Запорізької області
04.04.11 Справа № 4/5009/529/11
Суддя Зінченко Н.Г.
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, буд. 1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛАНАГРОТРАНС”, (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Лермонтова, буд. 88)
про стягнення 129 949,16 грн. заборгованості за кредитним договором № 379 від 09.03.2004 р.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача -Якушев С.О., довіреність № 3878 від 11.09.2009 р.;
від відповідача - не з'явився;
04.02.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ (ПАТ КБ “ПриватБанк”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛАНАГРОТРАНС”, м. Бердянськ Запорізької області (ТОВ “БІЛАНАГРОТРАНС”) про стягнення 129 949,16 грн. заборгованості за кредитним договором № 379 від 09.03.2004 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 45 601,96 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 75 002,63 грн., заборгованості по пені за прострочене тіло кредиту в сумі 3 621,88 грн. та заборгованості по пені за прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 5 722,69 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/529/11, справа призначена до розгляду на 02.03.2011 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.
З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 04.04.2011 р.
В судовому засіданні 04.04.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання 04.04.2011 р. не з'явився. На адресу господарського суду Запорізької області 30.03.2011 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, за текстом яких відповідач просить суд розглядати справу № 4/5009/529/11 по суті за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника ТОВ “БІЛАНАГРОТРАНС” у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку через скрутне фінансове становище підприємства.
Розглянувши клопотання відповідача та дослідивши матеріали справи № 4/5009/529/11, суд вважає, що воно подано в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та підлягає задоволенню судом.
З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору у справі № 4/5009/529/11, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 20, 173-175, 180, 193, 199, 202, 217-220, 222, 229-232, 336, 339, 345-349 ГК України, ст., ст. 16, 509, 510, 526, 527, 530, 546-552, 599, 610-612, 624, 625, 628, 629 1048-1050, 1054 ЦК України і полягають в тому, що 09.03.2004 р. сторонами у справі був укладений кредитний договір № 379, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 50 000,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісійної винагороди в обумовлені кредитним договором строки. Відповідно до умов договору кредит надавався на придбання автомобіля. Згідно з п., п. 1.1, 1.3 кредитного договору та Графіку погашення кредиту і відсотків строк повернення кредиту сторонами був визначений 09.03.2006 р. Пунктом 4.1 кредитного договору встановлена відсоткова ставки за користування кредитом в розмірі 25,0 % річних. Згідно з п. 4.2 кредитного договору при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п., п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 кредитного договору, відповідач повинен сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом в розмірі 50 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, а відповідач скористався наданим кредитом. На виконання умов кредитного договору відповідач здійснив часткове погашення тіла кредиту на загальну суму 4 398,04 грн. Решту суми кредиту у визначений кредитним договором термін відповідач не повернув. Таким чином, заборгованість відповідача по основній сумі кредиту дорівнює 45 601,96 грн. Також за період з 27.04.2004 р. по 31.08.2004 р. відповідачем було сплачено 5 635,44 грн. відсотків за користування кредитом. У зв'язку із тим, що відповідачем не був дотриманий передбачений кредитним договором строк повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позивачем відповідачу, станом на 26.01.2011 р. нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 80 638,07 грн. Отже, заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом становить 75 002,63 грн. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору при порушенні відповідачем будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачене п., п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 договору, строків повернення кредиту, передбачене п., п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 кредитного договору, відповідач повинен сплатити позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня. Оскільки з боку відповідача не відбулося повного погашення кредиту у передбачений умовами кредитного договору строк -09.03.2006 р. і повної сплати відсотків за користування кредитом, чим було порушено взяті грошові зобов'язання та право позивача на повернення кредитних коштів і отримання відсотків, за період з 26.07.2010 р. по 25.01.2011 р. за неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті відсотків та погашенню кредиту позивачем відповідачу нарахована пеня (неустойка) за прострочення сплати відсотків у розмірі 5 722,69 грн. та пеня за прострочення сплати (погашення) кредиту у розмірі 3 621,88 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву (вх. № 09-06/6809 від 30.03.2011 р.) зазначив, що дійсно 09.03.2004 р. ТОВ “БІЛАНАГРОТРАНС” з ЗАТ КБ “ПриватБанк” був укладений кредитний договір № 379, за яким відповідачем був отриманий кредит в розмірі 50 000,00 грн. на придбання автомобіля. Відповідно до умов кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісійної винагороди в обумовлені кредитним договором строки. Строк повернення кредиту сторонами був визначений до 09.03.2006 р. При цьому, відповідач визнав, що станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за тілом кредиту становить 45 601,96 грн. Нараховані позивачем відсотки за користування кредитом, пеню за прострочення сплати відсотків та пеню за прострочення погашення кредиту відповідач не визнає, оскільки вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання як кредитор та не скористався можливістю реалізувати своє право на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Крім того, відповідач зазначив, що він не має можливості надати заперечення щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 75 002,63 грн., а також пені за прострочене тіло кредиту і пені за прострочені відсотки за користування кредитом, оскільки Кредитний договір № 379 від 09.03.2004 р. з усіма додатками, змінами та доповненнями, а також платіжні доручення на перерахування грошових коштів по використанню кредиту та відомості про динаміку погашення кредитної заборгованості і відсотків за кредитом були вилучені у зв'язку з розглядом кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 366, ст. 388 КК України.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
09.03.2004 р. ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “БІЛАНАГРОТРАНС” (відповідачем у справі) був укладений кредитний договір № 379 з відповідними додатками до нього (надалі за текстом -Кредитний договір).
Згідно з п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку “ПриватБанк”, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів 20.08.2009 р. і зареєстрованого 14.10.2009 р. за № 12241050040006727, правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ “ПриватБанк” є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” (позивач у справі).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору позивач (банк) зобов'язався надати відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 50 000,00 грн. в строк до 09.03.2006 р. в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісійної винагороди в обумовлені Договором строки.
Згідно з п. 1.2. кредитного договору кредит надається з метою придбання автомобіля КАМАЗ-54115-010 2002 р.в. в кількості 1 одиниці у ТОВ НВФ “Агро-Союз”.
Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що строк повернення кредиту і відсотків по ньому визначений Графіком погашення кредиту і відсотків, який є Додатком № 1 до Кредитного договору. Як вбачається з Графіку погашення кредиту і відсотків остаточною датою повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом сторони визначили 09.03.2006 р.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем зобов'язання щодо надання відповідачу кредиту виконані належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору, в свою чергу, відповідач скористався наданим кредитом, про що свідчить платіжне доручення № 1 від 11.03.2004 р. на суму 50 000,00 грн. (Належним чином посвідчена копія зазначеного платіжного доручення долучена до матеріалів справи).
У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п., п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1 Договору відповідач сплачує відсотки в розмірі 25,0 % річних. При порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п., п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 Договору, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом в розмірі 50,0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п. 4.2 Кредитного договору).
Згідно з п., п. 4.3 - 4.5 Кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п., п. 4.1, 4.2 Договору, здійснюється на дату, яка визначена в Додатку № 1 до Договору. При несплаті відсотків в строк, зазначений в Додатку № 1, відсотки і кредит вважаються простроченими. Погашення кредиту, сплата відсотків та неустойки за Договором здійснюється в валюті кредиту.
При непогашенні кредиту в строк, встановлений п., п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 Договору, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється у відповідності до п. 4.2 Договору від дня виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку до передбаченої дати сплати відсотків, а також за період, який починається з попередньої дати сплати відсотків до поточної дати сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не включається. (пункти 4.7 -4.9 Кредитного договору).
Зі змісту пунктів 2.2.1 -2.2.4 Кредитного договору вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов'язання використовувати кредитна цілі, зазначені в п. 1.2 Договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п., п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору. Проводити погашення кредиту і відсотків по ньому в порядку та строки, визначені Графіком погашення кредиту, наведеним в додатку № 1 до Договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов кредитного договору відповідач здійснив часткове погашення тіла кредиту на загальну суму 4 398,04 грн. наступним чином:
- 27.04.2004 р. -1 080,07 грн.;
- 01.06.2004 р. -1 658,12 грн.;
- 25.06.2004 р. -1 659,85 грн.
Решту суми кредиту у визначений Кредитним договором термін (до 09.03.2006 р.) відповідач не повернув.
Таким чином, заборгованість відповідача по основній сумі кредиту станом на час вирішення спору в судовому засіданні дорівнює 45 601,96 грн.
Відповідач факт наявності заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 379 від 09.03.2004 р. в сумі 45 601,96 грн. визнав, про що зазначив в запереченнях на позовну заяву.
Також за період з 27.04.2004 р. по 31.08.2004 р. відповідачем було сплачено 5 635,44 грн. відсотків за користування кредитом.
У зв'язку із тим, що відповідачем не був дотриманий передбачений Кредитним договором Графік погашення кредиту і відсотків та не здійснено повернення кредиту і сплата відсотків за користування кредитними коштами в обумовлені сторонами строки позивачем відповідачу, станом на 26.01.2011 р. нараховані відсотки за користування кредитом, виходячи з умов п.. п. 4.1, 4.2 Кредитного договору, в сумі 80 638,07 грн.
Отже, заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом становить 75 002,63 грн.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 6.1 Кредитного договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому Договору.
Отже, зобов'язання відповідача по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами не припинено.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів належного і повного виконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами суду не довів.
Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 45 601,96 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 75 002,63 грн., факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою кредиту в розмірі 45 601,96 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 75 002,63 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 45 601,96 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 75 002,63 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочене тіло кредиту в сумі 3 621,88 грн. та пені за прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 5 722,69 грн., нарахування та стягнення якої позивач обґрунтовує посиланням на п. 5.1 Кредитного договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.1 Кредитного договору сторони визначили, що при порушенні відповідачем будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п., п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договору, строків повернення кредиту, передбачених п., п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 Договору, відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочене тіло кредиту за період з 26.07.2010 р. по 25.01.2011 р. складає 3 621,88 грн., а сума пені за прострочені відсотки за користування кредитом за період з 26.07.2010 р. по 25.01.2011 р. складає 5 722,69 грн. Даний розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочене тіло кредиту в сумі 3 621,88 грн. та пені за прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 5 722,69 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача стосовно того, що оригінал Кредитного договору № 379 від 09.03.2004 р. з усіма додатками, змінами та доповненнями, а також платіжні доручення на перерахування грошових коштів по використанню кредиту та відомості про динаміку погашення кредитної заборгованості і відсотків за кредитом були вилучені у зв'язку з розглядом кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 366, ст. 388 КК України, що унеможливлює розгляд даної справи судом відхиляються як безпідставні, оскільки відповідач не довів суду, що Кредитний договір № 379 від 09.03.2004 р. визнаний у встановленому законом порядку недійсним, правовідносин сторін, засновані на цьому Договорі, не припинені.
Заперечення відповідача щодо того, що позивач не скористався можливістю реалізувати своє право на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами шляхом звернення стягнення на заставлене майно, суд вважає хибними, так як звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком кредитора. Крім того, у даній справі судом не розглядалися правовідносини сторін щодо майнового забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 379 від 09.03.2004 р.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛАНАГРОТРАНС”, (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Лермонтова, буд. 88, код ЄДРПОУ 23788752, п/р № 26003356548001 у Запорізькому РУ “ПриватБанк”, МФО 313399) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111 в “ПриватБанк”, МФО 305299) 45 601 (сорок п'ять тисяч шістсот одну) грн. 96 коп. заборгованості за кредитом, 75 002 (сімдесят п'ять тисяч дві) грн. 63 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одну) грн. 88 коп. заборгованості по пені за прострочене тіло кредиту і 5 722 (п'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 69 коп. заборгованості по пені за прострочені відсотки за користування кредитом. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛАНАГРОТРАНС”, (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Лермонтова, буд. 88, код ЄДРПОУ 23788752, п/р № 26003356548001 у Запорізькому РУ “ПриватБанк”, МФО 313399) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001 в “ПриватБанк”, МФО 305299) 1 299 (одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн. 49 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “12” квітня 2011 р.