01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" березня 2011 р. Справа № 12/016-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом
позивач 1: ОСОБА_2;
позивач 2: ОСОБА_3;
до
відповідач 1: ОСОБА_4;
відповідач 2: ОСОБА_5;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) товариство з обмеженою відповідальністю «Культпобутрембуд»;
2) приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі товариства
за участю представників сторін:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача 1: ОСОБА_4 -паспорт НОМЕР_1, виданий 25.01.2005 року;
від відповідача 2: ОСОБА_6. -представник (довіреність від 19.05.2010 року);
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) ОСОБА_6. -представник (доручення №1 від 04.01.2011 року);
2) не з'явився;
21 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі -позивач 1) та ОСОБА_3 (далі -позивач 2) до ОСОБА_4 (далі -відповідач 1) та ОСОБА_5 (далі -відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «Культпобутрембуд»(далі -товариство) про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі товариства.
В обґрунтування заявлених вимог, позивачі послались на порушення відповідачем 1 його обов'язків, як учасника товариства. Вважали, що для відступлення частки в статутному капіталі товариства третій особі, тобто відповідачу 2, відповідачу 1 потрібно було отримати згоду інших учасників товариства на відчуження відповідачем 1 своєї частки в статутному капіталі товариства шляхом укладення договору дарування. Позивачі просили суд визнати договір дарування частки в статутному капіталі товариства, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі -договір дарування), недійсним.
Провадження у справі порушено ухвалою суду від 21.01.2011 року, розгляд справи призначено на 15.02.2011 року.
15 лютого 2011 року представник позивачів у судове засіданні не з'явився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою, проте документів, які підтверджують зазначені обставини, суду не надав, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягало.
Відповідач 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник відповідача 2 надала відзив на позовну заяву, вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.03.2011 року, представника позивачів зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 21.01.2011 року.
За ініціативою суду, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу, який посвідчив договір дарування, - ОСОБА_1
11 березня 2011 року представник позивачів у судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою, проте документів, які підтверджують зазначені обставини, суду не надав, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягало.
Відповідач 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав вимоги позивачів необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник відповідача 2 просила у задоволенні позову відмовити. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 (далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2), у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, був відкладений на 29.03.2011 року, представника позивачів повторно зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 21.01.2011 року.
29 березня 2011 року представник позивачів у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.
Відповідач 1 у судовому засіданні вважав вимоги позивачів необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача 2 просила суд у задоволенні позову відмовити, вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «Культпобутрембуд»(далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1), надала витребувані ухвалою суду документи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку:
25 червня 1998 року Броварською районною державною адміністрацією Київської області було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Культпобутрембуд»(далі -товариство), учасниками якого були: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8.
Рішенням Броварської районної державної адміністрації Київської області №2054 від 25.06.1998 року зареєстровано установчий договір про створення товариства, а також статут товариства.
Відповідно до п. 6.1 статуту, за рахунок внесків учасників створюється статутний фонд товариства у розмірі 28 125,00 грн. Учасники вносять внески до статутного фонду в частках та в порядку, що визначені договором про заснування товариства.
Згідно зі ст. 4 установчого договору про створення товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створений статутний фонд в розмірі 28 125,00 грн. Учасники вносять внески в статутний фонд в таких частках:
ОСОБА_7 -5625,00 грн., що становить 20%;
ОСОБА_2 -5625,00 грн., що становить 20%;
ОСОБА_4 -5625,00 грн., що становить 20%;
ОСОБА_8 -5625,00 грн., що становить 20%;
ОСОБА_3 - 5625,00 грн., що становить 20%.
05 серпня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування частки у статутному капіталі товариства (далі -договір дарування), посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, ОСОБА_1
Відповідно до умов договору дарування, даруватель, тобто відповідач 1, безоплатно передає у власність обдаровуваного, тобто відповідача 2, а відповідач 2 приймає на умовах, встановлених договором дарування, 20% (двадцять) відсотків статутного фонду (капіталу) товариства та пов'язані з цією часткою корпоративні права.
Позивачі, вважаючи, що їх права порушено, звернулись до суду із позовною заявою, просили визнати договір дарування недійсним, вважали, що відповідач 1 порушив свої обов'язки, як учасник товариства, оскільки не отримав згоди інших учасників товариства на відчуження належної йому частки в статутному капіталі товариства.
В обґрунтування заявлених вимог, позивачі послались на п. 6.2 статуту товариства, відповідно до якого учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) іншим учасникам або третім особам. Учасники товариства мають переважне право на придбання частки (її частини). При передачі частки (її частини) третій особі відбувається перехід до неї всіх прав та обов'язків учасника товариства.
Вважали, що недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки в статутному капіталі товариства третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно зі ст. 86 Господарського кодексу України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Ст. 717 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства, зокрема, мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України, відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»).
Відповідно до п. 6.2 статуту товариства, учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) іншим учасникам або третім особам. Учасники товариства мають переважне право на придбання частки (її частини). При передачі частки (її частини) третій особі відбувається перехід до неї всіх прав та обов'язків учасника товариства.
Усе вищевикладене дозволяє стверджувати, що хоча ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»і надають можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження, проте в ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Крім цього, згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, позивачі, звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору дарування, сторонами якого вони не являються, повинні довести порушення їх прав укладенням зазначеного договору.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається та чи інша сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, закріплений також ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Представником позивачів ані в позовній заяві, ані в судових засіданнях, порушення прав позивачів укладенням між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору дарування доведено не було.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у позові господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 86, ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 717, 718, 204, 203, п. 4 ч. 1 ст. 116, ч. ч. 1, 2 ст. 147, ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 10, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 63 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Культпобутрембуд»відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Дьоміна С.Ю.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 04.04.2011 року