01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" лютого 2011 р. Справа № 15/010-11
За позовом ОСОБА_1, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт експедиція», Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка,
Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка
про зняття арешту з майна боржника
Суддя Рябцева О.О.
Представники:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дов. № 105 від 14.01.2011 р.);
відповідача1: Пасльон Л.Л. (директор);
відповідача 2: не з'явився;
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, як учасника ТОВ «Трансфорт експедиція»до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт експедиція», 2) відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Київської області про зняття арешту з майна боржника, в якому позивач просить суд зняти арешт з частини майна (транспортних засобів), що належать ТОВ «Трансфорт експедиція», згідно з переліком, що міститься у позовній заяві.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням загальних зборів ТОВ «Трансфорт експедиція»від 05.10.2010 р. було задоволено заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників та передано належну їй частку Статутного капіталу Товариства в розмірі 1125000 грн., що становить 25% Статутного капіталу товариства, у вигляді транспортних засобів, в той же час відповідач 1 не повідомив позивача про існуючий арешт рухомого майна, який розповсюджується на все майно товариства відповідно до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.04.2010 р., прийнятої відповідачем 2. Позивач зазначає, що у зв'язку з викладеним передача транспортних засобів та їх оформлення у її власність на даний час є неможливою, отже відбулося порушення її законних прав і інтересів, зокрема права отримати належну їй частку Статутного капіталу у власність після виходу зі складу його учасників. Позивач посилається на те, що станом на 16.12.2010 р. залишок заборгованості відповідача 1 за зведеним виконавчим провадженням у ВДВС Бородянського районного управління юстиції складає лише 167753,43 грн., а відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника, отже накладення арешту на все майно боржника (відповідача1) значно перевищує та виходить за межі суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням, що не дає позивачу, як учаснику товариства, реалізувати свої корпоративні права. Також позивач посилається на те, що відповідачем 2 при прийнятті Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.04.2010 р. в порушення ч. 2 ст. 50, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»не була врахована інформація та дані про обсяг та вартість наявного нерухомого майна, транспортних засобів та іншого рухомого майна у ТОВ «Трансфорт експедиція». На підставі викладеного позивач просить суд зняти арешт з частини майна (транспортних засобів), що належать ТОВ «Трансфорт експедиція», згідно з переліком, що міститься у позовній заяві.
В судовому засіданні 15.02.2011 р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
В судовому засіданні 15.02.2011 р. представник відповідача 1 позов визнав.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте 08.02.2011 р. до господарського суду від ВДВС Бородянського районного управління юстиції надійшла заява № 457/02-24/1 від 07.02.2011 р., в якій відповідач 2 просить суд розглядати справу без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем -фізичною особою позов пред'явлено до відповідача 1 - ТОВ «Трансфорт експедиція» та відповідача 2 - ВДВС Бородянського районного управління юстиції Київської області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Пунктом 4 частини 1 статті 12 ГПК передбачено, що справи, що виникають з корпоративних відносин підвідомчі господарському судам незалежно від того, які особи -юридичні чи фізичні -є учасниками корпоративних відносин.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, пунктом 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України чітко визначений суб'єктний склад справ, які підвідомчі господарському суду, тоді як ВДВС Бородянського районного управління юстиції Київської області не належить до суб'єктів, зазначених в п. 4 ст.12 ГПК України.
В абзаці 3 п. 2 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»зазначено, що у разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Відповідно до п. 3 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
Отже, в даному випадку суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, не відповідає пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, а оскільки позивачем у справі є фізична особа, то відповідно до статті 1 ГПК України зазначений спір не є підвідомчим господарським судам.
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що відповідачем 2 при прийнятті Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.04.2010 р. порушені вимоги чинного законодавства та права позивача, при цьому позивач просить суд зняти арешт з майна, що належить відповідачу 1. Отже, позовна вимога пред'явлена позивачем до відповідача 2 - ВДВС Бородянського районного управління юстиції Київської області. Вимог до відповідача 1 -ТОВ «Трансфорт експедиція»позовна заява не містить.
Таким чином, предмет позову також не відповідає визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що фактично позов поданий в інтересах відповідача 1 -ТОВ «Трансфорт експедиція», а отже заявлений неналежним позивачем.
Відповідно до ч. 1. ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч. 3 ст. 181 КАСУ).
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 17 КАС України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, провадження у даній справі підлягає припиненню.
Державне мито та витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. та постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. підлягають поверненню позивачу.
З урахуванням наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі № 15/010-11 припинити.
Видати позивачу довідку про повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Рябцева О.О.