Запорізької області
07.04.11 Справа № 15/5009/1045/11
Суддя Горохов І.С.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул.. Сталеварів, 14
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-художня фірма “Коло”, 69006, м. Запоріжжя, віл. Трегубенка, 6-а
про стягнення майна на суму 1 386,60 грн.
Суддя Горохов І.С.
Представники:
від позивача: Орлов М.В., представник, дов. №44 від 25.01.2011
від відповідача: Плетньов К.С., директор, протокол № б/н від 09.09.2010
Суть спору:
Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо -художня фірма “Коло” про стягнення майна на суму 1 386,60 грн.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.03.2011. Розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 07.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 20.03.2006 між сторонами укладено договір підряду №29-03/06, за умовами якого позивач доручив відповідачеві виконання робіт з ремонту нежитлового приміщення. За договором відповідач виконував роботи зі своїх матеріалів та матеріалів позивача. Для виконання робіт 16.03.2006 на підставі довіреності ЯМА №042558 від 16.03.2007 відповідач отримав від позивача столешниці у кількості 10 одиниць на загальну суму 1386,00 грн., проте у жодному з актів виконаних робіт вищезазначені матеріали відображені не були. 28.03.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією, якою запропоновано або повернути матеріали, або відшкодувати їх вартість в грошовому еквіваленті. Відповідачем відмовлено в задоволенні претензії.
На підставі викладено позивач звернувся з вимогою стягнути з відповідача майно, збережене без правової підстави, а саме 10 столешниць на суму 1386,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що позивач пропустив встановлений законодавством строк подання позову, а заяву про відновлення пропущено строку не подав. Просить в задоволенні позову відмовити.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що 20.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-художня фірма «Коло»- підрядник (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго»- замовник (позивач у справі) укладено договір підряду №29-03/06, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту нежитлового приміщення під адміністративне приміщення дирекції по перспективному розвитку та інвестиціям (коридор) по вул. Кияшко, 7, у відповідності з узгодженою та затвердженою кошторисною документацією.
Згідно п. 1.2. договору, роботи виконуються з матеріалів замовника або матеріалів підрядника.
На виконання умов договору підрядником на підставі листа №202/06 від 09.02.2006 було отримано від замовника матеріали -столешниці у кількості 10 штук, що підтверджується довіреністю ЯМА №042558 від 16.03.2006.
28.03.2007 позивач звернувся до відповідача з листом №395, в якому зазначив, що станом на 01.03.2007 отримані столешниці в кількості 10 штук в жодному з актів приймання-передачі виконаних робіт не відображені як матеріал замовника, а відображені як матеріал підрядника, у зв'язку з чим останній отримав оплату послуг та вартість столешниць. На підставі викладеного просить погасити заборгованість шляхом повернення отриманих матеріалів або оплатити отримані матеріали.
Листом №56 від 16.04.2007 відповідач повідомив позивача, що столешниці, що є предметом спору, змонтовані на об'єкті по вул. Кияшко, 7, що підтверджується актом виконаних робіт, в яких зазначено тільки вартість робіт без врахування вартості матеріалів. Залишок матеріалів повернуто, про що складено відповідний акт.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалів замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
В судовому засіданні 06.04.2011 відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначено в ч.3 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа ТОВ «ВХФ «Коло»№56 від 16.04.2007, позивач дізнався про порушення своїх прав 17.04.2007, про що свідчить штамп про отримання кореспонденції.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні заявляв про застосування позовної давності.
Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем заявлено не було.
Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності та недоведеністю обставин, на які посилається позивач в обґрунтування невикористання столешниць в кількості 10 одиниць вартістю 138,66 грн. на загальну суму 1386,60 грн.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 11.04.2011р.