07 квітня 2011 р. Справа № 21619/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддівДовгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,
при секретарі судового засіданняКоломойцевій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача - державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» про визнання незаконним і скасування рішення від 14.06.2007 року № 259,-
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третьої особи на стороні відповідача державного територіального-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», про визнання незаконним і скасування рішення виконкому від 14.06.2007 року № 259.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вони є членами садівничого масиву «Дружба». Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14.06.2007 року № 259 надано дозвіл державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» побудувати повітряну лінію напругою 110 кВ зовнішнього електропостачання тягової підстанції залізничної станції Ковель вздовж дороги садівничого масиву «Дружба» від вул. Грушевського до об'їзної дороги. Позивачі вважають дане рішення незаконним, оскільки відсутні необхідні охоронні зони електричних мереж у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхилення їх положення на відстань 20 метрів для повітряних ліній напругою 110 кВ.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення у виконкому Ковельської міської ради не було експертного висновку санепідемстанції щодо можливості будівництва повітряної лінії напругою 110 кВ.. Лише через рік Волинською санепідемстанцією надано третій особі висновок на проект будівництва, згідно якого вздовж повітряної лінії електропередавання встановлюється охоронна зона у вигляді земельної ділянки по обидві сторони лінії від двох крайніх проводів на відстані 20 м., будівлі і споруди, розташовані на меншій відстані підлягають викупу та зносу. Згідно п. 2.5.175 „Правил улаштування електроустановок на несельбищних територіях населеної місцево сті відстані по горизонталі від крайніх проводів за найбільшого їх відхилення до найближчих виступних частин дачних будинків, виробничих, складських, адміністративно-побутових, громадських будинків і споруд, гаражів, ринків і кладовищ повинні бути не меншими за 20 м при напрузі 100 кВ і не менше за 25 м при напрузі 150 кВ..
Суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам, а тому прийшов до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог. Тому апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що через садівничий масив «Дружба» в м.Ковелі проходить діюча повітряна лінія електропередач потужністю 35 кВ, яка була прокладена в 1962 році ще до початку створення садівничого масиву. Внаслідок створення садівничого кооперативу «Дружба» фактично повністю ліквідовано охоронні зони вказаної повітряної лінії, що унеможливлює доступ для своєчасного контролю та проведення обслуговування вказаної ЛЕП.
Виконавчим комітетом Ковельської міської ради спільно з управлінням Львівської залізниці було погоджено можливість побудови нової повітряної лінії вздовж центральної дороги садівничого масиву. 14.06.2007 року виконавчий комітет Ковельської міської ради прийняв рішення за № 259, яким надав дозвіл державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» побудувати повітряну лінію 110 кВ вздовж дороги дачного кооперативу «Дружба» від вул. Грушевського до об'їзної дороги для забезпечення тягової підстанції залізничної станції Ковель. Існуючу ЛЕП-35 кВ виконком ухвалив демонтувати. При цьому, зобов'язав: 1) замовити та отримати вихідні дані для розробки проектно-кошторисної документації; 2) виготовити, погодити та затвердити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію; 3) перед початком будівельних робіт отримати дозвіл в міській інспекції держархбудконтролю; 4) після закінчення будівельних робіт пред'явити об'єкт державній технічній комісії для прийняття в експлуатацію відповідно до державних будівельних норм /ДБН А 3.1-3-94/. У випадку невиконання вказаних вимог рішення втрачає свою силу.
З матеріалів справи вбачається, що робочий проект повітряної лінії 110 кВ погоджено з Волинською обласною санепідемстанцією, ГУ МНС України у Волинській області. Згідно висновків експертизи з питань охорони праці державного підприємства «Волинський експертно-технічний центр» від 27.03.2008 року та комплексної державної експертизи робочий проект «Повітряна лінія 110 кВ основного живлення для зовнішнього електропостачання тягової підстанції «Ковель» відповідає вимогам нормативно-правовим актам про охорону праці, робочий проект складений у відповідності з ДБН А.2.2-3.2004, технічні рішення, які прийняті в робочих кресленнях відповідають вимогам архітектурним, санітарно-гігієнічним, іншим діючим нормам та правилам, в т.ч. на міцність, надійність та довговічність і забезпечують безпечну для життя і здоров'я людей експлуатацію об'єкту при дотриманні заходів, що передбачені робочим проектом.
Згідно ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить повноваження в галузі будівництва щодо надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.
Згідно Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 20.01.2004 року № 8, місця розташування об'єктів визначаються місцевими органами містобудування та архітектури на підставі дозволу на будівництво виконавчих органів місцевого самоврядування, а також затверджених чинних містобудівних документів.
У відповідності до Правил охорони електричних мереж, які затверджені постановою Кабінетів Міністрів України від 04.03.1997 року № 209, для захисту населення від впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище. У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.
Згідно пункту 8.23 ДБН 360-92 «Планування і забудови міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, для повітряної лінії електропередач напругою 110 кВ визначено охоронну зону в 20 метрів, а віддаль по горизонталі від проекції крайніх проводів при їх найбільшому відхиленні до найближчих виступаючих частин приміщень, споруд і гаражів - 4 метра. З дозволу власника лінії і державної пожежної охорони в охоронних зонах електроліній до 330 кВ включно, дозволяється розміщення виробничих приміщень і споруд, колективних гаражів легкових транспортних засобів, в межах всієї охоронної зони, в тому числі і під проводами.
Охоронна зона ліній електропередачі - це зона уздовж лінії електропередачі, що є земельною ділянкою повітряним простором, обмеженими вертикальними уявними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їхнього положення.
На підставі викладеного, колегія вважає, що внаслідок будівництва ЛЕП права позивача не порушуються, оскільки згідно проектної документації, яка в установленому порядку пройшла необхідні експертні дослідження, експлуатація ЛЕП безпечна для життя і здоров'я людей.
Таким чином, судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний та обґрунтований висновок про законність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14.06.2007 року № 259, оскільки дане рішення прийнято в межах компетенції відповідача та у відповідності до вимог вказаних вище нормативних актів.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-49/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Н.М.Судова-Хомюк