07 квітня 2011 р. Справа № 61605/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Дяковича В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги,-
09 лютого 2009 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації Волинської області та стягнути з відповідача 2541 грн. недоплаченої грошової допомоги, як учаснику війни за 2007, 2008 роки. Зокрема зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому, як учаснику війни, щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 3-ох мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова допомога за 2007-2008 роки виплачувалась не в повному обсязі.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління праці т а соціального захист населення Ковельської РДА Волинської області. Зобов'язано управління праці т а соціального захист населення Ковельської РДА Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги, виплата якої передбачена ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2007 та 2008 році, визначивши цю допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, встановлених у вказаних періодах, і виплатити позивачу різницю між перерахованою і отриманими ним сумами допомоги.
Постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації Волинської області. Апелянт вважає її незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам законодавства, просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позові ОСОБА_1 відмовити повністю. Зокрема зазначає, що виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Крім того, управління праці та соціального захисту населення як розпорядник коштів керувався виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для проведення виплати одноразової щорічної допомоги. Також вказує, що судом невірно застосовано положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, що стосуються виплати допомоги у 2007-2008 роках, суд першої інстанції виходив з того, що Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 року визнані неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 55 грн. та у розмірі 65 грн., а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня учаснику війни у 2007-2008 роках повинна здійснюватись у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником війни,що підтверджується копією відповідного посвідчення від 11.02.2004 року (а.с. 4) та належить до категорії осіб, на яких поширюються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції на момент виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» учасникам війни передбачена разова допомога у розмірі 55 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (із урахуванням положень постанови КМ України № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») - 65 грн., тобто, виплата щорічної разової допомоги за 2007-2008 роки визначена сталою сумою, яку позивачем отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи наведене, Законами України Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд першої інстанції не врахував, що в термін до 5 травня діяли Закони України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007, 2008 роки які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не мають, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 195, 197 ч.1, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації Волинської області задовольнити частково, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2009 року у справі № 2а-1317/09/0306 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Дякович