12 грудня 2007 року м. Київ
головуючого, судді: Бутенка В.І.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана І.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника прокурора Запорізької області,
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.07.2004 року на свою скаргу щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від суб'єкта оскарження отримала відповідь. Вважала таку відповідь неправомірною, оскільки, на її думку, заступник прокурора повинен був порушити кримінальну справу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 14 квітня 2005 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 липня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не погоджується із діями заступника прокурора Запорізької області, пов'язаними із розглядом кримінальної справи. Оскарження таких дій передбачено Кримінальним процесуальним кодексом і не може розглядатись в судовому порядку за правилами іншого судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 липня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: