2-а-289/11
22.02.2011 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Колдіної О.О.,
при секретарі Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за Здміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання відповідача провести перерахунок та виплатити йому державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починиючи з 10.04.2001 р. Крім того, просив суд зобов»язати відповідача здійснювати нарахування зазначених виплат відповідно до норм спеціального Закону в подальшому.
Позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 10.04.2001 р. по 08.06.2010 р. протиправними та зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10.04.2001 р. по 08.06.2010 р. були залишені без розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі і просили його задовольнити, з обставин, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в судове засідання не з»явився, надавши письмові заперечення проти заявлених вимог.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії № 1, інвалідом 2 групи.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1,2.3 га 4
категорій, пенсії встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності до ст. 51 цього ж Закону позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що є інвалідом 2 групи має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Крім того, згідно з ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
З 01.01.2008 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 28 Розділу П якого було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідного до якого були внесені зміні в статті, якими встановлено розмірі державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 п.28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Так, відповідач в своїх запереченнях посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530, на підставі якої були визначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника.
Разом з тим, згідно п. 2 Указу Президента України „Про Положення про Пенсійний фонд Украши'' від 24.09.2001 рік № 887/2001, та Указу Президента України від 01.03.2001 рік № 121/2001, Пенсійний фонд України у своєї діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим положенням, а також Постановою Пенсійного фонду України №1-1 від 10.01.2001 рік.
Відповідно до ч. З ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, Закони України приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року, на основі соціальних стандартів визначається розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги. Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Також, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ", визначено дефініцію "мінімальна пенсія за віком" - вартісна величина для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент.
Кабінет Міністрів України не уповноважений змінювати положення законів на підставі нормативно-правових актів.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який має вищу юридичну силу.
Тобто, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій застосуванню підлягають норми спеціального Закону, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач та, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Крім цього, відповідно до ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чітко встановлено, що дія положень цього Закону не може зупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 8 КАС України, у відповідності до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом, відповідач при нарахуванні позивачу державної пенсії га додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, не застосував норми ст.ст.49, 50, 51, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснив нарахування і виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у значно меншому розмірі ніж передбачено спеціальним Законом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов»язання відповідачів здійснити нарахування і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на підставі ст.54 Закону, за період з 09.06.2010 р. по день постановлении рішення суду з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з тим, не може бути задоволена вимога позивача про нарахування та виплату йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком в подальшому, оскільки обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України.
Суд, при розгляді справи повинен застосувати законодавство, яке чинне на день розгляду справи, а тому вимоги щодо здійнення перерахунку та виплати державної пенсії га додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю можуть бути задоволені лише по день постановления рішення.
На підставі ст.ст.90.94 КАС України не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат на правову допомогу, оскільки зазначені витрати покладаються на сторони.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 22, 75, 92, 147, 150, 152 Конституції України, Законами України, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст. ст. 2, 4, 8, 9, 17, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в частині відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати державної пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 09.06.2010 р. по день постановления рішення протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, передбачену ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 09.06.2010 р. по день постановления рішення суду, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя