ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/11206.04.11
За позовом Приватного підприємства «Компанія «Володимирський масив»
До Товариства з обмеженою відповідальністю«Укрнафтагазенерго»
Про визнання окремих пунктів договору недійсними.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача:Скальський І.Б. -представник за довіреністю,
Від відповідача:Бакулін О.Ю. -представник за довіреністю;
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору постачання природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 в частині п. 6.2.1, п. 6.2.4, п.6.3, а також відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. порушено провадження у справі №47/112, розгляд якої призначено на 06.04.2010 р.
Позивач направив в судове засідання 06.04.2011 р. свого представника, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем був підписаний договір поставки природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. на вкрай невигідних для себе умовах в період економічної кризи, який суперечить п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме -основним засадам цивільного законодавства України, таким як справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до умов оспорюваного договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р., відповідач встановив непомірно завищений розмір пені -30 % річних від простроченої суми за весь період постачання газу ( п. 6.2.4), та штрафу -в розмірі 10 % від фактично поставленого у поточному місяці природного газу (п.6.3), також окремо відповідно до п. 6.7 договору встановлений штраф в розмірі 100 % вартості природного газу, що був придбаний споживачем у іншого постачальника, чим порушив принципи добросовісності, справедливості та розумності.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2011 р. надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив посилаючись на те, що відсутні правові підстави для визнання договору поставки природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. в частині пунктів: п.6.2.1, п. 6.2.4, п. 6.3недійсними відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, договір постачання природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. був укладений шляхом вільного волевиявлення його сторін, які самостійно визначали умови договору з урахуванням вимог розумності та справедливості, укладаючи договір позивач не заперечував проти п.6.2.1, п.6.2.4, п. 6.3 зазначеного договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р.
У судовому засіданні 06.04.2010 р. на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
07.08.2009 р. між позивачем - ПП «Компанія «Володимирський масив», як покупцем, та ТОВ «Укрнафтагазенерго», як постачальником, був укладений договір постачання природного газу № 28В-39/09 (далі -договір № 28В-39/09 від 07.08.2009), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю в 2009 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами даного договору.
Умовами договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. сторонами було погоджено, що у зв'язку з укладенням між сторонами договору поруки від 07.08.2009 р. на забезпечення мирової угоди, сторони погодились, що до моменту повного погашення заборгованості, передбаченою мировою угодою та договором поруки, постачання природного газу буде виконувати тільки один постачальник -ТОВ «Укрнафтогазенерго». При повному розрахунку по мировій угоді покупець має право самостійно обирати собі постачальника природного газу (п.1.2), розподіл об'ємів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного об'єму. Обсяг природного газу, що має бути поставлений постачальником, підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок покупця, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід'ємною частиною договору (п.2.2), обсяг природного газу, що має бути поставлений постачальником, не може перевищувати обсяг оплаченого покупцем природного газу, за ціною, визначеною в п. 4.1 даного договору або у додатковій угоді, та в термін, згідно п. 5.3 договору (п.2.6), акти приймання-передачі, зазначені у п. 3.4 даного договору, уповноважені представники постачальника та покупця зобов'язуються укласти до 5 числа місяця, наступного за звітним, в 2-х примірниках (п.3.5), ціна за 1000, 00 кубічних метрів природного газу на момент укладення даного договору, без врахування вартості транспортування природного газу, складає 2 472, 78 грн. разом з ПДВ та надбавками ( п. 4.1), вартість природного газу визначається, виходячи з фіксованої ціни, визначеної в п.4.1 договору або у додатковій угоді ( п.5.1), оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості запланованого до поставки місячного об'єму газу у наступному порядку: 100 % вартості -на умовах попередньої оплати за 2 дні до подання постачальником планового розподілу поставок природного газу ОДУ ДК «Укртрансгаз»(п.5.3), в разі порушення своїх зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п.6.2.1), постачальник вправі зарахувати перераховані покупцем грошові кошти, які надходитимуть в якості оплати природного газу в першу чергу для погашення штрафних санкцій, а вже потім як оплату основного боргу (п.6.2.3), у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, постачальник, крім передбачених п. 6.2.1 даного договору, додатково стягує з покупця 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення (п.6.2.4), в разі, якщо покупець оформить акти приймання-передачі природного газу з розбіжністю більш ніж на 20 % відповідно до зумовленого обсягу природного газу, при цьому не виконуючи умови п. 2.3 договору, покупець сплачує 10 % вартості від фактичного поставленого у поточному місяці природного газу у вигляді штрафу (п.6.3), у випадку порушення п. 1.2 даного договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 100 % вартості природного газу, що був придбаний у іншого постачальника. Штраф має бути сплачений протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення письмової вимоги постачальника (п.6.7)
Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 12.08.2010 р. по справі № 9/98-10 за позовом ТОВ «Укрнафтагазенерго»до ПП «Компанія «Володимирський масив», яким з позивача у даній справі стягнуті не тільки сума основного боргу, а і пеня та 30 % річних, які стягнуті правомірно та законно, що встановлено вище вказаним рішенням, у відповідності із зазначеними в договорі № 28В-39-09 від 07.08.2009 р. оспорюваними пунктами.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 6.2.4 договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р., яким встановлено у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, постачальник, крім передбаченого п. 6.2.1 даного договору, додатково стягує з покупця 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст.. 625 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи вищенаведене судом встановлено,що умовами укладеного договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. сторони у відповідності до вимог цивільного законодавства, погодили такі умови договору, а саме -п. 6.2.1, п. 6.2.3, п.6.2.4 договору, які передбачають обов'язковість сплати позивачем (покупцем) таких платежів, як пеня в розмірі подвійної облікової ставкиНБУ, яка стягується за весь період прострочення і не обмежується 6-місячним строком, як 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення ( згідно з п. 2 ст. 625 ЦПК), та право постачальника зараховувати перераховані покупцем грошові кошти, які надходитимуть в якості оплати природного газу, в першу чергу -для погашення штрафних санкцій, а вже потім як оплату основного боргу.
Твердження позивача у позові про те, що при укладені договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. було порушено основні засади цивільного законодавства, п. 6.2.1, п. 6.2.3, п. 6.2.4 договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. не відповідають та суперечать положенням ст. 3 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність визнаються судом необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Так, зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту, вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм -добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, а позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що пункти 6.2.1, 6.2.4, 6.3, 6.7 договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. суперечить статті 3 Цивільного кодексу України, частині третій статті 509 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. був укладений сторонами шляхом вільного волевиявлення, які самостійно визначили його умови, сторони досягли всіх істотних умов договору, зміст укладеного сторонами правочину відповідає вимогам закону, сторонами додержано встановлена законом форма угоди, під час укладання договору сторонами були додержані загальні засади цивільного законодавства зокрема принципи справедливості, розумності та добросовісності, отже відсутні обставини та правові підстави, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а тому суд визнає вимогу позивача про визнання недійсним договору постачання природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 в частині п. 6.2.1, п. 6.2.4 та п.6.3 -такою, що не підлягає задоволенню.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -11.04.2011