01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" березня 2011 р. Справа № 18/005-10
За заявою Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про розстрочення виконання рішення суду від 09.11.2010 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»
до Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя А.Ю. Кошик
За участю представників:
Позивача -Гусак О.М.
Відповідача -Рижий А.А.
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 18/005-10 (порушена за матеріалами справи Господарського суду м. Києва № 32/4, які надійшли за підсудністю) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»до Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення (з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованість з інфляційними в сумі 4 111 749,04 грн., 398 908,41 грн. пені та 49 863,58 грн. 3% річних.
Рішенням суду від 09.11.2010 року у справі № 18/005-10 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»задоволено частково та стягнуто з Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»2330000,00 грн. основного боргу, 378 224,10 грн. пені, 360533,86 грн. інфляційних витрат, 47 278,01 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного рішення суду від 09.11.2010 року у справі №18/005-10 25.12.2010 року видано відповідний наказ, який перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції (постанова ВДВС від 18.02.2011 року).
11.03.2011 року відповідач - Дочірнє підприємство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернувся до господарського суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення від 09.11.2010 року у справі № 18/005-10, посилаючись на складне фінансове становище. Боржник росить розстрочити виконання судового рішення про стягнення всього 3111653,97 грн. згідно з наступним графіком:
І квартал 2011 р.
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2011 р.
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2011 р.
261 804,50 грн.
ІV квартал 2011 р.
261 804,50 грн.
І квартал 2012 р.
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2012 р.
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2012 р.
261 804,50 грн.
ІV квартал 2012 р.
261 804,50 грн.
І квартал 2013 р.
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2013 р.
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2013 р.
261 804,50 грн.
ІV квартал 2013 р.
261 804,47 грн.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
За таких обставин, господарський суд прийняв заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 09.11.2010 року до розгляду та призначив судове засідання на 29.03.2011 року.
В судовому засіданні 29.03.2011 року суд розглянув заяву відповідача про розстрочення судового рішення, заслухав пояснення представника боржника та дослідив викладені в запереченнях стягувача обставини.
Стягувач в судовому засіданні 29.03.2011 року проти задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення заперечував. Вважає, що боржником не наведено обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення. Порушення контрагентами боржника своїх зобов'язань не звільняє останнього від відповідальності (ст.617 Цивільного кодексу України), а відтак не може бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.
Також, стягувач наполягає на врахуванні його матеріальних інтересів, оскільки, невиконання судового рішення позбавляє позивача можливості вчасно розраховуватись за власними кредитними зобов'язаннями.
Боржник заяву про розстрочку виконання рішення обґрунтовує тим, що не має змоги одразу сплатити присуджену до стягнення суму, оскільки перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Серед причин, які призвели до тяжкого фінансового становища, боржник наводить несвоєчасні розрахунки та сплату заборгованості контрагентами та державою.
Згідно зі Статутом відповідача основним видом діяльності останнього є виконання підрядних робіт з будівництва та обслуговування автодоріг, у зв'язку з чим джерелом доходів підприємства є кошти, отримані від виконання таких господарських договорів. При цьому надходження коштів напряму залежить від стану розрахунків замовників за виконані підрядні роботи.
Відповідач зазначає, що протягом 2008-2009 років ним було укладено ряд господарських договорів, за якими передбачалось отримання грошових коштів за виконані роботи. Однак, здані відповідачем виконані роботи не були своєчасно та в повному обсязі оплачені рядом підприємств, в тому числі і державних. Таким чином, господарська діяльність відповідача не призвела до очікуваних фінансових результатів, що сприяло погіршенню фінансового стану підприємства та спричинило відсутність коштів на рахунках для своєчасного погашення власних зобов'язань.
У судовому засіданні представник боржника пояснив, що підприємство отримує грошові кошти виключно після виконання дорожньо-будівельних та ремонтних робіт, авансування яких не здійснюється. В структурі затрат на виконання вищевказаних робіт, витрати на придбання матеріалів становлять близько 80%. Таким чином, арешт рахунків та майна підприємства, позбавить можливості здійснювати закупівлю будівельних матеріалів та продовжувати господарську діяльність, а відтак і отримувати прибуток, який потенційно може бути направлений на погашення заборгованості.
На підтвердження викладених у заяві про розстрочку виконання рішення обставин відповідач надав суду копію балансу станом на 31.12.2010 року, копію звіту про фінансові результати за 2010 рік (Форма № 2) та копію звіту про фінансові результати за 2009 рік (Форма № 2). Зі змісту зазначених документів вбачається, що 2009 рік відповідач закінчив із збитком, натомість за результатами господарської діяльності у 2010 році відповідач одержав прибуток.
Разом з тим, як вбачається з наданих відповідачем пояснень та доказів, частина виконаних ним у 2009-2010 роках робіт залишається неоплаченою, у зв'язку з чим, вживаються заходи для стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано копію Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2010 року у справі № 9/161-10, яким стягнуто із ЗАТ «ШРБУ № 100»на користь відповідача 7 448 352,25 грн. та копію наказу на його виконання, а також копію рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010 року у справі № 3/083-10 про стягнення з ТОВ «Магістраль-Будсервіс»на користь відповідача 2 941 148 грн. заборгованості.
Викладене вказує на те, що Відповідач вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, суми якої в подальшому можуть бути використані на погашення заборгованості перед позивачем згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2010 року у справі № 18/005-10.
Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що даний судовий спір виник у зв'язку з неможливістю своєчасної сплати заборгованості через тяжке фінансове становище відповідача у відповідний період діяльності. При цьому в ході розгляду спору по суті боржник наявність основної заборгованості визнавав, просив суд зменшити штрафні санкції, протягом судового розгляду частково погашав заборгованість (відповідні обставини викладені в рішенні суду від 09.11.2010 року). Також, суд враховує, що відповідачем рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку, що також свідчить про визнання ним заборгованості та намір виконати судове рішення.
Щодо заперечень стягувача, суд зазначає, що розстрочка виконання судового рішення не звільняє боржника від відповідальності, присуджені до стягнення суми мають бути сплачені боржником в повному обсязі, в тому числі примусово, рівними частинами згідно графіку, в якому відображено об'єктивні фінансові можливості боржника. Необхідність розстрочки судового рішення обумовлена тяжким фінансовим станом боржника та неможливістю сплатити суму заборгованості одночасно, в той же час заходи примусового стягнення всієї суми боргу можуть призвести до неможливості ведення господарської діяльності боржника та погіршення його фінансового стану, а відтак не гарантують своєчасне та в повному обсязі виконання судового рішення з врахуванням матеріальних інтересів обох сторін.
Посилання стягувача на необхідність погашення кредитних зобов'язань не перешкоджає розстроченню судового рішення, оскільки розстрочення фактично відображає об'єктивні фінансові можливості боржника щодо сплати заборгованості, і передбачає стягнення помірних для боржника сум, які можуть зараховуватись позивачем в погашення своїх кредитних зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи специфіку діяльності відповідача, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, факт вжиття відповідачем заходів щодо покращення фінансового стану та стягнення дебіторської заборгованості, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду про стягнення всього 3111653,97 грн. заборгованості, шляхом сплати рівними частинами щоквартально, починаючи з першого кварталу 2011 року по 261 804,50 грн. та 261 804,47 грн. в четвертому кварталі 2013 року. Щоквартальне погашення заборгованості свідчить про необхідність сплати наведених в графіку сум до останнього дня відповідного кварталу (включно).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2010 у справі № 18/005-10 про стягнення 3111653,97 грн. задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2010 у справі № 18/005-10 про стягнення всього 3111653,97 грн. заборгованості наступним чином:
І квартал 2011 р. (до 31.03.2011 р.)
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2011 р. (до 30.06.2011 р.)
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2011 р. (до 30.09.2011 р.)
261 804,50 грн.
ІV квартал 2011 р. (до 31.12.2011 р.)
261 804,50 грн.
І квартал 2012 р. (до 31.03.2012 р.)
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2012 р. (до 30.06.2012 р.)
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2012 р. (до 30.09.2012 р.)
261 804,50 грн.
ІV квартал 2012 р. (до 31.12.2012 р.)
261 804,50 грн.
І квартал 2013 р. (до 31.03.2013 р.)
261 804,50 грн.
ІІ квартал 2013 р. (до 30.06.2013 р.)
261 804,50 грн.
ІІІ квартал 2013 р. (до 30.09.2013 р.)
261 804,50 грн.
ІV квартал 2013 р. (до 31.12.2013 р.)
261 804,47 грн.
Суддя Кошик А. Ю.