07 квітня 2011 р. Справа № 51198/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Шавеля Р.М., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
19 листопада 2008 року, Рівненським міським судом Рівненської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення заборгованості по невиплаченій в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня по грудень 2007 року в розмірі 2984,51 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак виплату такої відповідачем здійснено в меншому обсязі.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 1863,22 грн. за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування зазначеної постанови вказано, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік, якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вказано, що ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, дата народження якого ІНФОРМАЦІЯ_1 (А. с.9).
З довідки управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 1540 від 07 листопада 2008 року вбачається, що позивачу призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-х річного віку з квітня 2007 року як особі, що працює (А. с. 7).
Згідно Конституції України та Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» позивачів наділено державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Тобто, між позивачами і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
З 01.01.2007 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та наказу Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передані органам праці та соціального захисту населення.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» при визначенні розміру допомоги не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зважаючи на обумовлене, виходячи з положень ч. 7 ст. 9 КАС України, на думку колегії суддів, слід застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини, а саме ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, протягом 2007 року, отримував щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 01 січня 2007 року - 434 грн., з 01 квітня 2007 року - 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - 470 грн. Отже, відповідачу слід провести перерахунок та виплатити на користь позивача допомогу в розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Частиною 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та проведених виплат, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Водночас ст. 99 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим висновок суду першої інстанції про не застосування в даному випадку строку позовної давності , оскільки такий висновок не відповідає чинному законодавству.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено питання про стягнення щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, а до суду, за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, позивач звернувся лише у листопаді 2008 року, тобто ним пропущено строки звернення до адміністративного суду.
Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), колегія суддів, встановивши факт порушення права позивача на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 07 листопада 2007 року слід відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Також слід зазначити, що, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації» № 790 від 30 травня 2007 року, призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством належить до компетенції управлінь праці та соціального захисту населення районних, районної у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, тому суд не має повноважень самостійно визначати розмір соціальної допомоги, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, а може лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу відповідно до вимог законодавства.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відтак, на думку колегії суддів, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, привело суд першої інстанції до хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову, який не відповідає обставинам справи.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2009 року в справі № 2а-94/09/1715 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за період з 08 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та проведених виплат - неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за період з 08 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С.П. Нос
Судді: Р.М. Шавель
А.М. Ліщинський