ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/650-23/446-12/5223.03.11
За позовом Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”
До Відкритого акціонерного товариства “Київводоканал”
Про стягнення 7 876 611,08 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Цурка Н. О. -представник (дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 р.)
Від відповідача Слюсар С. А. -представник (дов. № 6 від 28.12.2010 р.)
Суть спору:
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Київводоканал” заборгованості за договором №116 у розмірі 7 876 611,08 грн. (у тому числі 6 768 838,37 грн. основного боргу; 473 818,69 грн. штрафу, 443 563,65 грн. пені, 133 752,62 грн. інфляційних втрат та 56 637,76 грн. 3 % річних).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2009 року по справі № 7/650 позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. -скасовано частково, стягнуто на користь позивача основний борг, штраф, інфляційні втрати та три проценти річних. У задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 року Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року та Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі № 7/650 в частині стягнення штрафу, пені та судових витрат скасовано, справу № 7/650 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі № 7/650-23/446 у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовлено, стягнуто з ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 22 530,03 грн. державного мита та 208,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. у справі № 7/650-23/446 Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі № 7/650-23/446 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у справі № 7/650-23/446 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. у справі № 7/650-23/446 та Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі № 7/650-23/446 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 18.02.2011 р., справу призначено головуючому судді Прокопенко Л. В.
Ухвалою суду від 18.02.2011 р. призначено розгляд справи на 15.03.2011 р., присвоєно справі № 7/650-23/446-12/52, зобов'язано сторони надати письмові пояснення по суті справи з урахуванням обставин, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. у справі № 7/650-23/446.
В судовому засіданні 15.03.2011 р. оголошено перерву до 23.03.2011 р.
В судовому засіданні 23.03.2011 р. оголошено повний текст рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
На новий розгляд до Господарського суду міста Києва передано справу 7/650-23/446-12/52 в частині стягнення з відповідача 473 818,69 грн. штрафу та 443 563,65 грн. пені, вищезазначені штрафні санкції позивач просить стягнути з відповідача з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 116 від 10.01.1991 р.
Попередньо господарськими судами встановлено, що 10.01.1991 р. між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго" (Енергопостачальна організація), правонаступником якого є Акціонерна компанія "Київенерго", та Дніпровською водопровідною станцією (Абонент), правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", укладено договір № 116 на користування електричною енергією (далі - Договір).
Договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31.12.1991 р., а п. 17 Договору встановлено, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від Договору або - щодо його перегляду.
Відповідно до п. 18 Договору сторони зобов'язались письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).
Договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються його правила щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р. у справі № 7/650, підставою для скасування Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2009 р. по справі № 7/650 та Постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. по справі № 7/650 в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій стало те, що судами не встановлено наявності чи відсутності підстав для застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. у справі № 7/650-23/446 підставою для скасування Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. та Постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. у справі № 7/650-23/446 стало те, що суд першої інстанції ухилився від виконання вказівок, що зазначені у Постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р. у справі № 7/650, а саме: судами не встановлено наявності чи відсутності підстав для застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні 15.03.2011 р. позивач, на вимогу ухвали суду щодо надання пояснення по суті справи з урахуванням обставин, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011 № 7/650-23/446, надав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що позивач належить до суб'єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки.
З такими поясненням суд погоджується, оскільки відповідно до ст. 22 ГК України:
1. Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.
2. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до п. 4.1 Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (позивача) на момент створення Компанії її засновником була держава в особі Міністерства енергетики України. На дату заснування Компанії кількість акцій засновника у статутному фонді (капіталі) Компанії складала:
Засновник Кількість акцій (шт.)Частка у статутному капіталі (%)
1Міністерство енергетики України108 364 280 (сто вісім мільйонів триста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят) простих іменних акцій100%
Відповідно до довідки АБ № 172289 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) зазначені такі види діяльності позивача за КВЕД:
40.11.0 Виробництво електроенергії
40.30.0 Постачання пари та гарячої води
45.21.1. Будівництво будівель
60.24.0. Діяльність автомобільного вантажного транспорту
40.13.0. розподілення та постачання електроенергії
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електроенергетику" Державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах: державне регулювання діяльності в електроенергетиці; створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики; забезпечення раціонального споживання палива і енергії; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії; створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики; підвищення екологічної безпеки об'єктів електроенергетики; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії; збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею; сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії; забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики; створення умов для перспективних наукових досліджень; забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів; сприяння розвитку альтернативної енергетики як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики шляхом встановлення "зеленого" тарифу та оплати електростанціям, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості із розрахунків за електроенергію.
За таких обставин слід було б застосовувати ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Проте, це було б актуально, якби законодавець чітко не зазначив, що штрафні санкції застосовуються в таких розмірах, якщо інше не передбачено законом чи договором.
В даному випадку п. п. 5.5. договору встановлено, що відповідач - "Абонент" за несвоєчасну оплату вартості спожитої електроенергії та потужності виплачує енергопостачальній організації штраф у розмірі 5% оплати якої він затримав. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальній організації.
Відтак, 5 % штрафу за несвоєчасну оплату вартості спожитої електроенергії та потужності становить 338 441,92 грн.
Зазначений розмір штрафу підлягає стягненню.
Стосовно стягнення пені, то слід зазначити наступне: ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Проте законодавець чітко зазначив, що штрафні санкції застосовуються в таких розмірах, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": ст. 1 Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 338 441,92 грн. -штрафу, 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 42 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л. В. Прокопенко