донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.04.2011 р. справа №8/112пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Новікової Р.Г.
суддівВолкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_4 -приватний підприємець
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч
на рішення
господарського суду Луганської області
від23 липня 2010р.
(повний текст виготовлений 28.07.2010р.)
по справі№8/112пн (суддя Корнієнко В.В.)
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч
доКраснолуцької міської ради м. Красний Луч
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет споруКомунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Краснолуцької міської ради
провизнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) загальною площею 42,6м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722грн.
Приватний підприємець ОСОБА_4 м. Красний Луч звернувся до Краснолуцької міської ради м. Красний Луч з позовом про визначення права власності за Приватним підприємцем ОСОБА_4 на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) загальною площею 42,6м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2010р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Краснолуцької міської ради.
Під час судового провадження позивач надав заяву про уточнення позовних вимог від 14.06.2010р. та просив суд визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_4 право власності на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) загальною площею 42,6м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2010р. (повний текст підписаний 28.07.2010р.) у справі №8/112пн в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оспорюване рішення та прийняте нове -про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Умовою визнання права власності на самочинне будівництво є відсутність порушення прав інших осіб. Відповідач не надав доказів зворотного. Апелянт зазначає, що суд необґрунтовано залишив без задоволення клопотання позивача про витребування доказів від третьої особи.
Об'єкт нерухомості перебуває на землях Краснолуцької міської ради, але враховуючи положення статті 377 Цивільного кодексу України, в майбутньому до позивача перейде право власності на земельну ділянку. Тому Краснолуцька міська рада є належним відповідачем.
В договорі оренди земельної ділянки від 05.12.2005р. зазначено, що передається земельна ділянка загальною площею 0,0053га, у тому числі, землі комерційного використання - під спорудами - 0,0053га.
Відповідно до абзацу 4 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції станом на 05.12.2005р. та станом на 20.10.2008р.), у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Рішення 48 сесії 4 скликання Краснолуцької міської ради №29/13 від 15.11.2005р. про надання землі під розміщення торгівельного павільйону є законним дозволом на будівництво павільйону.
В апеляційній скарзі також вказується про безпідставність незалучення в якості третьої особи ОСОБА_5, залишення без задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. було порушене апеляційне провадження у справі №8/112пн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погодився з доводами апелянта та зазначив, що рішення господарського суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. було зупинене провадження у справі №8/112пн до закінчення розгляду Апеляційним судом Луганської області цивільної справи №22ц-10918/2010 з перегляду рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24.12.2009р. по справі №2-3824/09 та набрання законної сили постанови у справі №22ц-10918/2010.
У зв'язку з ліквідацією Луганського апеляційного господарського суду на підставі Указу Президента України «Питання мережі господарських судів України»№811/2010 від 12.08.2010р. справа №8/112пн була надіслана до Донецького апеляційного господарського суду.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду 04.02.2011р. надійшло клопотання з боку Колективного підприємства Краснолуцької станції по боротьбі з хворобами тварин «ВЕТА»про залучення останньої до участі у справі №8/112пн.
В обґрунтування вказаного клопотання особа посилається на те, що рішення по даній справі порушує права Колективного підприємства Краснолуцької станції по боротьбі з хворобами тварин «ВЕТА»та його засновника ОСОБА_5, який отримав у 2001р. у власність в установленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства КП «Вета»торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_2 на автостоянці біля магазину «Дитячий світ».
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2010р. апеляційне провадження у справі №8/112пн було поновлене.
В судових засіданнях позивач підтримав правову позицію, викладену раніше та заперечував проти залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Колективне підприємство Краснолуцької станції з боротьби з захворюваннями тварин «Вета».
Представник відповідача в судовому засіданні від 21.03.2011р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі. Третя особа не скористались своїм процесуальним правом щодо участі її представників у судових засіданнях.
Дослідивши клопотання Колективного підприємства Краснолуцької станції по боротьбі з хворобами тварин «ВЕТА»про залучення до участі у справі в якості третьої особи, судова колегія відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.
Як зазначено в рішенні Апеляційного суду Луганської області від 28.10.2010р. у справі №22ц-10918/2010, на підставі рішення виконавчого комітету Краснолуцької міської ради №106/11 від 26.02.1998р. МП «Вета»надавалась земельна ділянка площею 42м2 по вулиці Магістральній в тимчасове короткострокове користування строком на 1 рік з попередженням директора підприємства ОСОБА_5 про заборону будівництва на цій земельній ділянці.
Згідно зі статтею 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про те, що рішення у справі №8/112пн про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) вплине на права та обов'язки Колективного підприємства Краснолуцької станції по боротьбі з хворобами тварин «ВЕТА».
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі -орендар) та Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради (далі -орендодавець) був підписаний договір оренди земельної ділянки від 23.11.1999р., згідно якого орендодавець рішенням №95/2 від 25.02.1999р. передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться АДРЕСА_2.
Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Краснолуцької державної нотаріальної контори 23.11.1999р., зареєстрований в реєстрі за №1 2039. договір також зареєстрований у Краснолуцькій міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинений запис №8
Відповідно до умов цього договору, в оренду передавалась земельна ділянка площею 0,0053га з метою комерційного використання для розміщення торгівельного кіоску. Договір укладався строком на 1 рік, починаючи з дня його реєстрації.
В подальшому, між Краснолуцькою міською радою (далі -орендодавець) та Привтаним підприємцем ОСОБА_4 (далі -орендар) був укладений інший договір оренди земельної ділянки від 05.12.2005р., згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2
Договір був зареєстрований в Краснолуцькому міському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітетові України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2006р. за №040640500017.
Згідно з розділом 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0053га, у тому числі, землі комерційного використання під спорудами -0,0053га.
За актом приймання-передачі земельна ділянка передана в натурі в користування позивача.
Відповідно до додаткової угоди від 20.10.2008р. до договору оренди земельної ділянки, пункт 3.1 договору був викладений в новій редакції, згідно якої договір укладений строком до 08.08.2013р.
Ця угода зареєстрована в Краснолуцькому міському реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітетові України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2008р. за №040840500173.
Виходячи з наявного у матеріалах справи технічного паспорту на торгівельний павільйон, виданого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради»станом на 27.10.2009р., будівля літ. А-1 є самочинно збудованою.
Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.
Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.
За змістом частини п'ятої ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач володіє, користується та розпоряджується об'єктом нерухомості та є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005р., укладеного строком до 08.08.2013р.
За приписами ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій»(в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005р.), у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкту.
Як зазначало раніше, умовами договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005р. визначено, що земельна ділянка передається позивачу в оренду для розміщення та обслуговування торгового кіоску.
Отже, матеріалами справи підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в контексті частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Відповідно до ст.321, ст.328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права в частині залишення без задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи не приймається судовою колегією до уваги через безпідставність.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч на рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2010р. (повний текст підписаний 28.07.2010р.) у справі №8/112пн підлягає задоволенню, а рішення Луганської області від 23.07.2010р. (повний текст підписаний 28.07.2010р.) у справі №8/112пн -скасуванню.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме - витрати по сплаті державного мита в розмірі 148грн.61коп. за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. В свою чергу, сума державного мита в розмірі 297грн.22коп., сплачена під час звернення до господарського суду з позовом, підлягає віднесенню на позивача.
На підставі норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»державне мито в розмірі 104грн.78коп. сплачене позивачем під час звернення з позовом до господарського суду квитанцією №3390893 від 21.05.2010р.) підлягає поверненню як надлишково сплачене.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч на рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2010р. (повний текст підписаний 28.07.2010р.) у справі №8/112пн -задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2010р. (повний текст підписаний 28.07.2010р.) у справі №8/112пн -скасувати.
Позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч до Краснолуцької міської ради м. Красний Луч про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) загальною площею 42,6м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722грн. - задовольнити.
Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_4 м. Красний Луч право власності на самочинне збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) загальною площею 42,6м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722грн.
Стягнути з Краснолуцької міської ради м. Красний Луч (94500, м.Красний Луч, вул.Комуністична, 33, ЄДРПОУ 26180502) на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 м. Красний Луч (94500, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) суму державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 148грн.61коп.
Видати довідку на повернення Приватному підприємцю ОСОБА_4 м. Красний Луч з Державного бюджету суму державного мита в розмірі 104грн.78коп. надлишково сплаченого під час звернення до господарського суду Луганської області з позовом.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 6 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -третій особі; 1 -до справи; 1 м- ДАГС; 1 - господарському суду