01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" грудня 2010 р. Справа № 13/233-09/18/19/5
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква
до 1) Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», м. Біла Церква
2) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, м. Біла Церква
3) Управління Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області, м. Біла Церква
третя особаКиївське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Київ
за участюМіжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області, м. Київ та Прокуратури Київської області, м. Київ
про припинення користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою
за участю представників:
міжрайонної природоохоронної прокуратури:Івашин О.Є. -пос. від 11.04.2008р. № 60
прокуратури Київської областіне з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
позивача:ОСОБА_3 -дов. від 09.08.2010р. № 2673
відповідача 1:Мірошник М.О. -дов. від 18.01.2010р. № 26
відповідача 2:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
відповідача 3:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
третьої особи:Скорич Я.О. -дов від 26.01.2010р. № 06-1/89
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Управління Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області, за участю третьої особи - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, за участю Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області, Прокуратури Київської області про припинення Державному підприємству “Білоцерківське лісове господарство” права постійного користування, що посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 24.11.2005р. І-КВ №001991 в частині земельних ділянок площею 14,8895га та 13,1016га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на яких розташований цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнання за приватним підприємцем ОСОБА_1 права користування та оренди зазначаених земельних ділянок, зобов'язання Управління Держкомзему Білоцерківського району Київської області внести зміни в обліково-кадастрову документацію та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 24.11.2005р. І-КВ №001991 щодо припинення права користування земельними ділянками площею 14,8895га та 13,1016га, що знаходяться за адресою; АДРЕСА_1 та на яких розташований цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юр'ївська, під № 1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між позивачем та Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради 06.02.2007р. укладено договір купівлі-продажу об'єкту комунальної власності територіальної громади Фурсівської сільської ради - цілісного майнового комплексу колишнього військового містечка № 51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 653 А. 18.04.2007р.
Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право приватної власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 17712866, згідно договору купівлі-продажу № 653 від 06.02.2007 року.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 001991, виданого 24.11.2005р. на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 21.03.2005р. № 80, земельна ділянка, на який розташований цілісний майновий комплекс військового містечка № 51, перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення і надана для ведення лісового господарства.
Придбавши у власність на підставі зазначеного договору купівлі-продажу об'єкти нерухомого майна позивач вважає, що в силу вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України до нього перейшло право користування земельними ділянками загальною площею 28,1 га, на яких розташовані об'єкти нерухомості.
Правила щодо переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду встановлені ст. 120 ЗК України, згідно ч. 1 якої у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст. 124 ЗК України, згідно ч. 1 якої у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що передачі в оренду земельної ділянки передує рішення відповідних органів.
Згідно п. 12 Розділу X Перехідних положень ЗК України, у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Проте, рішення відповідного органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо розпорядження землями, про надання позивачу в оренду земельної ділянки не приймалося.
Згідно ст. 141 ЗК України, у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно ст. 149 ЗК України у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Таким чином, згідно приписів вищенаведеної правової норми, земельні ділянки надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися за рішенням відповідних органів.
Проте, рішення відповідного органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб, про вилучення земельної ділянки у відповідача - Державного підприємства “Білоцерківське лісове господарство” не приймалося.
З огляду на зазначене вимоги позивача є недоведені та безпідставні в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.