12 квітня 2011 р. Справа № 87658/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Стрийського міжрайонного прокурора на постанову господарського суду Львівської області від 21.01.2008 року у справі за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Стрийському районі до ТзОВ «Лебідь», ПП «Будпостачоб'єкт» про визнання недійсним зобов'язання,-
встановила:
У листопаді 2007 року Стрийський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Стрийському районі до ТзОВ «Лебідь», ПП «Будпостачоб'єкт» про визнання недійсним зобов'язання.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що ДПІ у Стрийському районі проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Лебідь» за наслідками якої було складено акт перевірки №154 від 22.05.2006 року.
В ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ТзОВ «Лебідь» з ПП «Будпостачоб'єкт» по договору №23.11.05 від 23.11.2005 року, що підтверджується довідкою ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.07.2006 року №16439/23-404/1700 «Про наслідки невиїзної позапланової перевірки ПП «Будпостачоб'єкт» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Лебідь»
Вважаючи, що договір завідомо укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, позивач звернувся до суду.
Постановою господарського суду Львівської області від 21.01.2008 року в частині позовних вимог відносно ПП «Будпостачоб'єкт». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив Стрийський міжрайонний прокурор. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Стрийському районі було проведено виїзну планову переві рку ТзОВ «Лебідь» (далі відповідач І), за наслідками якої складено акт № 154 від 22.05.2006 року.
Перевіркою встановлено факт взаємовідносин відповідача 1 з Прива тним підприємством «Будпостачоб'єкт» (далі - відповідач 2) по договору № 23.11.05 від року, що підтве рджується довідкою ДПІ у Галицькому районі м. Львова «Про наслідки невиїзної позапланової перевірки ПП «Будпостачоб'єкт» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Лебідь», направленою супровідним листом від 20.07.2006 року № 16439/23-404/1700.
Згідно укладеного договору № 23.11.2005 від 23.11.2005 року відповідач 2 (Субпідрядник) зобо в'язався виконати відповідно до умов договору капітальний ремонт спортивного залу, а відповідач 1 (Генпідрядник) зобов'язався прийняти ці роботи і оплатити їх.
Відповідно до п.5.1. вищевказаного дого вору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту по відомлення субпідрядника про готовність предмету підряду до приймання.
Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року без номера і дати субпідрядником - Приватним підприємством «Будпостачоб'єкт» виконано роботи на суму 299 047грн. 20коп., в т.ч. ПДВ 49 841 грн. 20коп.
На думку позивача, з матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством «Будпоста чоб'єкт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь» не підтверджено первинними документами проведення робіт по капітальному ремонту спортивного залу на суму 299047грн. 20коп,. в т. ч. ПДВ 49841грн. 20коп.
Так, згідно інформаційної довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.10.2006 року № 22009/23-304/703 та довідки ДПІ у Галицькому районі м Львова від 20.07.2006 року № 16439/23-404/1700 встановлено, що кількість працівників Приватного підприємства «Будпостачоб'єкт» складається з двох посадових осіб (керівника і головного бухгалтера) і ці посади займає одна фізична особа - заснов ник підприємства. Статутний фонд підприємства та виробничі потужності відсутні. Роботи, виконання яких передбачено договором № 23.11.05 від 23.11.2005 року (капітальний ремонт спортивного залу) вимага ють наявності спеціального обладнання та значної кількості кваліфікованих працівників.
На думку позивача, в представленому до перевірки відповідачем 1 акті приймання виконаних під рядних робіт за листопад 2005 року без номера і дати зазначено тільки перелік різних за своїм змістом і видом виконаних робіт та сумарна їх вартість по актах, без відображення фізичних об'ємів, одиничної вартості, сумарної вартості кожного виду робіт, обгрунтування норм і розцінок, трудовитрат, вартості екс плуатації машин і механізмів, тощо, що свідчить про відсутність в відповідача 2 інженерно-технічних працівників відповідної кваліфікації (головний інженер, виконроб, майстер) з будівельною освітою і суперечить Ліцензійним умовам провадження будівельної діяльності, які затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 року № 112/182, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 року та № 939/6130.
Так, пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в Інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або частково.
Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Стрийський міжрайонний прокурор вказуючи на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і моральним засадам суспільства, не вказує, того, в чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення угоди. При цьому, позивач не заперечує факт виконання вказаної угоди сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
На момент вчинення спірного господарського зобов'язання ПП «Будпостачоб'єкт» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача 2 чи відповідача І податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок вчинення спірних правочинів. До справи не надано рішень ДПС про донарахування податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтверджували наявність податкового боргу у відповідача-2, про умисел якого стверджує позивач, в. т.ч. внаслідок укла дання спірних договорів.
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішення подат кової служби, яке повинно бути виконано упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність вияв лених порушень податкового або валютного законодавства.
При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач не вказує, в чому конкретно полягає суперечність мети вчинення господарського зобов'язання інтересам держави та суспільства. Позивач не наводить жодних обставин, які б вказували на укладення такого договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської дія льності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що укладення договору та оформлення акту приймання виконаних підрядних робіт мало місце за листопаді 2005 р., а позов подано позивачем до суду 09.11.2007 р., тобто більше ніж за один рік до звернення органу Прокурора м.Стрия в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Стрийському районі до суду для застосування конфіскаційних наслідків, передбаче них ч. 1 ст. 208 ГК України, а тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.
Крім того слід зазначити, що доводи позивача суперечать закладеним в ст.. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.
Оцінивши зібрані докази в сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Стрийського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 21.01.2008 року у справі №25/400А - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс