01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"30" березня 2011 р. Справа № 14/049-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (договір № 02/03 про надання адвокатських послуг від 04.03.2011 р.), Андрущик В. П. (рішення № 2 від 14.09.2009 р.);
від відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом): не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Приватного підприємства „Квест етікалс”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, c. Іванковичи, Васильківський район
про стягнення 343 968, 56 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, c. Іванковичи, Васильківський район
до Приватного підприємства „Квест етікалс”, м. Київ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ПП „Квест етікалс” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „ВВС-ЛТД” про стягнення 342 061, 45 грн. заборгованості, 1 597, 85 грн. пені, 309, 26 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) невиконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар за договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2011 р. порушено провадження у справі № 14/049-11 за позовом ПП „Квест етікалс” до ТОВ „ВВС-ЛТД” про стягнення 343 968, 56 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 30.03.2011 р.
23.03.2011 р. ТОВ „Аптека ВВС” до прийняття рішення у справі № 14/049-11 звернулось в господарський суд Київської області із позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПП „Квест етікалс”, ТОВ „ВВС-ЛТД” про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладеного між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.
23.03.2011 р. ТОВ „ВВС-ЛТД” (відповідач по справі за первісним позовом) до початку розгляду господарським судом справи по суті у справі № 14/049-11 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ПП „Квест етікалс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладеного між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невідповідністю договору купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладеного між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, вимогам законодавства України, недотриманням сторонами договору встановленої законом форми договору в момент його укладення, тощо.
23.03.2010 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив б/н від 23.03.2011 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні позову повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС” позовну заяву б/н від 23.03.2011 р. та додані до неї матеріали без розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011 р. прийнято зустрічний позов ТОВ „ВВС-ЛТД” для спільного розгляду з первісним позовом ПП „Квест етікалс” у справі № 14/049-11 і призначено його розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 30.03.2011 р.
30.03.2011 р. перед судовим засіданням від позивача (за первісним позовом) надійшла заява б/н б/д про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 498 989, 63 грн. заборгованості, 4 519, 59 грн. пені, 874, 76 грн. 3 % річних, а також покласти на відповідача (за первісним позовом) судові витрати, а саме 5 043, 85 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 23 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
30.03.2011 р. перед судовим засіданням від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи, у якому він просить суд відкласти розгляд справи на більш пізній строк, у зв'язку із неможливістю ТОВ „ВВС-ЛТД” направити у судове засідання уповноваженого представника, оскільки представники, які мають довіреності на представлення інтересів ТОВ „ВВС-ЛТД” в судових інстанціях, знаходяться у відрядженні та є задіяними у інших судових засіданнях.
30.03.2011 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) - ТОВ „ВВС-ЛТД” про відкладення розгляду справи судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки відповідач (за первісним позовом) не надав суду жодних належних доказів, що б підтверджували вказані у клопотанні обставини щодо неможливості ТОВ „ВВС-ЛТД” направити у судове засідання уповноваженого представника, оскільки представники, які мають довіреності на представлення інтересів ТОВ „ВВС-ЛТД” в судових інстанціях, знаходяться у відрядженні та є задіяними у інших судових засіданнях,
Також, у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) надав відзив б/н б/д на зустрічну позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу (за зустрічним позовом) у задоволенні зустрічного позову повністю.
Також, у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві, з урахуванням його з урахуванням його заяви про збільшення позовних вимог. Також, представник позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у первісній позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву.
Заява б/н б/д позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Представник відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомив.
При цьому представниками сторін будь-яких інших заяв і клопотань по даній справі до канцелярії суду не подавались та у судовому засіданні не заявлялись.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що неявка представника відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) не перешкоджає вирішенню спору, оскільки ним було надано суду відзив на первісну позовну заяву та інші документи, подано зустрічну позовну заяву та додані до неї документи, а справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
15.04.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір купівлі-продажу № 14, згідно умов п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається у гривнях.
Згідно п. 1.2. договору загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.6. договору відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.
Пунктом 2.7. договору передбачено, що датою передачі товару вважається дата поставки товара на склад покупця: Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул.Промислова, 3.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2010 p., а щодо зобов'язань за договором - до повного їхнього виконання.
26.11.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було підписано додаткову угоду № 4 до договору купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., згідно умов п. 1 якої продавець надає покупцеві знижку на товар у розмірі 16 %, від оптових цін, що діють на день продажу. Знижка вказується у видатковій накладній.
Згідно п. 2 додаткової угоди до договору при проведенні покупцем своєчасної оплати згідно п. 3 даної додаткової угоди за поставлений товар, йому надається додаткова знижка у розмірі 2, 5%.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди до договору оплата повинна бути проведена не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів від дати отримання товару.
Пунктом 4 додаткової угоди до договору передбачено, що при перевищенні термінів згідно п. 3 даної додаткової угоди, додаткова знижка не надається.
Пунктом 5 додаткової угоди до договору передбачено, що додаткова знижка надається щомісячно після підписання двостороннього акту про надання додаткової знижки.
Пунктом 6 додаткової угоди до договору передбачено, що додаткова знижка надається шляхом оформлення акту про надання знижки та розрахунку коригування для зменшення дебіторської заборгованості покупця перед продавцем.
Пунктом 9 додаткової угоди до договору визначено строк її дії, згідно умов якого ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2010 року, є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) у період з листопада по грудень 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу (за первісним позовом) товар на загальну суму 498 989, 63 грн., що підтверджується видатковою накладною № КЕ-0000695 від 29.11.2010 р. (дата передачі - 30.11.2010 р.) на суму 14 036, 50 грн. та довіреністю № 16085 від 30.11.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000696 від 29.11.2010 р. (дата передачі -30.11.2010 р.) на суму 328 024, 95 грн. та довіреністю № 16085 від 30.11.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000727 від 16.12.2010 р. (дата передачі -17.12.2010 р.) на суму 18 677, 30 грн. та довіреністю № 16420 від 17.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000738 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 1 480, 20 грн. та довіреністю № 16538 від 29.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000739 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 136 770, 68 грн. та довіреністю № 16538 від 29.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, наявними в матеріалах справи.
Позивач (за первісним позовом) -відповідач (за зустрічним позовом) у своїй первісній позовній заяві, крім позовних інших вимог, просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 498 989, 63 грн. заборгованості за проданий товар за договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач (за первісним позовом) обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) складає 498 989, 63 грн., що підтверджується договором -продажу № 14 від 15.04.2010 р. та додатковою угодою до нього, видатковою накладною № КЕ-0000695 від 29.11.2010 р. (дата передачі -30.11.2010 р.) на суму 14 036, 50 грн. та довіреністю № 16085 від 30.11.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000696 від 29.11.2010 р. (дата передачі -30.11.2010 р.) на суму 328 024, 95 грн. та довіреністю № 16085 від 30.11.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000727 від 16.12.2010 р. (дата передачі -17.12.2010 р.) на суму 18 677, 30 грн. та довіреністю № 16420 від 17.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000738 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 1 480, 20 грн. та довіреністю № 16538 від 29.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, видатковою накладною № КЕ-0000739 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 136 770, 68 грн. та довіреністю № 16538 від 29.12.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника -гр. Ошивалова М. В. на отримання товару, наявними у матеріалах справи.
Отже, вимоги позивача позивача (за первісним позовом) про стягнення із відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 498 989, 63 грн. за договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р. та додатковою угодою до нього є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) пеню, передбачену договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., за періоди прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання обов'язку по оплаті товару з 01.03.2011 р. по 30.03.2011 р. всього на загальну суму 4 519, 59 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем (за первісним позовом), є невірним так, як безпідставним є її нарахування позивачем (за первісним позовом) за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару по видатковій накладній № КЕ-0000738 від 27.12.2010 р. (дата передачі - 29.12.2010 р.) на суму 1 480, 20 грн., видатковій накладній № КЕ-0000739 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 136 770, 68 грн. за 30.03.2011 р. - до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару -до 30.03.2011 р. (включно -до закінчення календарного дня).
Правильний розрахунок пені від суми заборгованості за договором з урахуванням заявленого позивачем (за первісним позовом) періоду прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання обов'язку по оплаті товару наступний:
- період заборгованості - з 01.03.2011 р. -по 17.03.2011 р., сума заборгованості -342 061, 45 грн., кількість днів заборгованості -17 днів, розмір облікової ставки НБУ -7, 75 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
342061.4501.03.2011 - 17.03.2011177.7500 %0.042 %*2469.40
342 061, 45 грн. х 7, 75 % х 2 х 17/365 = 2 469, 40 грн.
- період заборгованості - з 18.03.2011 р. -по 29.03.2011 р., сума заборгованості -360 738, 75 грн., кількість днів заборгованості -12 днів, розмір облікової ставки НБУ -7, 75 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
360738.7518.03.2011 - 29.03.2011127.7500 %0.042 %*1838.29
360 738, 75 грн. х 7, 75 % х 2 х 12/365 = 1 838, 29 грн.
Отже, загальний розмір пені від суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р. у вищевказані періоди становить 4 307, 69 грн.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 307, 69 грн.
Крім того, позивач (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 01.03.2011 р. по 30.03.2011 р. всього на загальну суму 874, 76 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем (за первісним позовом), є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем (за первісним позовом) за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару по видатковій накладній № КЕ-0000738 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 1 480, 20 грн., видатковій накладній № КЕ-0000739 від 27.12.2010 р. (дата передачі -29.12.2010 р.) на суму 136 770, 68 грн. за 30.03.2011 р. - до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару -до 30.03.2011 р. (включно -до закінчення календарного дня).
Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості за договором з урахуванням заявленого позивачем (за первісним позовом) періоду прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання обов'язку по оплаті товару наступний:
- період заборгованості - з 01.03.2011 р. -по 17.03.2011 р., сума заборгованості -342 061, 45 грн., кількість днів заборгованості -17 днів.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
342061.4501.03.2011 - 17.03.2011173 %477.95
342 061, 45 грн. х 0, 03 % х 17/365 = 477, 95 грн.
- період заборгованості - з 18.03.2011 р. -по 29.03.2011 р., сума заборгованості -360 738, 75 грн., кількість днів заборгованості -12 днів.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
360738.7518.03.2011 - 29.03.2011123 %355.80
360 738, 75 грн. х 0, 03 % х 12/365 = 355, 80 грн.
Отже, загальний розмір 3 % річних від суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р. у вищевказані періоди становить 833, 75 грн.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 833, 75 грн.
Позивач (за зустрічним позовом) -відповідач (за первісним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладений між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.
Що стосується вказаної зустрічної позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договорів поставки (купівлі-продажу) товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 266 цього ж кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Дослідивши договір купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладений між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу № 14 від 15.04.2010 р., укладений між ПП „Квест етікалс” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.
Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд покласти на відповідача (за первісним позовом) понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 23 000, 00 грн.
Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Понесені позивачем (за первісним позовом) витрати на послуги адвоката у розмірі 23 000, 00 грн. підтверджуються договором № 02/03 про надання адвокатських послуг від 04.03.2011 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2012 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 26.04.2007 р., видатковим касовим ордером від 29.03.2011 р. на суму 19 911, 21 грн., платіжним дорученням № 1917 від 29.03.2011 р. на суму 3 727, 80 грн., платіжним дорученням № 1918 від 29.03.2011 р. на суму 366, 99 грн.
Пунктом 12 вищевказаних роз'яснень передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 від 14.12.2007 р. „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.
Частина п'ята статті 49 ГПК (1798-12) відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.
У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 (v5_78800-98) „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача (за первісним позовом) понесених позивачем (за первісним позовом) витрат на послуги адвоката у розмірі 11 500, 00 грн. (з урахуванням сплачених всіх обов'язкових податків та зборів), оскільки заявлений позивачем (за первісним позовом) розмір на суму 23 000, 00 грн. понесених ним витрат на послуги адвоката є неспіврозмірним із заявленими ним первісними позовними вимогами у даній справі.
Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (ідентифікаційний код 19351156) на користь Приватного підприємства „Квест етікалс” (ідентифікаційний код 31750913) 498 989 (чотириста дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп. заборгованості, 4 307 (чотири тисячі триста сім) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп. пені, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. 3 % річних та судові витрати 5 041 (п'ять тисяч сорок одна) грн. 31 (тридцять одна) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 (нуль) коп. витрат на послуги адвоката.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.
4. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
31 березня 2011 р.