07 квітня 2011 р. Справа № 82696/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,
при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом Дрогобицького підприємства інвалідів ,,ДоброБуд” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дрогобицьке підприємство інвалідів ,,ДоброБуд” (надалі - ДП ,,ДоброБуд”) звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (надалі - ДПІ у Дрогобицькому районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 та від 13 серпня 2009 року №0003051202/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 18856,00 грн..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Дрогобицькому районі оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги наступні доводи відповідача: згідно даних баз ЦБД юридичних осіб ДПА України Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) „Брілон” відсутнє за місцезнаходженням; згідно повідомлення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТзОВ „Брілон” останній звіт до ДПІ подало в січні 2009 року; згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТзОВ „Брілон” не включило в податкове зобов'язання суми ПДВ по сорок двох суб'єктах господарської діяльності на суму ПДВ більше 356 тис. грн..
Таким чином, апелянт вважає, що сплати ПДВ в дохід бюджету по господарській операції між ДП ,,ДоброБуд” та ТзОВ „Брілон” не відбулось, оскільки ТзОВ „Брілон” з лютого 2009 року не подає звітність до ДПІ, що відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 с ті 7 Закону України Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінам та доповненнями не дає права ДП ,,ДоброБуд” на отримання бюджетного відшкодування на суму 18856 грн..
Апелянт також вважає, що формування податкового кредиту та відшкодування податку
на додану вартість ставиться в залежність від фактичної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, оскільки відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає із самого поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 19 Бюджетного кодексу України). Пунктом п.1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” також встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.
З огляду на викладене ДПІ у Дрогобицькому районі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дрогобицькому районі проведено документальну невиїзну перевірку ДП ,,ДоброБуд” щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року, про що складено акт від 11 червня 2009 року № 912/15-2/555. Згідно висновків акту перевірки ДП ,,ДоброБуд” порушено вимоги п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 18856,00 грн., а саме: віднесено до складу валового кредиту суму 94 284,00 грн. (ПДВ 18856,80 грн.) за пиломатеріали хвойні, вікно РОТО дахове в комплекті (податкові накладні № 1-53 від 05.03.2009 р., № 4-123 від 12.03.2009 р) та включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму 18856,80 грн. .
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 та від 13 серпня 2009 року № 0003051202/1, якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18856,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ДП ,,ДоброБуд” (покупець) та ТзОВ „Брілон” (продавець) уклали угоду від 01.09.2008 р. № 798, відповідно до якої продавець зобов'язався передати (поставити) покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
На виконання укладеної угоди ТзОВ „Брілон” 05 березня 2009 року поставило ДП ,,ДоброБуд” пиломатеріали хвойні на суму 63388,80 грн., в тому числі ПДВ -10564,80 грн., а 12 березня 2009 року поставило вікно РОТО дахове в комплекті та клей на суму 49752,00 грн., в тому числі ПДВ - 8292,00 грн.. ДП ,,ДоброБуд” здійснило оплату за отримані товарно-матеріальні цінності платіжними дорученнями від 02.03.2009 р. № 41 на суму 63388,80 грн. в т.ч. ПДВ - 10564,80 грн., від 11.03.2009 р. № 45 на суму 49752,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8292,00 грн.. В березні 2009 року сплачений постачальнику податок на додану вартість в сумі 18856,00 грн. позивачем віднесений до податкового кредиту.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця у двох примірниках. Відповідачем не обґрунтовано в чому зокрема полягає порушення вказаної норми закону, оскільки податкова накладна у позивача наявна і долучена до матеріалів справи.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.
Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, основних фондів чи нематеріальних активів чи підлягає амортизації, від виконання постачальником обов'язку щодо перерахування до бюджету сум податку, сплаченого (нарахованого) покупцем в ціні придбання.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованго висновку про те, що позивач та його контрагент вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору та фактично виконали договірні умови, що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про виконання поставок товарів, їх оплату.
Суд першої інстанції мотивовано зазначив, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Таким чином, судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний та обґрунтований висновок про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарська операція фактично мала місце (чого не заперечує і представник відповідача), отримані товари позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому правомірно відніс суму ПДВ до податкового кредиту.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі № 2а-5331/09/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Н.М.Судова-Хомюк