13.04.2011 року Справа № 16/10-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
Секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Грудниста В.Ю., представник, довіреність № 80 від 23.03.11;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 136 від 15.01.11;
від третьої особи: Мелешко І.В., представник, довіреність № 19/56/01 від 17.01.11
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. у справі №16/10-11
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (49000, вул. Комсомольська, 58)
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ (49125, АДРЕСА_1)
про стягнення 28 630, 10грн.
та за зустрічним позовом : Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління статистики в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (4900, вул. Столярова, 3)
про усунення перешкод в користуванні майном.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. по справі №16/10-11 (суддя -Загинайко Т.В.) в задоволенні зустрічного та первісного позовів відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач за первісним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача за первісним позовом в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи. Скаржник вважає, що оскільки державне майно не було повернуто наймодавцеві по акту приймання - передачі та використовувалось відповідачем без достатніх правових підстав, позивачем правомірно у відповідності ст. 785 ЦК України була нарахована відповідачу неустойка за період з 01.01.09р. по 30.09.10р. Вказує, що неустойка, яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України не є видом забезпечення виконання зобов'язання в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України, оскільки не є договірною, а прямо встановлена законом в якості цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 13.04.2011р. на 10 год. 00 хв.
Від третьої особи надійшов відзив, в якому останній просив розглядати справу на розсуд суду згідно чинного законодавства.
Від відповідача відзиву не надходило, але в судовому засіданні представник останнього просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
В судовому засіданні 13.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що - 01.09.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_6 (орендарем) було укладено договір №12/02-1870-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Умовами вказаного Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -вбудовані приміщення будівлі площею 67,1 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що знаходяться на балансі Головного управління статистики у Дніпропетровській області, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 48312 грн.; майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
Так, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було передано, а Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_6 прийнято вбудовані приміщення будівлі площею 67,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, згідно акту від 01.09.2005р. приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення (т.2, а.с. 5).
Термін дії Договору оренди встановлений з 01 вересня 2005р. до 01 травня 2006р. включно.
В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди від 10.05.2007р., від 10.10.2007р. та від 07.07.2008р. про внесення змін до Договору оренди від 01.09.2005р. №12/02-1870-ОД, якими дію Договору оренди продовжено відповідно до 01.09.2007р., до 01.05.2008р. та до 01.01.2009р.
Згідно частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а статтею 794 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Таким чином, Договір оренди в установленому чинним законодавством порядку було продовжено до 01.01.2009р.
Частиною 2 пункту 10.1 Договору оренди встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в Договорі.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судова колегія бере до уваги, що 29.01.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку було направлено листа від 13.01.2009р. №18-03-00206 “Щодо закінчення терміну дії договору оренди”(фіскальний чек „Укрпошти” та реєстр поштових відправлень від 29.01.2009р., згідно з яким останнього було повідомлено про те, що 01.01.2009р. закінчився термін дії Договору оренди від 01.09.2005р. №12/2-1870-ОД та запропоновано повернути балансоутримувачу орендоване майно.(т.1, а.с.14)
Крім того, листом від 15.01.2009р. №18-02-00322 “Щодо продовження терміну дії договору оренди”, який було скеровано Фондом Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - ОСОБА_6 згідно реєстру поштових відправлень від 23.01.2009р. (т. 2, а.с. 45, 46) та згідно з яким Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу - ОСОБА_6 було повідомлено про неможливість продовжити термін дії Договору оренди від 01.09.2005р. №12/02-1870-ОД.
Згідно приписів частини 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Наведене свідчить про те, що дія цього Договору припинилася 01.01.2009р.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Матеріалами справи встановлено, що після закінчення терміну дії Договору оренди приміщення, яке орендувалося, не було повернене Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є штрафною санкцією, яку Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 повинен сплатити у разі неповернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області орендованого майна.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має узгоджуватися з нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Таким чином, нарахування неустойки за неповернення майна з оренди після закінчення Договору оренди припинилося з 01.07.2009р. і неустойка за січень 2009р. -червень 2009р. становить 7 758 грн. 21 коп., у тому числі за січень 2009р. - 1 255 грн. 07 коп., за лютий 2009р. -1 273 грн. 90 коп., за березень 2009р. -1291 грн.73 коп.,
за квітень 1 303 грн. 36 коп., за травень 2009р. -1 309 грн. 87 коп., за червень 2009р. -1 324 грн. 28 коп.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України закріплено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність в один рік;
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України)
Оскільки право на неустойку у Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області виникло після припинення дії Договору оренди, тобто з 02.01.2009р., то з огляду на приписи статті 261 Цивільного кодексу України саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.
Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що закінчення перебігу строку позовної давності по спірним вимогам щодо стягнення неустойки за січень 2009р. відбулося 02.02.2010р., за лютий 2009р. -02.03.2010р., за березень 2009р. -02.04.2010р., за квітень -02.05.2010р., за травень 2009р. -02.06.2010р. та за червень -02.07.2010р.
Але, позовна заява у даній справі подана до господарського суду Дніпропетровської області лише 16.12.2010р., що свідчить про пропуск Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області строку позовної давності.
Згідно приписів частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, враховуючи подання Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_6 26.01.2011р. заяви про сплив строку позовної давності, згідно якої заявлено про застосування позовної давності, позовна давність щодо спірних правовідносин підлягає застосуванню господарським судом, що свідчить про наявність підстав для відмови у первісному позові.
Апеляційний господарський суд не приймає твердження Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про те, що неустойка, передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України не є видом забезпечення виконання зобов'язання в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України, оскільки інших видів неустойки чинним законодавством України не передбачено, а неустойка може бути встановлена як договором, так і, як у даному випадку, законом.
Зустрічні позовні вимоги не підтверджені належними доказами, тобто суд не вбачає на період розгляду справи права у ОСОБА_6. на користування вбудованими приміщеннями відповідно до умов Договору оренди, строк дії якого закінчився 01.01.2009р., а Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області чиняться будь-які перешкоди щодо такого користування, що є підставою для відмови в зустрічному позові.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. у справі №16/10-11 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.11р. у справі №16/10-11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
СуддяО.В. Чус
СуддяОСОБА_10
Постанова виготовлена та підписана
в повному обсязі 14.04.11р.