.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. у справі №8/3/10-16/287/10 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. у справі №8/3/10-16/287/10 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду
5 -ДАГС