31 березня 2011 р. Справа № 65815/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення заборгованості ,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області в якому, з врахуванням уточнень (а.с.53-56), просила визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації, які полягали у відмові внести виправлення у її трудовій книжці, зобов'язати відповідача внести до трудової книжки зміни щодо приведення відомостей в ній у відповідність до наказів щодо її трудової діяльності, зобов'язати відповідача внести до наказу № 5 по Гощанському районному управлінню соціального захисту населення зміни та доповнити його, визнати записи в трудовій книжці за № № 10,11.12 як такі, що не відповідають наказам відповідача і суперечать інструкції про порядок ведення трудових книжок, зобов'язати відповідача видати наказ про її звільнення із посади бухгалтера управління праці та соціального захисту населення Гощанської РДА, як правонаступника Гощанського районного управління соціального захисту населення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає постанову не обгрунтованою.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не надана правова оцінка наданим доводам та фактам, підтвердженим документами, а висновок суду базується на рішеннях винесених попередніми судами, які ґрунтувалися на неправдивих свідченнях фальшивим документах та незаконних висновках суду, крім того не були викликанні свідки - колишній начальник управління ОСОБА_2, а також не заслухані свідчення директора територіального центру ОСОБА_3
Невірним є висновок суду. що відділення соціальної допомоги підпорядковане управлінню соціального захисту населення наказом №4 від 31.01.1996р., бо управління соціального захисту населення, як самостійна юридична установа, була зареєстрована лише 26.12.1996 року в ЄДРПОУ, замість відділення соціальної допомога під кодом 22575480, і рішення Гощанської районної ради №71 від 25.05.1995року.
Відповідно до наказу №5 від 01.02.1996 року апелянта було переведено з відділення соціальної допомоги в управління соціального захисту населення на посаду бухгалтера. Невірним є висновок суду, що вона була переведення до територіального центру наказом №13 від 02.03.1998 р. даний наказ при огляді книги наказів по управлінню соціального захисту відсутній. Крім того територіальний центр було зареєстровано лише 26.10.2000 року в ЄДРПОУ. Дана установа набула статусу юридичної установи в листопаді, відповідно до Закону України «Про підприємство в Україні», яким передбачено, що умовами ліквідації реорганізації підприємства, установи, організації вважається момент включення або виключення його Державним реєстром України.
Щодо наказу №2 від 02.03.1998 р. по територіальному центру, то апелянт зазначає, що даний наказ не мав юридичної сили оскільки територіальний центр являвся структурним підрозділом управління соціального захисту населення до листопада 2000 року. Через те вона даний наказ не оскаржувала, а виконувала весь обсяг роботи, як бухгалтер управління соціального захисту населення по всіх структурних підрозділах, які входили до його складу та підпорядкування. Підтвердження цього є наказ №15 від 12.07.2000 року.
Щодо зарахування стажу роботи державного службовця, то суд припустився помилки, бо предметом спору є внесення доповнень до наказу №5 та змін у трудову книжку. Відповідачем не надані документальні аргументовані докази, а навпаки в книзі наказів чітко зазначено до якої категорії та рангу віднесена посада бухгалтера, хоча судом належна оцінка огляду книги наказів не була надана. Відповідно до КЗпП України підставою припинення трудового договору є виданий на руки працівнику наказ про звільнення та оформлена належним чином трудова крижка, яка видається на руки працівнику в день звільнення. В книзі наказів відсутній наказ про її звільнення до часу обрання на виборну посаду в квітні 2002 року. Протиправні дії відповідача є очевидними, не звільнивши її з посади, на посаду бухгалтера була взята інша особа без конкурсу, тому що, конкурсна комісія була відсутня, що підтверджує акт перевірки.
Відносно звільнення з посади бухгалтера територіального центру, то апелянт зазначає, що дана установа не є відповідачем і це не є предметом спору.
Щодо рішень попередніх судів, на які посилається суд в постанові, то апелянтом було зазначено, що вони грунтувались на фальшивих, неправдивих свідченнях.. Довідкою №32 (а.с. 16 та а.с.22) підтверджено, що посада бухгалтера відноситься до державної служби. Предметом спору в попередніх позовах було поновлення на роботі, стягнення заробітку і зарахування стажу державної служби, тобто предметом спору не було внесення змін до наказу №5 від 01.02.1996р. та видачу наказу про звільнення з посади бухгалтера управління соціального захисту населення. Це були різні предмети спору до двох відповідачів, тому аргументація суду та посилання на попередні рішення є не обгрунтованою та безпідставною.
На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким задовольнити адміністративний позов в повному об'ємі.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, згідно запису у трудовій книжці, до 1 лютого 1996 року працювала на посаді бухгалтера Гощанського відділення соціальної допомоги на дому одиноким малозабезпеченим громадянам. На виконання рішення виконкому Гощанської районної ради від 25 травня 1995 року «Про вдосконалення управління у сфері соціального захисту населення» наказом начальника управління соціального захисту населення від 31 січня 1996 року відділення соціальної допомоги на дому одиноким малозабезпеченим громадянам було включено до складу управління в якості структурного підрозділу, цим же наказом було затверджено штатний розпис відділення в тому числі і посада бухгалтера. Відповідно до наказу начальника управління від 1 лютого 1996 року на посаду бухгалтера відділення була переведена ОСОБА_1 На виконання розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 грудня 1997 року № 412 «Про створення територіального центру соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян та пенсіонерів» на базі відділення соціальної допомоги на дому одиноким малозабезпеченим громадянам було створено територіальний центр з правом юридичної особи. Наказом начальника управління соціального захисту населення від 2 березня 1998 року № 13 «Про затвердження штатного розпису територіального центру» працівники відділення соціальної допомоги, в тому числі і позивач, були переведенні на роботу в територіальний центр. Наказом директора територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів від 2 березня 1998 року № 2 «Про призначення виконуючої обов'язки головного бухгалтера територіального центру» ОСОБА_1 призначено виконуючою обов'язки головного бухгалтера центру.
З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 працювала бухгалтером у відділенні соціальної допомоги, а з 1998 року бухгалтером територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів. А відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, про те що доводи позивачки, що її місце роботи була посада бухгалтера в управлінні є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на працівників відділення допомоги на дому одиноким малозабезпеченим громадянам та на працівників територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів і працівники даних установ не є державними службовцями.
Крім того суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 видати наказ про звільнення із посади бухгалтера управління праці та соціального захисту населення, у зв'язку із переходом на виборну посаду є необґрунтованими, бо остання на посаді бухгалтера управління праці та соціального захисту населення не працювала, наказ про прийняття її на таку посаду не видавався. Згідно наказів від 01.02.1996 р.№5 та від 02.03.1998 р. №2 позивачка працювала бухгалтером територіального центру. Відповідно до наказу від 11.10.2001 року №209 «Про звільнення головного бухгалтера територіального центру» ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції правильно зазначено, що рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2001 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Гощанського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів та до Гощанського районного управління праці та соціального захисту населення відмовлено. Предметом розгляду у даній справі була і вимога позивача зарахувати їй стаж роботи з 1 лютого 1996 року як спеціаліста державної служби та внесення змін до трудової книжки. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2002 року рішення Гощанського районного суду Рівненської області залишене без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 5 квітня 2004 року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. А відтак, з врахуванням вимог ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на це судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Крім того колегія суддів зазначає, що позивачкою пропущено і строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України, і відповідачем наголошувалась про застосування положень ст. 100 КАС України, як на одну з підстав відмови в задоволенні позовних вимог.
З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року № 2а-865/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 року