донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.04.2011 р. справа №3/233
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Приходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:
не з'явились;
від відповідача:
Шатило І. О. -довіреність;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Теніс плюс»м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
13.12.2010р.
у справі
№3/233 (суддя Гассій О.В.)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні фасадні системи»м. Донецьк
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Теніс плюс»м.Донецьк
про
стягнення 21 898,94 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні фасадні системи»(далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теніс плюс»(далі -відповідач) про стягнення 21 898,94грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 19 019,94 грн., інфляційних в сумі 2016грн. та 3% річних у розмірі 863грн. Крім того, заявлено до стягнення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №3/233 позовні вимоги задоволені частково та присуджено до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 2016грн. та 3% річних у розмірі 863грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 218,98грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 19 019,94 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, вірним розрахунком індексу інфляції та 3 % річних, відсутністю спору між сторонами в частині стягнення основного боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн. та прийняти нове, яким відмовити в стягненні витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом у порушення ст. 44 та п. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення щодо стягнення судових витрат не прийнято до уваги складність справи та тривалість її розгляду. Крім того, скаржник посилався на неспіврозмірність між розміром покладених на нього витрат на послуги адвоката (3000грн.) та сумою, що присуджена до стягнення за рішенням суду (2879грн.).
Скаржник у судовому засіданні 06.04.2011 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
У судове засідання 06.04.2011 р. представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.
Між сторонами 11.12.2008р. укладено договір №11/12/08 з додатковою угодою (далі -Договір), згідно якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується на свій ризик виконати згідно з умовами даного договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити, а саме: підрядник зобов'язується у встановлений договором строк виконати облицювання касетами із композитного матеріалу та керамогранітної плиткою, монтаж утеплювача та ветробарьера будівлі Спортивно-оздоровчого комплексу в м-ні Привокзальний м. Донецька (п.п.1.1, 2.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.02.2009р.) сторони встановили строк виконання робіт: 60 календарних днів -основних робіт, і 30 календарних днів -додаткових робіт, за умови завершення робіт будівництвом за дільницями об'єкта.
Відповідно до п. 4.1 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.02.2009р.) ціна основних робіт склала 206 854,80грн., додаткових -28 592,40грн.
Згідно п. 4.4. Договору(в редакції додаткової угоди №1 від 19.02.2009р.) замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 100% вартості згідно підписаного акта Ф-2 прима-здачі виконаних робіт і довідки КБ-3, не пізніше 5 банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт Ф-2.
В матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти виконаних робіт форми КБ-2в за березень 2009р. на загальну суму 21 898,94грн., що підписані сторонами без зауважень ( а.с.19-26).
Належні докази повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати зазначених робіт за Договором в сумі 21 898,94грн. на час звернення позивача до суду (18.10.2010 р.) відсутні.
Проти вищевказаних фактів сторони у письмових та усних поясненнях не заперечували.
Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму боргу у повному обсязі в розмірі 19 019,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 999 від 18.11.2010 р. та випискою банку за 18.11.2010р. (а.с.48,49).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.
Як вже встановлено, між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт за умовами Договору.
Враховуючи положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та умови Договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму боргу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 999 від 18.11.2010 р. та випискою банку за 18.11.2010р., тому провадження у справі в цій частині правомірно припинено судом першої інстанції на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення інфляційних в сумі 2 016грн. та 3% річних у розмірі 863грн.
Щодо доводів скаржника стосовно неспіврозмірності покладених на нього витрат на послуги адвоката (3 000 грн.) судова колегія виходить з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено неспіврозмірність суми позову з витратами на оплату послуг адвоката, внаслідок чого було частково задоволено вимоги позивача та стягнуто лише послуги адвоката у сумі 3 000 грн. замість заявлених 5 000 грн.
При цьому суд виходив з того, що справа № 3/233 не є складною, як і правовідносини, які стали підставою для звернення з позовом до суду, тому належна до компенсації позивачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому згідно норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.
Матеріалами справи підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1492), наявність доказів фактичного перерахування позивачем 5 000 грн. за платіжним дорученням №324 від 23.09.2010 р. на підставі договору про надання юридичної допомоги від 01.09.2010 р.
Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007 р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008 р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Отже, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції розглянувши матеріали справи, враховуючи складність справи та тривалість її розгляду приходить до висновку, що стягнення витрат на адвокатські послуги господарським судом здійснено з правильною оцінкою обставин справи і вірним застосуванням норм процесуального права.
Доводи апелянта щодо присутності адвоката на одному засіданні до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки справа слуханням відкладалась одноразово за мотивованим клопотанням представника позивача.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неспіврозмірність стягнутої за рішенням суду суми (2 879грн.) з покладеними на відповідача витратами на послуги адвоката (3 000грн.), судова колегія зазначає, що заявлені до стягнення вимоги при зверненні з позовом складали 21 898,94грн. і визнані судом правомірними. При цьому частина заборгованості в сумі 19 019,94грн. сплачена відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду, тому співвідносити розмір гонорару адвоката належить саме до суми, що заявлена позивачем до стягнення. Відтак, доводи апелянта про неспіврозмірність є безпідставними.
Інші доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №3/233 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теніс плюс»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №3/233 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №3/233- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГС
5-ДАГС