01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" березня 2011 р. Справа № 16/006-11
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-Польська Фірма
“УКРГРАФ”, м. Славутич
про стягнення 88 890,93 грн.
зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-
Польська Фірма “УКРГРАФ”, м. Славутич
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів
про визнання п. 7 Договору № 5/10-1 від 05.10.2009 р. недійсним
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом) -Гелла С.В., довіреність від
27.05.2009 р., представник;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом) -ОСОБА_1, наказ № 396-к
від 31.03.2010 р., директор
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 25.01.2011 р. (вх. № суду 250 від 26.01.2011 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-Польська Фірма “УКРГРАФ” (далі -відповідач) про стягнення 42 205,16 грн. пені, 42 205,16 грн. відсотків (процентів) за користування чужими коштами, 4 480,61 грн. штрафу та судові витрати.
Відповідно до ухвали від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі № 16/006-11 та призначено її розгляд на 08.02.2011 р. об 11 год. 40 хв.
Враховуючи неявку представників позивача та відповідача в судове засідання 08.02.2011 р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору на 22.02.2011 р. за участю повноважних представників сторін.
Відповідач до початку розгляду справи по суті звернувся до господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою від 21.02.2011 р. до ТОВ «Оріон-Експорт»про визнання п. 7 Договору № 5/10-1 від 05.10.2009 р. недійсним.
Ухвалою суду від 22.02.2011 р. порушено провадження у справі за зустрічною позовною заявою та прийнято її до спільного розгляду з первісним позовом.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач надав відзив від 07.02.2011 р. на позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ; що Договір № 5/10-1 від 05.10.2009 р. укладений з порушенням норм матеріального права, адже в даному Договорі порушується принцип рівності сторін, оскільки в п. 7 передбачена відповідальність лише відповідача.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) позовні вимоги зустрічного позову підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, а у первісному позові просить відмовити повністю.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив від 03.03.2011 р. (вх. № суду 3286 від 09.03.2011 р.) на зустрічний позов, в якому зустрічний позов не визнає з підстав викладених у відзиві, а саме, що укладений між сторонами Договір № 5/10-1 від 05.10.2009 р. не є ні типовим договором, ні договором приєднання, тому сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.
Ухвалою суду від 22.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 09.03.2011 р. о 12 год. 10 хв. У зв'язку із знаходженням судді Христенко О.О. на лікарняному, судове засідання призначене на 09.03.2011 р. о 12 год. 10 хв., не відбулося. Ухвалою від 15.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2011 р. о 10 год. 40 хв.
Через канцелярію суду (вх. № 25 від 09.03.2011 р.) позивач надав заяву в порядку ст. 67 ГПК України про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та майно відповідача.
Зазначена заява позивача про забезпечення позову судом не задовольняється, оскільки є необґрунтованою та не доведеною, накладення арешту на все майно підприємства не допускається, банківські рахунки відповідача, на які позивач просить накласти арешт, не зазначені.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача (позивача за зустрічним позовом), проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт” (“продавець”, далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-Польська Фірма “УКРГРАФ” (“покупець”, далі -відповідач) укладено Договір № 5/10-1 від 05.10.2009 р. (надалі -Договір), згідно якого позивач зобов'язується постачати відповідачу папір в асортименті, надалі -товар, а відповідач зобов'язується надати письмову заявку (у випадку відсутності товару на складі позивача), прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, асортимент, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару вказуються в специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином та передав відповідачу товар всього на суму 448 060,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № КS-0000197 від 20.04.2010 р. на суму 211 918,78 грн. та № КS-0000233 від 25.05.2010 р. на суму 236 141,82 грн., які підписані представником відповідача -Шапран О.В. (копії належним чином засвідчені в матеріалах справи).
Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача шляхом оплати вартості товару протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару відповідачем, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені в специфікації, а у випадку відсутності товару на складі позивача оплата здійснюється наступним чином: 25% вартості товару протягом 1-го банківського дня з моменту підписання специфікації; 75% вартості товару протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару відповідачем, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені в специфікації. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок позивача.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.10.2010 р. у справі № 16/098-10 за позовом ТОВ «Оріон-Експорт»до ТОВ «Спільна Українсько-Польська Фірма «УКРГРАФ»про стягнення 328 060,60 грн. було встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, в порушення п. 5.1 Договору № 5/10-1 від 05.10.2009 р. належним чином не виконав, борг у розмірі 328 060,60 грн. не сплатив.
Рішення господарського суду Київської області від 19.10.2010 р. у справі № 16/098-10, яким було стягнуто з ТОВ «Спільна Українсько-Польська Фірма «УКРГРАФ»на користь ТОВ «Оріон-Експорт»328 060,60 грн. основної заборгованості та судові витрати (3 280,61 грн. державне мито та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), набрало законної сили 05.11.2010 р. На примусове виконання зазначеного рішення суду було видано наказ від 05.11.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідач виконав рішення суду від 19.10.2010 р. у справі № 16/098-10 та сплатив позивачу 328 060,60 грн. основної заборгованості та судові витрати, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7 від 17.11.2010 р. на суму 142 731,17 грн., № 5416 від 24.11.2010 р. на суму 50 000,00 грн., № 29 від 25.11.2010 р. на суму 35 000,00 грн., № 36 від 25.11.2010 р. на суму 20 000,00 грн., № 5418 від 25.11.2010 р. на суму 15 000,00 грн. та № 5419 від 26.11.2010 р. на суму 68 845,43 грн.
Згідно п. 7.2 Договору, у випадку порушення (прострочення) відповідачем зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати позивачу) коштами у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування, належними до оплати позивачу.
На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 16 801,02 грн. за період з 04.05.2010 р. по 17.11.2010 р. (за накладною № КS-0000197 від 20.04.2010 р. на суму 211 918,78 грн., з 07.07.2010 р. на суму 91 918,78 грн. (211 918,78 грн. -120 000,00 грн.) та пеню в сумі 25 404,14 грн. за період з 08.06.2010 р. по 17.11.2010 р. (за накладною № КS-0000233 від 25.05.2010 р. на суму 236 141,82 грн.). А всього позивачем нарахована пеня в сумі 42 205,16 грн.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою при триманням, завдатком.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.96 р. № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У своєму відзиві на первісний позов відповідач також зазначив, що позивачем невірно нараховано пеню та наведено власний розрахунок. У розрахунку відповідача є помилка, оскільки за період з 04.05.2010 р. по 07.06.2010 р. відповідачем розраховувалась пеня виходячи з того, що облікова ставка НБУ становить 9,5%, однак облікова ставка НБУ 9,5% була встановлена з 08.06.2010 р. (постанова НБУ від 07.06.2010 р. № 259), а у період з 04.05.2010 р. по 07.06.2010 р. діяла облікова ставка НБУ 10,25% (постанова НБУ від 10.08.2009 р. № 468).
Враховуючи норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»судом зроблено перерахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме по накладній № КS-0000197 від 20.04.2010 р. нараховано пеню 12 750,89 грн., по накладній № КS-0000233 від 25.05.2010 р. нараховано пеню 17 345,10 грн., а всього нараховано пеню в сумі 30 095,99 грн.
Відповідно до п. 7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача відсотки (проценти) за користування чужими коштами по накладній № КS-0000197 від 20.04.2010 р. за період з 04.05.2010 р. по 17.11.2010 р. в сумі 16 801,02 грн. та по накладній № КS-0000233 від 25.05.2010 р. за період з 08.06.2010 р. по 17.11.2010 р. в сумі 25 404,14 грн., а всього 42 205,16 грн.
Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України, відсотки за користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості поставленого товару.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
На підставі п. 7.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф по накладній № КS-0000197 від 20.04.2010 р. в сумі 2 119,19 грн. та по накладній № КS-0000233 від 25.05.2010 р. в сумі 2 361,42 грн., а всього 4 480,61 грн.
Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому первісний позов підлягає задоволенню частково: 30 095,99 грн. пені, 42 205,16 грн. відсотків за користування чужими коштами та 4 480,61 грн. штрафу.
У відзиві на первісну позовну заяву відповідач посилається на своє скрутне становище, а саме про арешт на кошти відповідача, що містяться на всіх рахунках у банках, накладений постановою ВДВС Славутицького міського управління юстиції від 08.07.2010 р., і з посиланням на ст. 233 ГК України зазначає про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що вимога відповідача про зменшення розміру санкцій не може бути задоволена з наступних підстав. У передбачені Договором строки відповідач не здійснив з позивачем розрахунки за отриманий товар, що стало підставою для звернення позивач з позовом до господарського суду Київської області з позовом про стягнення 328 060,60 грн. основної заборгованості та порушення провадження у справі № 16/098-10. При розгляді справи № 16/098-10 про стягнення основної заборгованості в сумі 328 060,60 грн. відповідач жодного разу в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав (про що зазначено в рішенні суду від 19.10.2010 р. у справі № 16/098-10), борг не сплатив. Рішення суду від 19.10.2010 р. набрало чинності 05.11.2010 р. і тільки 17.11.2010 р. відповідач почав частково сплачувати основний борг та судові витрати (сплачував до 26.11.2010 р.).
Розмір санкцій, заявлений позивачем до стягнення, є співрозмірним сумі основного боргу, не сплаченого відповідачем у встановлені Договором строки.
Враховуючи викладене суд відмовляє відповідачу у зменшенні розміру санкцій.
Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Відповідачем було заявлено зустрічний позов до ТОВ «Оріон-Експорт»про визнання п. 7 Договору № 5/10-1 від 05.10.2009 р. недійсним. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 7 Договору «Відповідальність сторін»суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; відповідно до ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднані з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб; позивач за зустрічним позовом вважає, що розділ Договору про відповідальність є недійсним, оскільки передбачає відповідальність тільки покупця- відповідача (позивача за зустрічним позовом), і не містить відповідальності продавця-позивача (відповідача за зустрічним позовом).
Відповідно до ч 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання правочину недійсним.
Дана норма кореспондується з положень ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Господарський суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст 628 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладенні договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) не заперечував проти його умов, а саме щодо розділу 7 Договору «Відповідальність сторін», протокол розбіжностей сторонами не складався, зазначений розділ Договору відповідає умовам закону, оскільки чітко передбачає настання відповідних правових наслідків, що обумовлені ним. Питання щодо недійсності розділу Договору, яким обумовлена відповідальність покупця (відповідача), виникло у відповідача (позивача за зустрічним позовом) лише тоді, коли відповідач (позивач за зустрічним позовом) прострочив виконання зобов'язання по Договору щодо оплати за отриманий від позивача (відповідача за зустрічним позовом) товар та застосування до відповідача (позивача за зустрічним позовом) санкцій, передбачених розділом 7 Договору.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов ТОВ «Спільна Українсько-Польська Фірма «УКРГРАФ» до ТОВ «Оріон-Експорт»про визнання п. 7 Договору № 5/10-1 від 05.10.2009 р. недійсним є необґрунтованим, недоведеним, та таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.93 р. № 7-93, із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,00 грн. х 5 = 85,00 грн.).
Платіжним дорученням № 313 від 21.02.2011 р. відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) сплачено державне мито в розмірі 888,91 грн. за розгляд зустрічної позовної заяви про визнання частини Договору недійсним (немайновий спір).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. за зустрічним позовом відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»надмірно сплачене платіжним дорученням № 313 від 21.02.2011 р. державне мито у розмірі 803,91 грн. підлягає поверненню ТОВ «Спільна Українсько-Польська Фірма «УКРГРАФ».
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-Польська Фірма “УКРГРАФ” (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 3, код ЄДРПОУ 31966769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт” (79049, м. Львів, Сихівський район, проспект Червоної Калини, буд. 62-А; м. Львів, вул. Перфецького, 1, код ЄДРПОУ 23884757, п/р 260079623 в ЛОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Львів, МФО 325570) 30 095 (тридцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 99 коп. пені, 42 205 (сорок дві тисячі двісті п'ять) грн. 16 коп. відсотки за користування чужими коштами, 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 61 коп. штрафу, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 82 коп. державного мита та 203 (двісті три) грн. 85 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті первісного позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
6. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Спільна Українсько-Польська Фірма “УКРГРАФ” (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 3, код ЄДРПОУ 31966769) надмірно сплачене державне мито у сумі 803 (вісімсот три) грн. 91 коп.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Христенко О. О.